Благословення відновленого відпустового місця Отців Василіян в Мандері, Канада

У суботу, 19 вересня 2026 року, Отці Василіяни, духовенство, монашество, парафіяни та паломники зібралися в Мандері, провінція Альберта, на радісну й історичну подію – благословення відновленої паломницької ґроти, розташованої біля василіянського монастиря та Української Католицької Церкви святих апостолів Петра і Павла.
Святкування розпочалося о 10:30 Божественною Літургією, яку очолив Преосвященний Владика Давид Мотюк, єпископ Едмонтонської єпархії Української Католицької Церкви. Разом з Архиєреєм молилися о. Дам’ян Дутка, ЧСВВ, Протоігумен Провінції Найсвятішого Серця Христового в Канаді, Отці Василіяни, Сестри Служебниці НДМ, місцеве та запрошене духовенство й численні вірні. Загалом у святкуванні взяли участь вісімнадцять священників, а також диякон Томас Нагачевський із Саскатуна.

Ґрота в Мандері має довгу й дорогу для багатьох людей історію. У 1930-1940-х роках отці та брати василіяни разом із місцевими вірними організували це святе місце для молитви та паломництва. Протягом десятиліть сюди приходили цілі покоління людей, приносячи Богові свою вдячність, біль, надії та прохання.
З роками, однак, споруда почала сильно руйнуватися. Деякі її частини стали нестійкими та почали обвалюватися. Стало зрозуміло, що без серйозного відновлення це місце не зможе безпечно служити майбутнім поколінням паломників. Тому Провінція Отців Василіян у Канаді взялася за складну працю відбудови ґроти. Для цього потрібно було використовувати важку техніку, водночас намагаючись зберегти важливі елементи старого паломницького місця. Зокрема, було відновлено Хресну дорогу. У центрі нового простору облаштовано гарне місце для престолу, а великий хрест став серцем усього паломницького комплексу, спрямовуючи погляд і серце кожного паломника до Христа.
Відновлення не було легким. Як пізніше зауважила сестра-монахиня Долоретта, на початку не всі могли побачити, до чого веде ця праця і яким має стати це місце. Люди любили стару ґроту і мали багато дорогих спогадів, пов’язаних із нею. Тому великі зміни природно викликали запитання, сумніви, а часом і різні погляди в самій громаді. Проте поступово, через молитву, діалог, терпеливість і готовність працювати разом, бачення стало зрозумілішим. Те, що спочатку викликало непевність, з часом перетворилося на щось справді гарне. Божа благодать діяла через багатьох людей, різні характери й різні думки, допомагаючи довести цю справу до завершення.
Після Божественної Літургії Владика Давид, Отці Василіяни, духовенство та вірні процесійно перейшли до відновленої ґроти, де відбулося її урочисте благословення. Слова з Чину благословення відпустового місця дуже гарно передають духовний зміст цієї праці. У молитві це місце названо святим місцем, «спорудженим у красі на Твою славу і на потіху людям». Так Церква просить Господа послати Святого Духа на це місце, щоб тут завжди лунали молитва і прослава Бога за весь Його народ.

У своїй проповіді владика Давид наголосив на силі хреста Господнього. Він пригадав давню християнську традицію, пов’язану з імператором Костянтином, який перед вирішальною битвою побачив знак, пов’язаний із Христом і хрестом. Внаслідок цієї події правління Костянтина принесло християнам свободу після довгих років переслідувань, а християнська віра почала дедалі відкритіше бути присутньою в житті Римської імперії. Владика також пригадав святу Олену, матір імператора Костянтина, яка здійснила паломництво до Святої Землі. Християнська традиція пов’язує її ім’я з віднайденням Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Ця історія особливо промовисто звучала саме в Мандері. Хрест, який сьогодні стоїть у центрі ґроти, – це не просто пам’ятник чи прикраса. Це видимий знак перемоги Христа і нагадування про те, ким ми є як християни. У чині благословення хрест названо «непереможною зброєю», «підтримкою віри» та «твердою надією на спасіння». Церква молиться, щоб усі, хто з вірою приходить до Хреста, зміцнювалися в надії та прямували дорогою добра.
Паломництво – це значно більше, ніж просто поїздка до святого місця. Паломництво означає на певний час відійти від щоденної метушні й свідомо звернути своє серце до Бога. Кожна людина приходить зі своїм наміренням. Хтось – подякувати. Хтось приносить хворобу, біль, втрату, родинні труднощі чи тривогу за майбутнє. Інші шукають зцілення, миру в серці або просто прагнуть стати ближчими до Христа. У святому місці ми віддаємо все це Господеві й пригадуємо собі, що ніколи не несемо свого хреста самі.

Один із парафіян дуже гарно висловив це після благословення. Він зізнався, що спочатку також мав сумніви щодо змін, які відбувалися в ґроті. Але коли прийшов на святкування і побачив відновлене паломницьке місце, був дуже радий, що був присутній на молитві. Він сказав, що нова ґрота дає йому відчуття миру і спокою. А його надія полягає в тому, що сюди приходитимуть також майбутні покоління, бачитимуть красу цього місця і через цей видимий знак віри дозволять Богові торкнутися їхніх сердець. Ці слова дуже добре передають глибший зміст усієї відбудови. Ми відновлювали ґроту не лише для того, щоб створити щось нове чи красивіше. Ми хотіли, щоб віра, яку отримали від попередніх поколінь, продовжувала промовляти до тих, хто прийде після нас. Зовнішній вигляд місця змінився, але його головне призначення залишилося тим самим: вести людей до молитви, навернення, надії і, найважливіше – до Ісуса Христа.
Після благословення о. Дам’ян висловив щиру подяку владиці Давиду, духовенству, монашеству, парафіянам, жертводавцям, працівникам, волонтерам і всім, чия щедрість, праця та наполегливість допомогли здійснити цю відбудову. Те, що починалося з непевності й різних думок, завдяки співпраці багатьох людей і Божій благодаті стало прекрасним даром для всієї Церкви.

Святкування завершилося спільним обідом і теплою зустріччю. Так дух паломництва продовжився у братерстві, спілкуванні та вдячності. Люди, які переживали роки планування, дискусій та відбудови, тепер могли сісти разом за один стіл і радіти тому, що вдалося здійснити.
Відновлена ґрота у Мандері сьогодні служить не лише місцевій парафіяльній громаді. Він знову відкритий як місце паломництва для всієї єпархії та для кожного, хто шукає тихого місця зустрічі з Богом. Тут люди можуть пройти Хресну дорогу, молитися, брати участь у Божественній Літургії, стати перед хрестом, приносячи Господеві свої турботи, а також віднайти спокій у Його присутності. Один із завершальних стихирів чину благословення прекрасно передає духовне значення цього місця: «Хрест – охорона всієї вселенної; Хрест – окраса Церкви… Хрест – опора вірних».
Нехай ще багато поколінь відкривають для себе ґроту у Мандері як місце молитви, миру та духовного відновлення. І нехай кожен паломник, який прийде сюди зі своїм тягарем, відходить укріплений силою Хреста і з новою надією в серці. Бо навіть серед труднощів, непевності та змін Бог продовжує діяти через Свій народ і може перетворити нашу спільну працю на щось прекрасне – на місце, яке допомагає іншим наблизитися до Христа.
о. Гавриїл Габер, ЧСВВ