Єпископи

Владика Василій Медвіт народився 23 липня 1949 р. у Перемишлі.
До Василіянського Чину вступив 26 грудня 1978 р.
Теологічну освіту здобув у Римі.
31 травня 1984 р. рукоположений у священство Святішим Отцем Іваном Павлом II.
Упродовж 1984—1986 рр. працював у Колегії св. Йосафата в Римі на посаді віце-ректора. Повернувшись до Польщі, у 1986—1989 pp. був душпастирем українських парохій Бань Мазурських і Круклянок.
4 січня 1989 р. призначений протоігуменом Василіянської провінції Покрови Пресвятої Богородиці у Польщі.
12 липня 1994 р. у Львові в Архикатедральному Соборі св. Юра відбулася хіротонія. Єпископські свячення отримав із рук Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського.
У 1997 р. Синод Єпископів УГКЦ призначив його екзархом Києво-Вишгородського екзархату з осідком у Києві.
У 2001—2005 роках — Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.
17 березня 2009 року призначений Єпископом-помічником Донецько-Харківського екзархату.
25 жовтня 2013 року, згідно з кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, прийнято зречення з уряду.

Народився 19 липня 1957 p. в Лігниці (Польща).
Закінчив початкову школу в 1972 p. у с. Росохата і того ж року розпочав навчання в Українському ліцеї в Лігниці.
31 серпня 1976 p. вступив до Василіянського Чину, з яким запізнався ще під час навчання в початковій школі. Філософсько-богословські студії у Варшавській Вищій духовній семінарії закінчив у 1983 p.
Довічні монаші обіти склав 1 травня 1983 p.
Священичі свячення отримав 28 травня 1983 p. із рук Митрополита Вроцлавського Генрика Кардинала Гульбіновича.
Після свячень працював душпастирем у заснованій в грудні 1982 p. o. Юліяном Гбуром парафії в Бартошицях та в діючій від 1957 p. парафії в Асунах (Ольштинщина). Від 1985 p. о. Володимир додатково прийняв обслугу парафії в с. Остре Бардо.
У 1984 p. розпочав студії в Академії католицької теології у Варшаві на факультеті церковного права, а в 1990 p. здобув ступінь ліценціату.
Із 1989 p. виконував обов’язки магістра новіціяту та префекта василіянських братів-студентів.
У 1993 p. переведений до монастиря отців василіян у Венгожеві, одночасно виконуючи обов’язки пароха та отця-декана Ольштинського деканату.
У 1994 p. переймає обов’язки протоігумена василіянської Провінції у Польщі, одночасно виконує також обов’язки пароха у Варшаві.
24 квітня 1999 p., за рішенням Святішого Отця Івана Павла II, призначений єпископом Вроцлавсько-Гданської єпархії Української Греко-Католицької Церкви у Польщі. Єпископська хіротонія відбулася 19 червня 1999 р. у Вроцлаві. Головним святителем був Митрополит Перемишльсько-Варшавський Іван Мартиняк.

25 листопада 2020 року, в день літургійного спомину святого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького, Апостольська столиця повідомила про затвердження Святішим Отцем Папою Римським рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви щодо реорганізації церковних структур УГКЦ у Польщі. Зокрема через виділення територій із двох тодішніх церковних структур: із Перемисько-Варшавської архиєпархії та Вроцлавсько-Ґданської єпархії була утворена нова церковна одиниця — Ольштинсько-Ґданська єпархія із відразу проголошеним першим правлячим архиєреєм владикою Аркадієм Трохановським. Це призвело до зміни назви Вроцлавсько-Ґданської єпархії, яка відтепер розпочала офіційно називатися Вроцлавсько-Кошалінської єпархією УГКЦ. Натомість, владика Володимир Ющак залишився її правлячим архиєреєм.

Народився 2 липня 1946 році в Помбасі, район Ітайополіс, штат Святої Катерини, єпархія Святого Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія). Середню освіту і початкову духовну підготовку отримав у Духовній семінарії Отців Василіян в Іваї. Продовжував підготовку до священства у вищих католицьких навчальних закладах Риму та Бразилії. Має ліценціат з теології і спеціалізацію з ділянки філософії щодо питань Бога.

30 березня 1970 року склав вічні обіти у Василіянському Чині святого Йосафата, а 8 грудня 1972 року був висвячений на священика.
Відтак виконував різноманітну душпастирську працю, упродовж 8 років був ректором Семінарії та Інституту філософії в Куритибі, викладав філософію і теологію в кількох навчальних закладах у Бразилії.
У 1991 році приїхав в Україну для відродження філософсько-богословських студій Василіянського Чину. У 1994 році – ректор Василіянського інституту в Золочеві, викладач в вищих духовних семінаріях України. З 1996 до 2004 роки – протоархімандрит Чину Святого Василія Великого, з осідком у Римі.
Опублікував в Україні низку книжок і публікацій релігійної тематики та два підручника для семінаристів.
21 грудня 2005 року номінований Куріальним єпископом Верховного Архиєпископа Києво-Галицького. 26 лютого 2006 року в Прудентополісі у храмі Святого свщмч. Йосафата відбулася єпископська хіротонія. Головним святителем був Блаженніший Любомир, а співсвятителями – Високопреосвященний Владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський, та Преосвященний Владика Єфрем (Кривий), Єпарх Куритибський.
Від квітня 2006 до грудня 2008 Куріальний єпископ Верховного Архиєпископа УГКЦ, керівник Патріаршої адміністрації, відповідальний за церковні громади в країнах, де немає структур УГКЦ, голова Відділу душпастирства емігрантів, голова Сенату УКУ.
Від 7 січня 2009 іменований Святішим Отцем Венедиктом ХVІ Апостольським Візитатором для українців греко-католиків в Італії та Іспанії.
Від 9 червня 2016 року, у звязку з тим, що Папа Франциск утворив окремий Ординаріат для вірних Східних Католицьких Церков, що проживають в Іспанії і не мають у цій країні власної Ієрархії, та призначив Ординарієм для цих вірних чинного Архиєпископа Мадрида Монс. Карлоса Осоро Сьєрру, владика Діонісій є Апостольським Візитатором для українців греко-католиків в Італії.

Від 11 липня 2019 року номінований Святішим Отцем Франциском Делегатом ad omnia новоствореного Апостольського Екзархату для українців католиків візантійського обряду, які проживають в Італії.
24 жовтня 2020 року призначений Святішим Отцем Франциском Апостольським Екзархом для українців католиків візантійського обряду, які проживають в Італії.

Народився 25 січня 1951 року у Верноні (Британська Колумбія, Канада). Навчався у початковій і середній школах у Верноні, відтак – у Колегії Святого Володимира Отців Редемптористів у Робліні (Манітоба).
1969 року вступив до Чину Отців Василіян українського обряду в Оттаві, а новіціят закінчив у монастирі Святого Йосафата у Ґлен Кові, Нью-Йорку (1971—1972рр.). Таїнство Священства прийняв 28 серпня 1977 року.
У 1974 році захистив бакалавреат з філософських наук в Оттавському університеті та продовжував вивчати богослов’я в Університеті Святого Ансельма у Римі. Вивчав літургіку в Папському східному інституті в Римі і 1985 року захистив докторську працю на тему: «Свята Літургія Івана Золотоустого у Київській Митрополії під час з’єднання з Римом (1596—1839)» (науковий керівник – відомий єзуїт о. Роберт Тафт). Видавши свою працю 1990 року в серії видань Отців Василіян „Записки ЧСВВ”, o. Лаврентій отримав науковий ступінь доктора (у Папському східному інституті).
Проживши одинадцять років у Римі, навесні 1986 року повернувся до Канади і був призначений парохом української католицької парафії Святих Апостолів Петра і Павла у Монтері (Альберта) (1986—1996рр.). У вересні 1996 року призначений ігуменом монастиря Святих Апостолів Петра і Павла в Мондері і магістром новиків. Водночас обіймав посаду директора музею Отців Василіян. Від 1992 року викладає курси візантійської Літургії у Богословській колегії в Нюмені (околиці Едмонтона).
Єпископська хіротонія о. Лаврентія відбулася 3 квітня 1997 року, а введення на престол Української католицької єпархії Едмонтона та Альберти – 6 квітня 1997 року в Катедральному храмі Святого священномученика Йосафата в Едмонтоні.
9 січня 2006 року у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і призначив Владику Лаврентія (Гуцуляка), ЧСВВ, Митрополитом Вінніпезьким, Архієпископом Вінніпезької архієпархії (Канада). Введення на престол Вінніпезької архієпархії відбулося 11 лютого 2006 року.

28 квітня 2022 року у зв’язку з призначенням єпископа Браяна Байди в Торонто митрополит Лаврентій Гуцуляк, архиєпископ Вінніпезький, ЧСВВ, був призначений Апостольським адміністратором єпархії Саскатун.

Народився 2 січня 1950 р. у с. Княжпіль, неподалік Добромиля, Львівської області в сім’ї Івана Білика та Анни з Крентів.
1968 р. вступив на фізичний факультет Львівського університету і тоді ж виключений за відмову стати комсомольцем.
1969 p. удруге вступив на фізичний факультет Ужгородського університету, з якого відрахований 1972 р. за приналежність до Василіянського Чину та за зв’язки з єпископом Теодором Ромжею.
1972—1974 pp. – служба в армії. Після її закінчення відновив навчання на фізичному факультеті Київського університету, який закінчив у 1977 р. Офіційно працював інженером на державній роботі, а підпільно студіював богослов’я.
У 1978 р. склав довічні монаші обіти і був рукоположений на священика єпископом Софроном Дмитерком.
15 серпня 1989 р. підпільно хіротонізований єпископами Софроном Дмитерком, Іваном Семедієм та Іваном Маргітичем.
15 серпня 1989 р. призначений єпископом-помічником Івано-Франківської єпархії.
1990 — 1994 pp. – ректор Івано-Франківського Теологічно — Катехитичного Інституту.
24 травня 1994 р. призначений протосинкелом Івано-Франківської єпархії.
З осені 1994 р. до літа 1996 p. поглиблено студіював богослов’я в Римі, захистив магістерську працю.
19 листопада 2000 р. уведений на престол Єпарха Бучацької єпархії.
28 липня 2007 р. Святіший Отець Венедикт XVI призначив Владику Іринея Білика, ЧСВВ, Каноніком Папської Базиліки Святої Марії Більшої (Santa Maria Maggiore).

9 червня 2015 року за просвітницьку місію між італійцями владика Іриней відзначений Дипломом Почесного Командора і медаллю Єрусалимського Ордена Святого Гробу Господнього.

Народився 19 травня 1954 р. в м. Ванкувер (Британська Колумбія, Канада).
Закінчив середню школу у Ванкувері і вчився в Університеті Британської Колумбії, захистивши бакалаврат за спеціальністю «Комерційна діяльність». Відтак кілька років працював бухгалтером.
13 листопада 1982 р. вступив до новіціяту Василіянського Чину святого Йосафата у Ґленкові (поблизу Нью-Йорка). Вічні обіти склав 1 січня 1988 р. у Римі. Був рукопокладений на ієрея Владикою Ієронімом Химієм, ЧСВВ, 1 жовтня 1988 р. у церкві Покрови Богородиці у Ванкувері.
Вивчав філософію в Університеті св. Ансельма в Римі і богослов’я в Григоріанському університеті в Римі, захистивши у 1990 р. бакалаврат з богослов’я.
З 1990 р. по 1991 р. був сотрудником церкви Святих Петра і Павла в Мондері (Альберта); 1991—1992 рр. – парох в околицях Лямонт, Стар-Пено, Скаро; 1992—1994 рр. – сотрудник церкви Святого Василія Великого в Едмонтоні; 1994—1999 рр. – парох церкви Богородиці у Ванкувері; 1997—2000 рр. – настоятель монастиря Петра і Павла та парох церкви Святих Петра і Павла в Мондері; 2000—2002 рр. – настоятель монастиря Святого Василія Великого в Едмонтоні; 2001—2002 рр. – парох церкви Святого Василія в Едмонтоні.
11 червня 2002 р. у Катедральному храмі Святого Василія Великого в Едмонтоні іменований Єпископом Української Греко-Католицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолу Буффади і призначений Апостольським екзархом для українців-католиків у Великобританії (головний святитель – Блаженніший Любомир, співсвятителі – Митрополит Михаїл Бздель та Владика Лаврентій Гуцуляк).
16 червня 2002 р. у Великобританії відбулося введення Владики Павла Патрикія на екзарший престол.
3 січня 2006 року призначений Єпархом Стемфордським (США). Введений на престол Стемфордської єпархії УГКЦ 20 лютого 2006 року. Владика Павло став наступником Владики Василя (Лостена), який від 7 грудня 1977 року був Єпархом Стемфордським і, відповідно до кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, досягнувши певного віку, подав Святішому Отцеві Венедиктові XVI, Папі Римському, зречення з уряду.

Народився 27 березня 1953 року в селі Мандаґуасу (Парана, Бразилія). Протягом 1966—1970 років навчався в Малій семінарії Отців Василіян в Прудентополісі (Парана).

28 січня 1971 року вступив до новіціяту Отців Василіян в Іваї. 11 лютого 1973 року склав тимчасові обіти. Від 1976 до 1978 року вивчав філософію в Василіянському навчальному центрі в Куритибі (Батель). 16 серпня 1978 року склав вічні обіти у Василіянському монастирі. Від 1978 до 1981 року вивчав богослов’я в Папському коледжі Святого Ансельма в Римі. 12 квітня 1981 року в Римі висвячений на диякона (святитель Архієпископ Мирослав Марусин). 6 грудня 1981 року отримав ієрейські свячення (святитель Владика Єфрем Кривий).
Душпастирська і освітянська діяльність:
1982—1983 – сотрудник парафії Іваї;
1983—1988 – сотрудник парафії в Прудентополісі; вчитель і духовний наставник в Малій семінарії в Прудентополісі;
1989—1990 – викладач у єпархіальній семінарії;
1990—1991 – парох в Сан Паоло;
1991—1996 – директор єпархіального Апостольства молитви, викладач у єпархіальній семінарії, а з 1992 року – керівник Василіянського навчального центру в Куритибі; від 1993 року — викладач богослов’я в Католицькому богословському інституті в Куритибі;
1993 рік – отримав диплом ліценціата з морального богослов’я в Університеті Сан Павло;
1996—2000 – сотрудник парафії в Понта Гросса, консультор в провінційній курії Отців Василіян;
З 2000 року душпастирював на парафіях в Антоніо Олінто, Кампіні, Сантосі Андраде, Міко Магро і Сао Йоано.
У 2000 році отримав докторський ступінь з морального богослов’я в Папському університеті в Ріо-де-Жанейро.
10 грудня 2003 року Святіший Отець Іван Павло ІІ призначив Владику Володимира Ковбича (ЧСВВ) Єпископом-коад’ютором Української католицької єпархії Святого Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія).
21 березеня 2004 року в Катедральному соборі Святого Івана Хрестителя в Куритибі відбулася архієрейська хіротонія. Святитель — Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава УГКЦ.
13 грудня 2006 року Святіший Отець Венедикт XVI призначив Владику Володимира Єпархом Куритибським. Інтронізація відбулася 7 лютого 2007 року у катедральному храмі Святого Івана Хрестителя у Куритибі.
12 травня 2014 року Єпархія Святого Івана Хрестителя у Куритибі була піднесена до Митрополичої Архиєпархії, зі збереженням цієї ж назви, а Владика Володимир був номінований її першим Архиєпископом Митрополитом.
15 липня 2014 року, в день Рівноапостольного князя Володимира, за новим стилем, в архикатедральному соборі святого Івана Хрестителя в Куритибі відбулася інтронізація Архиєпископа і Митрополита Володимира, яке здійснив під час свого пастирського візиту до Бразилії Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви.

Народився 5 лютого 1962 року у м. Прудентополісі (штат Парана, Бразилія). Закінчив Малу семінарію Отців Василіян у Прудентополісі, після чого 7 лютого 1979 року вступив до Василіянського Чину. 10 лютого 1981 року, після закінчення новіціяту, склав свої перші обіти в Чині.
Шкільне навчання та університетські філософські студії закінчив у Семінарії Святого Василія у Бастелі (Куритиба). У 1986 році його скерували на навчання до Риму, до Папської колегії Святого Ансельма, де у 1989 році він одержав ступінь бакалавра богослов’я, а в 1992 році в Салезіянському Інституті (Салезіянумі) – ступінь лінцеціята педагогіки.
1 січня 1988 року у Римі склав урочисті вічні обіти і відтак у Прудентополісі отримав священичі свячення (святитель Владики Єфрем Кривий, ЧСВВ).
Отець Мирон виконував різні душпастирські завдання, а також займав посади професора, настоятеля та ректора у Василіянських інститутах Прудентополіса та Куритиби. Він також був настоятелем Головної семінарії Святого Василія. У липні 2004 року о. Мирона призначили протоігуменом Отців Василіян у Бразилії.
21 грудня 2005 року Папа Венедикт XVI іменував отця Мирона Мазура єпископом-помічником Української Католицької Єпархії св. Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія), титулярним єпископом Сімітту. 26 лютого 2006 року в Прудентополісі у храмі Святого свщмч. Йосафата відбулася єпископська хіротонія. Головний святитель Блаженніший Любомир, а співсвятителі – Високопреосвященний Владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський, та Преосвященний Владика Єфрем (Кривий), Єпарх Куритибський.
12 травня 2014 року була утворена нова Єпархія Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Прудентополісі, як складова Митрополії Святого Івана Хрестителя у Куритибі, і Владика Мирон був номінований її першим єпархіяльним Єпископом.
13 липня 2014 року в тепер уже катедральному соборі Непорочного Зачаття у Прудентополісі відбулася інтронізація Владики Мирона як Єпарха Єпархії Непорочного Зачаття, яку здійснив під час свого пастирського візиту до Бразилії Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви.

Народився 1 січня 1956 року в м. Івано-Франківську в сім’ї Дмитра і Анни з роду Припхан. У 1963—1973 рр. здобув повну середню освіту в м. Івано-Франківську. В 1973 році поступив в Івано-Франківський інститут нафти і газу, який закінчив в 1978 році, отримавши диплом інженера-механіка. Працював на різних заводах м. Івано-Франківська інженером-конструктором.
14 жовтня 1989 року офіційно вступив до чину св. Василія Великого. 7 січня 1990 року відбулись облечення в монастирській церкві в м. Золочеві. Перший «легальний» новіціят проходив в Гошеві і Крехові в 1990—1991 рр.
З 1991 по 1996 рр. – навчався в семінарії оо. Василіян, а також закінчив Івано-Франківський теологічно-катехитичний духовний інститут.
Дияконські свячення отримав 21 вересня 1992 року, а священичі – 25 жовтня того ж року (святитель Владика Софрон Дмитерко).
З 1992 по 1998 роки – служіння у монастирі і на парафії Христа Царя в м. Івано-Франківську. Виконував обов’язки економа і духівника сестер-мироносиць, був настоятелем монастиря ЧСВВ в с. Погоня Тисминецького району. Започаткував капеланське служіння в Івано-Франківській в’язниці, був духівником молодіжної молитовної групи. Також був направлений на місійну працю на Волинь, обслуговував парафії у Володимир-Волинську, Луцьку та інші.
Згодом призначений ігуменом монастиря і парохом храму св. Василія Великого у м. Луцьку. Започаткував будівництво комплексу приміщень монастиря і церкви.
28 липня 2007 року Папа Венедикт XVI призначив о. Дмитра Апостольським Адміністратором Бучацької єпархії.
23 липня 2011 року оприлюднено повідомлення, що Cвятіший Отець Венедикт ХVІ дав свою згоду на канононічний вибір Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який прийняв рішення призначити о. Дмитра Єпархом Бучацьким.
Архиєрейська хіротонія відбулася 18 вересня 2011 року в катедральному соборі Святих апостолів Петра і Павла м. Чортків (Тернопільщина). Чин архиєрейської хіротонії здійснив Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ. Співсвятителями були Владика Василь (Семенюк), Правлячий єпископ Тернопільсько-Зборівської єпархії, та Владика Софрон (Мудрий), Єпископ-емерит Івано-Франківської єпархії.

Народився 29 вересня 1967 року  в м. Яворів Львівської обл. в родині Василя Тучапця та Катерини Дацко та отримав при народженні ім’я Володимир.
Навчався в Яворівській середній школі (1974–1982 роки), Івано-Франківському СПТУ-14 (1982–1986 роки) та закінчив підготовчий відділ і перший курс на факультеті архітектури Львівського політехнічного інституту (1988–1990 роки).
10 листопада 1986 року вступив до Василіянського Чину у тоді ще підпільно діючій Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні.
У 1986–1988 роках проходив військову службу в лавах Радянської армії.
12 березня 1989 року прийняв чернечий одяг у Василіянському Чині і чернече ім’я Василь. Новіціат продовжив із серпня 1990 р. у Гошівському монастирі, а згодом у Крехівському монастирі під проводом о. Теодозія Янківа. Перші тимчасові чернечі обіти склав 6 жовтня 1991 року в Крехові, а довічні – 29 грудня в Жовкві.
У 1991–1997 роках навчався на Папському богословському факультеті (секція св. Івана Хрестителя) у Варшаві, який закінчив зі ступенем магістра богослов’я. У 1998 році на тому ж факультеті захистив ліценціатську працю з патрології на тему «Навчання Григорія Палами про безперервну молитву». Також навчався на курсах духовної формації у Кракові в отців Сальваторіан (2001–2002).
Дияконські свячення отримав 5 січня 1997 року в Івано-Франківську з рук єпископа Софрона Дмитерка, ЧСВВ. 12 липня 1997 року прийняв з рук цього ж єпископа пресвітерські свячення в катедральному соборі в Івано-Франківську.
Виконував обов’язки: настоятеля й пароха в м. Золочеві (1998–2000 роки), ігумена й пароха у Крехові (2000–2002 роки), пароха в Жовкві (2002–2005 роки). Був викладачем аскетики у Василіянському інституті філософсько-богословських студій у Золочеві (1998–2000 роки) та в Харківській колегії УАПЦ (2006–2009 роки). У 2005–2014 роках був настоятелем монастиря св. Василія Великого в Києві. Виконував також обов’язки економа монастиря, сотрудника парафії та провідника реколекцій. У 2012–2014 роках був Провінційним вікарієм Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні.
2 квітня 2014 року був утворений новий Харківський Екзархат УГКЦ внаслідок поділу дотеперішнього Донецько-Харківського Екзархату, підпорядкованого Верховному Архиєпископству Києво-Галицькому. Владика Василь був призначений першим Екзархом цього Екзархату, отримавши титул єпископа Центуріонеса.
Архиєрейська хіротонія відбулася 21 травня 2014 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Головним святителем був Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, а співсвятителями – єпископи Василій Медвіт та Степан Меньок.
1 червня 2014 року у храмі святого Миколая Чудотворця у Харкові відбулося введення владики Василія на престол Екзарха Харківського, яке здійснив Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ.

Народився 21 вересня 1972 року  в м. Виноградів Закарпатської обл., Україна, в родині Антала Сочки та Елли Орос та отримав при народженні ім’я Антал.
Навчався в початковій школі с. Братово (1978–1982 роки), середній школі с. Дяково (Неветленфолу) на Закарпатті (1982–1989 роки), де здобув повну середню освіту.
14 вересня 1995 року вступив до Василіянського Чину у Провінції Святого Стефана в Угорщині.
30 січня 1996 року прийняв чернечий одяг у Василіянському Чині і чернече ім’я Авель, а після закінчення новіціяту склав перші тимчасові чернечі обіти 30 січня 1997 року. Довічні обіти склав 20 липня 2001 року в Маріяповчі.
У 1996–1998 роках вивчав філософію, а в 1998—2001 роках – богослов’я у Богословській Колегії Чернечих Чинів «Сап’єнція» в Будапешті.
Дияконські свячення отримав 23 вересня, а пресвітерські – 30 вересня 2001 року в Ньїредьгазі з рук єпископа Сіларда Керестеша, єпарха Гайдудорозького.
Виконував обов’язки помічника пароха в Кішпешті (м. Будапешт) (2001–2002 роки) та ігумена в Маріяповчі (2002–2004 роки).
У 2004—2008 роках був Протоконсультором, Економом і Секретарем Провінції та парохом у Кішпешті.
У 2008—2012 роках був Протоігуменом Провінції в Угорщині та парохом у Маріяповчі.
У 2012—2013 роках виконував служіння в Апостольському екзархаті Мішкольца як Економ екзархату.
У 2013—2014 роках виконував служіння в монастирі в Маріяповчі, був душпастирем у Канторйаноші і помічником духовника в семінарії у Ньїредьгазі.
8 вересня 2014 року призначений Протосинкелом в Апостольському екзархаті Мішкольца.
У 2014 і на початку 2015 року виконував служіння в монастирі у м. Матаван, Нью-Джерсі, США. Повернувшись, продовжував служіння Протосинкела в тепер уже Єпархії Мішкольца, оскільки 20 березня 2015 року Апостольський екзархат Мішкольца був проголошений єпархією, яка ввійшла у склад утвореної тоді ж Гайдудорозької Митрополії.
31 жовтня 2015 року був номінований Апостольським Адміністратором на час вакансії престолу Ньїредьгазької єпархії для католиків візантійського обряду, не як єпископ, але з правом брати участь у Єпископській раді.
12 грудня 2015 року в кафедральному соборі святого Миколая в Ньїредьгазі відбулося проголошення номінаційного декрету та введення в уряд Апостольського адміністратора Ньїредьгазької єпархії.
10 лютого 2016 року о. Авель Сочка на Капітулі Провінції Святого Стефана в Угорщині був обраний Протоігуменом цієї Провінції.
7 квітня 2018 року номінований Єпархіальним єпископом Ньїредьгазької єпархії.
Архиєрейська хіротонія відбулася 10 травня 2018 року в катедральному соборі святого Миколая в Ньїредьгазі. Головним святителем був владика Філіп Кочіш, архиєпископ і митрополит Гайдудорозький, а співсвятителями – архиєпископ Циріл Васіль, Секретар Конгрегації для Східних Церков, та єпископ Атанасій Орос, єпарх Мішкольцький. Того ж дня відбулося введення владики Авеля на єпископський престол Ньїредьгазької єпархії.