Провінція Пресвятого Серця Христового у Канаді

PROVINCIA SANCTISSIMI CORDIS IESU IN CANADA

Sedes Provincialis:

BASILIAN FATHERS
737 Bannerman Avenue
Winnipeg, MB. R2X 1J9 – CANADA
Tell.: (+1-204) 586-4721; 582-6695

Початки присутності Василіянського Чину в Канаді сягають 1902 року. З цього часу він поступово розвинувся в добре зорганізований духовний організм і, всупереч труднощам та несприятливим обставинам, виділився в історії Канади швидким і стрімким зростом.

Цей зріст можна поділити на кілька періодів: початковий період (1902-1922), період розбудови монастирів і зорганізування власного місіонерського розвитку (1922-1931), період формування Канадійсько-Американської провінції (1931-1948) і період поділу тієї ж Провінції на дві окремі: Канадійську й Американську (1948-1952). Останній етап Канадійської Провінції Василіянського Чину св. Йосафата можна назвати часом стабільного існування (1952-2022).

Перший історичний період Канадійської Провінції Пресвятого Серця Христового починається з приїздом перших трьох отців василіян до Канади в 1902 році. Зокрема, 31 жовтня 1902 р. прибули до Едмонтона (Альберти) перші три василіяни: о. Платонід Філяс, о. Созонт Дидик та о. Антін Строцький, а рік пізніше ще два отці-місіонери: о. Матей Гура й о. Навкратій Крижановський. Ця василіянська місіонерська п’ятірка вела важку місіонерську й душпастирську працю без жодної допомоги протягом 20-ти років (1902-1922).

Новий період у розвитку Василіянського Чину Святого Йосафата в Канаді розпочинається після Першої світової війни й обіймає проміжок між 1922 і 1933 рр. В цьому періоді кількість василіянських працівників у Канаді зростає помалу й постійно. Цей зріст став можливий завдяки двом чинникам: припливові свіжих сил із європейських василіянських провінцій й створенню власного новіціяту та дому студій. Отож, 6-го серпня 1931 р. Василіянська Місія в Канаді була перетворена на самостійну Американсько-Канадійську провінцію зі своїм протоігуменом і провінційною Управою. Під умілим проводом першого енергійного Протоігумена о. Н. Крижановського молода провінція почала свій швидкий зріст. Та найбільше спричиняється до розвитку Канадійсько-Американської провінції в 30-их роках, починаючи від 1932 року, новіціят і дім студій у Мондері – серці Провінції.

У 1932 р. одержує ієрейські свячення о. Теодосій Добко, як перший із вихованців новіціяту у Мондері, а слідом за ним кожного року з’являлися нові священики василіяни.

Протягом 1934-1938 рр. кількість членів провінції досягло 90 осіб. У 1941-1942 рр. ця кількість зросла до 119; у 1944-1945 рр. − 124. Після Другої світової війни Канадійсько-Американська провінція отримала новоприбулих ченців з інших провінцій, а найбільше з Галичини. У Канаді й Америці новоприбулі василіяни були задіяні в душпастирській, місійній, виховній, науковій й видавничій праці. Так василіянська Канадійсько-Американська провінція в 1947-1948 рр. налічувала 153 членів.

Завдяки новим силам з Європи і з власного новіціяту поле праці поширилось так, що виникла потреба створити нову провінцію, а радше поділити Канадійсько-Американську провінцію на дві окремі. Це сталось 23 липня 1948 року: утворилася Американська провінція у Нью-Йорку і Канадійська з осідком в Едмонтоні. Згодом протоігуменський осідок було перенесено у Вініпеґ. Отже, Канадійська провінція отримала назву Пресвятого Серця Христового й набула юридичного статусу перед державою як «The Order of Saint Basil the Great in Canada» (Чин Святого Василія Великого у Канаді). Теж варто згадати, що після поділу на дві окремі провінції Канада відпустила немало своїх працівників для молодої Американської провінції. У 1949 р. всіх василіян за кількістю у Канаді було 96.

Із цього короткого статистичного огляду бачимо, що Василіянський Чин у Канаді постійно зростав і гармонійно розвивався. Потреби Української Католицької Церкви в Канаді вимагають нових працівників, як між єпархіальним клиром, так і між чернечим. На перешкоді цьому є великий брак покликань.

Сьогодні Канадійська Провінція Отців Василіян Святого Йосафата має свої доми в Едмонтоні, Мондері (Альберта), Торонто (на Вестоні), Онтаріо. Провінційний дім знаходиться у Вініпезі (Манітоба). Існують резеденції у Веґревілі, Ванкувері (Британська Колумбія) та в Торнгіл.

Ченці Провінції Пресвятого Серця Христового здійснюють свою діяльність в межах Церкви свого права – Української Греко-Католицької Церкви. На даний час Провінція налічує близько 20 членів, які провадять реколекції, душпастирське служіння на парафіях, проповідують Євангеліє через друковане слово та радіо передачі.