Різдвяне вітання Протоархимандрита Василіянського Чину Святого Йосафата
Христос Рождається!
Дорогі у Христі,
Сьогодні ми переживаємо свято народження Ісуса Христа, нашого Спасителя і Господа, Який приносить світло надії кожній людині. В Його воплоченні Божа любов стає видимою для всіх, хто розпізнає в цьому Дитяті Спасителя світу.
Святий Отець наш Василій Великий у проповіді на Різдво Христове виокремлює дві важливі відмінності між тим, як Бог об’являється людині у Старому Завіті та в новий спосіб – у вифлеємському Дитяті. Ця новизна виявляється через об’явлення у слабкості безпомічного Дитяти, залежного від дбання та опіки інших людей. Бог у смиренні приймає людську природу, щоб перебувати близько до кожного, виявляючи Свою лагідність та любов. Святий Василій підкреслює, що Бог навмисне не приймає вигляду могутнього, щоб не лякати людину в її слабкості. Об’явлення Спасителя у Вифлеємі дає також початок постійній присутності Господа в житті народу.
Новий спосіб буття Бога з людьми є прикладом, через який Христос бажає навчити людину єдності зі своїм Творцем і єдності та єдності один з одним.
Ця близькість Бога до людини нагадує нам про потребу постійно переживати присутність Бога в нашому житті, щоб упевнено долати різноманітні перешкоди та життєві труднощі. Долаючи темряву і випробування разом із Богом, ми стаємо свідками Божого світла, яке вказує шлях до Творця і життя вічного.
Близькість Божого Сина до свого творіння, Його залежність від опіки та дбання батьків і людей доброї волі, нагадує, що в наших слабкостях і обмеженнях ми маємо постійну потребу бути в єдності, взаємодоповнювати один одного, разом долати життєві виклики й у цій єдності досвідчувати любов Бога та ближніх.
Сьогодні ми переживаємо Різдво Христове, відчуваючи себе подекуди безсильними та розчарованими, оскільки стаємо свідками жорстоких воєн, які точаться близько до наших домівок або приносять до них руйнування. Одначе йдеться не лише про час випробувань і терпіння, а й про період, у який ми досвідчуємо близькість Господа, Який приходить на допомогу покривдженим та потребуючим через старання й жертовну працю багатьох небайдужих людей, які допомагають одне одному, виявляючи таким чином силу в єдності та солідарності. Яскравим прикладом цього є Ісус Христос, Який сьогодні як ніколи стає близьким до людей, приймаючи людську природу, і через свою вразливість дитини об’єднує кожного, хто готовий жертвувати своїм часом і благами задля потреб інших, приносячи світло надії навіть у найглибшій темряві.
Бажаю всім нам, щоб у єдності з Воплоченим Словом кожен із нас просвічувався Божим світлом і ставав промінням надії для тих, хто перебуває в темряві зневіри. Таким чином наша солідарність – плід єдності з Богом – ставатиме свідченням віри й сіятиме зерна надії в серцях багатьох.
о. Роберт Лисейко, ЧСВВ
Протоархимандрит
