У Римі молитовно відзначили Ювілей Генерального настоятеля Чину Святого Василія Великого

Урочистою Божественною Літургією на престолі святого Василія Великого у Папській Базиліці Святого Петра о. Протоархимандрит Василіянського Чину Святого Йосафата дякував Богові та всім причетним за дар 50-ліття життя та 25-ліття священства.

У четвер, 17 вересня 2026 року Божого, у Базиліці Святого Петра у Ватикані відбулася урочиста Божественна Літургія. Ця подія об’єднала у молитві представників дипломатичного корпусу, духовенство, богопосвячених осіб та вірних з нагоди потрійного свята Генерального настоятеля Чину Святого Василія Великого о. Роберта Лисейка, ЧСВВ. Нещодавно о. Протоархимандрит святкував 50-річчя від дня народження та срібний ювілей священства. Символічно, що саме цього дня за римським мартирологом Церква також вшановує пам’ять його небесного покровителя – святого Роберта Белларміна.

У своїй гомілії о. Роберт зазначив, що прожиті роки є для нього нагодою не лише подякувати за все добро, а й переосимслити свій шлях, щоб ще з більшою посвятою слідувати за Богом у чернечому та священничому покликанні. Він зауважив, що життя набуває правдивого сенсу тоді, коли людина не тримає дари для себе, а ділиться ними з іншими, віддаючи те, що отримала від Бога. Йдеться про вміння не просто прийняти Божий дар, а й примножувати його через самовідданість, подібно до пшеничного зерна, яке має померти, щоб принести рясний плід (пор. Ів. 12, 24-25).

Проповідник наголосив, що для нього є особливою честю молитися на престолі святого Василія Великого й гробі святого священномученика Йосафата – двох вірних свідків віри. Святий Василій Великий є прикладом того, як не лише самому йти до святості, а й провадити інших. Своєю чергою, святий Йосафат показує приклад пошуку істинного шляху, який наближає людей до Бога, щоб осягнути спасіння у Христі. Саме жертовність та служіння у непростих обставинах дозволили святому Йосафату принести рясний плід віри, позначеної любов’ю та єдністю.

Підсумовуючи, о. Роберт підкреслив, що Божі дари – це не лише радість, а й велика відповідальність, яка вимагає відваги жити по-євангельськи, обираючи шлях самозречення та любові. Саме ця дорога сприяє духовному зростанню ближніх і дозволяє ризикувати задля того, щоб здобувати цінність в очах Бога. На завершення Генеральний настоятель попросив присутніх про молитовну підтримку та запевнив у власних молитвах за них.

Після завершення Богослужіння о. Протоархимандрита привітали Генеральні радники: о. Маврикій Попадюк, ЧСВВ (Генеральний вікарій) та о. Ілля Броновський, ЧСВВ. У своєму слові вони відзначили, що за літургійним календарем УГКЦ цього дня припадає свято святої мучениці Софії та її дочок: Віри, Надії та Любові. Радники побажали о. Роберту неустанно зростати у цих трьох чеснотах та примножувати мудрість у Божій благодаті, а також передали ювіляру Апостольське благословення о Святішого Отця.

У подячному слові Генеральний настоятель висловив щиру вдячність за спільну молитву Надзвичайним і Повноважним Послам України та Литви при Святому Престолі, співбратам у чернецтві, священнослужителям, а також черницям Чину Святого Василія Великого, Згромадження Сестер Службениць НДМ, Катехиткам Святої Анни, Згромадженню Сестер Святого Йосафата та всім присутнім вірним.

Завершилася спільна молитва співом «Многоліттям» Папі Леву XIV, який цього дня також святкує свої іменини.