На пам’ять про василіянську друкарню у Вільнюсі встановлено меморіальну дошку 

7 травня 2024 року, в Національний день відродження друку, мови і книги в Литві, у Вільнюсі, на старому будинку Василіянського монастиря по вулиці Aušros Vartų, 7А, в якому зараз діє школа науки і мистецтв «Taškius», відкрито пам’ятну дошку, яка підкреслює значення василіянської друкарні, що діяла у Вільнюсі.

Автор ідеї меморіальної дошки – науковий співробітник бібліотеки Вільнюського університету д-р Іна Кажуро, а її встановлення профінансували та організували органи міського самоврядування Вільнюса. Встановлення пам’ятної дошки відбулося в рамках святкування року святого Йосафата, – йдеться на сайті Провінції Найсвятішого Спасителя.

Діяльність монахів Чину святого Василія Великого не обмежувалася тільки душпастирюванням, а переросла у значну освітню, культурну та видавничу діяльність. Друкарня віленського василіянського монастиря працювала, з перервами, протягом 1628-1839 років, у ній вийшло друком понад 700 книг та інших видань різними мовами.

Діяльність друкарні сприяла включенню руської (білоруської і української) громади Великого Князівства Литовського у простір європейської цивілізації, розвитку віленської преси, заслугам у поширенні друкованого слова литовською та латиською мовами, поширенню етноконфесійної книги.

Основним завданням друкарні було обслуговування Унійної – Греко-Католицької – Церкви Великого Князівства Литовського через друкування богослужбової, катехитичної та іншої різноманітної релігійної літератури. Незважаючи на своє унійне походження, друкарня розвивала друкарську діяльність серед інших громад ВКЛ. Видавалось багато книжок для католиків латинською та польською мовами. У другій половині XVIII століття василіяни передруковували старовинні кириличні книги. Друкарня також приймала непрофільні замовлення. В 1670 році тут були надруковані вірші шляхтянки Котрини Семятковської – це перша книжка авторки у Великому Князівстві Литовському.

З усіх друкарень, що належали русько-українській громаді Великого Князівства Литовського, василіянська у Вільнюсі була єдиною, яка сприяла розвитку литовського друкованого слова. Загалом, друкарня Василіянського монастиря є другим, після друкарні Академії, видавцем литовських книг. Випустила понад п’ятдесят книг литовською мовою. Литовські видання свідчать, що василіянська друкарня не задовольнялася лише конфесійними інтересами, вона сприяла створенню національної культури. Представлені дані доводять, що друкарня Василіян є цікавим явищем в історії Литви та Вільнюса, а її видання відносяться до культурної спадщини.

Друкарнею керували освічені монахи – префекти. У Віленському університеті навчалися два префекти друкарні, Никифор Ненич і Никифор Шиманський. Друкарську працю виконували брати-ченці та наймані друкарі. Серед друкарів-василіян було кілька українців: Дамаскин Гербест, Самуїл Піліховський і Навкратій Щиглінський.