Владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ звершив Чин дияконського рукоположення пʼятьох ченців-василіян

У суботу, 8 березня, під час Великої Вечірні у храмі Собору Пресвятої Богородиці, відбулося поставлення у піддиякони п’ятьох студентів шостого курсу Василіянського Інституту філософсько-богословських студій ім. митрополита Йосифа Велямина Рутського у Брюховичах. Наступного дня, у неділю, 9 березня, як результат шестирічної формації, вони отримали дияконське рукоположення, яке звершив Преосвященний владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, екзарх-емерит Апостольського Екзархату.

Дияконське рукоположення прийняли: бр. Антоній Бліхарський, ЧСВВ, бр. Йоан Бойко, ЧСВВ, бр. Теодор Гаврищук, ЧСВВ, бр. Тихон Левко, ЧСВВ та бр. Йоаким Луговий, ЧСВВ.

Владика Діонісій у своїй проповіді на першу неділю Великого посту, звернувся до теми покликання, наголошуючи на значенні віри, відваги та готовності йти за Христом. Зокрема, він зосередився на євангельському уривку першої неділі великого посту, де розповідається про покликання апостолів Филипа, Натанаїла, Андрія та Петра. Проповідник зауважив, що подібно до Натанаїла, кожен християнин має моменти сумнівів, але зустріч із Христом змінює все. «Можу посвідчити, що це євангельське оповідання справило на мене велике враження, а зокрема слова: “Прийди та подивися!”, і залишило великий слід у моєму житті, – поділився Архиєрей. – Звичайно людина хоче передбачити всі нюанси життя, де і з ким буде жити, скільки заплатять, чи матиме медичне страхування, чи буде мати можливість себе реалізувати? А життя апостола — це справжній подвиг віри. І я можу це посвідчити. Як мене висилали на якусь місію, досі ніколи не відповів “НІ!” і не турбувався де буду жити, скільки будуть платити – просто йшов!».

Покликання як акт довіри

Владика Діонісій зауважив, що життя віри різноманітне. Раз можеш ночувати в п’ятизіркових готелях, іншим разом на підлозі. Раз маєш найкращу їжу, іншим разом голодуєш; в одному місці тебе приймають як царя, а в іншому дивляться на тебе кривим оком; раз підтримують, іншим разом закопують та й ще ногами затоптують. Ти воскресаєш та ідеш далі… Той, кого Господь кличе йти за ним, мусить бути готовим на все: «Лисиці мають нори, а птиці небесні гнізда, а Син Чоловічий не має де голови прихилити» (Мт. 8,20). За словами проповідника, сьогодні бракує свідків віри, ентузіазму, готовності піти на жертву, а навіть на саму смерть. «Господь зі свого боку дбає про своїх учнів. Може їм дати у сто разів більше навіть у цьому світі. А може не дати, і навіть за те учень Христа завжди дякує! Мене особисто Господь обдарував у понад сто разів більше, ніж я міг сподіватися!» – наголосив він.

Поставлення у дияконів – служіння Божому народові

«На цій Божественній Літургії, після Анафори, покладу мою руку на голову пʼятьох братів з Василіянського Чину. На них зійде Божественна благодать, яка завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює, і вони будуть поставлені у дияконський Чин, щоб служити і трудитися для нетлінних Божих таїнств, для Божого Царства», – вів далі Архиєрей. Божа Благодать, зазначив він, дається людині, щоб вона продовжувала Його діло у служінні, у дияконії, як перший ступінь священства, і провадила далі в історії людства дияконську службу первомученика Стефана, на зразок Ісуса Христа, який між нами, як Той, шо служить (Лк. 22, 27), як Той, що обмиває учням ноги, і каже: «Приклад дав я Вам, щоб і ви так робили… Знавши, щасливі будете, коли так чинитиме» (Пор. Йо. 13, 1-17).

Всі християни покликані служити на зразок Ісуса Христа, проте диякон приймає Святого Животворного Духа на служіння Церкві, на служіння «віри, любові, сили і святості», яка походить з висоти і через його особу переходить на людей. Він приймає служіння для інших. Диякон стає людиною для інших, не для себе. «Дорогі брати, упродовж цієї Літургії, ви будете поставлені дияконами, і надалі прямуватимете в дорозі до священства. Дуже важливим є те, щоб ви були вірними і давали простір для Святого Духа, який через рукоположення зійде на вас, щоб діяти разом з вами для Божого народу. Святий Дух буде вас надихати на те, що Отець вас любить, і буде нагадувати те все, що чинив Ісус Христос – у єдності Святої Тройці, тобто у благодаті Господа нашого Ісуса Христа, у любові Бога Отця, і в причасті Святого Духа», – сказав проповідник.

Однак, за його словами, є небезпека, що диякон, священик чи єпископ у своєму житті може закрити себе для цього Животворящого Духа, шукати себе і свого, замість дати себе провадити Духом Божим. «Святий Дух – це Дух свободи. Він не змушує нікого! Він відійде від нас, якщо ми керуємося своїми планами. Справді, Дух Святий може нас повести через «вогонь і воду», і допустити, щоб люди «їздили нам по голові» (Пс. 66,12), проте він чинить нас вільними дітьми Божими, і через це життя перетворюється у паломництво віри. Дух Святий поведе нас куди Сам захоче, і будемо служителями: віри, любові, надії, сили, відваги і пророцтва, доброти, істини, світла. І Дух Святий буде доповняти те, чого нам з природи бракує, а навіть наші браки і недостачі будуть служити на користь Церкви. Це не теорія, а свідчення віри!», – підкреслив Архиєрей.

На завершення Літургії владика Діонісій побажав дияконам-василіянам вірності у покликанні та відкритості на дію Святого Духа, щоби жити справжнім служінням у Церкві.

За матеріалами: esarcato-apostolico-ucraino.it