Міжнародна наукова конференція у Вільнюському університеті: огляд першого дня

914

У п’ятницю, 13 жовтня 2023 р. Б. у Вільнюському університеті розпочалася Міжнародна наукова конференція «Йосафат Кунцевич: історія, спадщина, пам’ять», яка відбувається під патронатом Архиєпископа Вільнюської митрополії Ґінтараса Ґрушаса та Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава. Співорганізаторами події стали: Вільнюський університет, Департамент культурної спадщини Литви, Гуманітарний факультет УКУ, Навчально-дослідницька програма УКУ «Київське християнство», Чин Святого Василія Великого та Музей церковної спадщини у Вільнюсі.

Відвідали науковий захід і ченці василіяни, серед яких – Протоархимандрит Василіянського Чину святого Йосафата о. Роберт Лисейко, ЧСВВ, члени Головної Управи, Протоігумени Польської та двох Українських провінцій, настоятель Вільнюського монастиря.

На початку конференції з привітальним словом виступили: Архиєпископ Вільнюської митрополії Ґінтарас Ґрушас, протоархимандрит Василіянського Чину св. Йосафата о. Роберт Лисейко, ЧСВВ, ректор Вільнюського університету Рімвідас Петраускас, ректор Українського католицького університету Тарас Добко, директор Департаменту культурної спадщини при Міністерстві культури Литви Відмінтас Безарас.

Вільнюський митрополит, який не зміг прибути на подію, передав вітальне слово та слова подяки, зазначивши, що протиотрутою до ненависті є прагнення єдності, за яку віддав своє життя святий Йосафат. У свою чергу, о. Протоархимандрит наголосив, що ця конференція змушує багатьох християн застановитися над важливістю єдності у правді. За його словами, правда деколи вимагає великої ціни аж до пролитої на війні крові чи мученицької смерті. «Святий Йосафат об’єднав нас своїм прикладом та кров’ю», – зауважив о. Роберт. Він подякував всім організаторам наукової конференції, побажавши продовження єдності в Божій істині між народами задля спільного добра, спільно прямувавши дорогами правди та миру. Генеральний настоятель Василіянського чину також передав присутнім вітання від Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, який також висловив вдячність литовському народу за гостинне прийняття українських біженців.

Ректор Вільнюського університету коротко пригадав взаємини святого Йосафата з отцями-професорами Католицької Академії у Вільно, наголосивши на духовних джерелах людської сили, яка може протистояти ворожому загарбнику. У свою чергу, представник Міністерства культури Литовської Республіки вказав на чільне місце святого Йосафата поряд зі святим Казимиром, небесним покровителем Литви. Крім того, він наголосив на зусиллях, які спрямовуються на реставрацію Вільнюського василіянського монастиря та храм Пресвятої Трійці – важливого місця святості в місті.

Ректор же УКУ вказав на те, що дана наукова подія є подією кількох народів, а також Української Греко-католицької та Вселенської Церкви. Науковець не оминув увагою також різноманітні заходи, присвячені 400-літтю мученицької смерті святого Йосафата.

Відтак першу сесію конференції на тему «Мультиконфесійний Вільнюс» відкрила доповідь «Неоцінені великі зміни у Вільнюсі на початку XVII ст.» Альфредаса Бумблаускаса з Вільнюського університету. Професор проаналізував шляхи перетину культур, архітектурні надбання, реформу релігійного життя та вклад Берестейської унії в життя Великого князівства Литовського. Йшлося також за освітні пріоритети Вільнюського університету, а також багатство релігійного та конфесійного різноманіття давної Литви.

Друга доповідь стосувалась руського Вільна напередодні та в період життя Йосафата Кунцевича. Цю тему висвітлив професор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Леонід Тимошенко. У доповіді йшлося про тогочасні події Вільно у зв’язку з центром релігійного життя міста – монастирем Пресвятої Трійці. Професор наголосив зокрема, на особливості поховання в монастирському храмі митрополита Київського та всієї Русі Михайла Рогози, перебування у Вільно князя Константина Острозького та поліконфесійної ситуації тогочасного міста Великого князівства Литовського.

Наступна доповідь професора Інституту історії Литви Даріуса Баронаса стосувалася постаті Петра Аркудія як грецького промоутера церковної унії у Литві та Європі. Йшлося, зокрема, за перехрестя між Римом та Вільно. У цьому вимірі доповідач описав ідею єдності Церков, яка в особі Петра Аркудія стала одним із підґрунть для плекання та реалізації Берестейської унії. Йшлося водночас за його багатоманітний погляд на єдність, що охоплював Європу, Азію, Близький Схід та Африку. У цьому контексті було виділено найважливішу, за словами доповідача, працю Аркудія «7 книг про згоду Західної та Східної Церков у відправленні семи Таїнств», над якою він працював близько 20 років. Науковець пригадав про спілкування між Петром Аркудієм та святим Йосафатом, вплив останнього на багатьох знатних осіб та його відданість у сфері науки та культури.

Під час дискусії учасники конференції зосередились здебільшого на темі міжконфесійності у Вільно, вказавши також на потребу нових наукових доробків про діяльність Петра Аркудія.

Другу сесію, присвячену агіографічній темі, розпочав професор Інституту литовської літератури та фольклору Мінтавтас Чюрінскас. Його доповідь про початки агіографії святого Йосафата включала опис джерел та їхній зміст, який представляє мученицьку смерть святого Йосафата та її наслідки.

Другу доповідь сесії на тему: «Творення святого крізь призму поезії: перший processus in partibus Кунцевича та його віршована агіографія» виголосив професор Патрик М. Ричковський з університету Інсбрука. На основі життєписів, свідчень та ранніх письмових джерел доповідач виділив основні риси віршованої агіографії, яка виконувала, зокрема, дидактичну функцію.

«Блаженний Йосафат Кунцевич у латиномовній поезії XVII ст.: агіографічний аспект», – такою була назва третьої доповіді, яку виголосила професорка Інституту литовської літератури та фольклору Она Ділюте-Чюрінскєне. Цю тему пані науковець представила на основі знайдених писемних пам’яток, проаналізувавши ритм і стиль поезії, яку часто укладали у вигляді гімнів та інших музичних творів на прославу блаженного Йосафата Кунцевича. Під час дискусії учасники порівняли кілька агіографічних джерел, також в контексті життєпису про св. Йосафата, авторства єпископа Якова Суші.

Третя сесія була присвячена культу святого священномученика Йосафата. У цій темі першим виступив Сергеюс Темчінас з Інституту литовської літератури та фольклору. У доповіді на тему: «Церковнословянський текст богослужіння святому Йосафату та його джерела» він детально описав структуру, походження, укладення та особливості молитов, богослужбових канонів, тропарів, написаних на прославу святого Священномученика.

Наступна доповідь, виголошена онлайн, стосувалася поширення імені Йосафат серед василіян Литовської провінції у другій половині XVII ст., автором якої став представник Європейського гуманітарного університету у Вільнюсі Дзяніс Лісейчикав. На основі проаналізованих архівів ним було висвітлено особливості знаних ченців з іменем на честь св. Йосафата, а також статистичні дані та обставини прийняття ченцями цього імені.

Заключною доповіддю перед дискусією поділилася Рута Янонєнє з Вільнюської академії мистецтва, представляючи тему «Вівтарі святому Йосафату XVIIXVIII ст. у церквах Великого князівства литовського». Йшлося, зокрема, за причини виникнення та особливості вівтарів унійних храмів, які раніше ще не були систематично проаналізовані, охоплюючи також образи та статуї святого Йосафата.

Дискусія, до якої долучилися науковці, стосувалася хресного та монашого імені святого Йосафата у збережених писемних пам’ятках. У цьому контексті було виділено важливість монашого імені Йосафат як ознаки збереження пам’яті небесного покровителя Чину. Крім того, йшлося про ім’я Йосафата серед монахинь Чину святого Василія Великого.

Після короткої перерви розпочалася четверта сесія, яка стала продовженням теми культу св. Йосафата. Представник Вільнюського університету Людаш Йовайш представив тему «Пам’ять і культ святого Йосафата у Римо-Католицькій Церкві в Литві» на основі історії Чину св. Василія Великого. Почитання св. Йосафата, за словами науковця, розпочалось ще до проголошення його блаженним, про що свідчить поширення його мощей, імен, образів та встановлення спеціального дня для вшанування. Крім того, йшлося за спроби російської влади скасувати культ святого Йосафата, який не стерся з огляду на розвинене почитання серед народу.

Друга доповідь четвертої сесії була присвячена розвитку культу Йосафата Кунцевича у палаці Радзивилів у Білій Підляській. Цю тему представила Дорота Ельжбета Вереда з природничо-гуманітарного університету в Седльцях (Польща). Крім того, частина доповіді стосувалась особливостям перебування мощей блаженного Йосафата Кунцевича в цьому місці.

Заключна доповідь першого дня була присвячена темі актуалізації релігійних місць пам’яті Центрально-Східної Європи у контексті Холодної війни на прикладі святих Казимира і Йосафата. Професор Вільнюського університету Арунас Стрейкус наголосив на римському контексті, який служив важливим поштовхом у даний період.

Предметом дискусії після завершення сесії стали особливості літургійних текстів, пов’язаних із набожеством до св. Йосафата. Іншою темою для поглиблення став період перебування мощей св. Йосафата у Вільно після їх вивезення з Полоцька напередодні трагедії вбивства Полоцьких василіян московським царем Петром І.

Завершальним етапом першого дня наукової події стало представлення міждисциплінарної програми «Київське християнство» та однойменних видань. Першим лектором заходу став професор Андрій Ясіновський, декан Гуманітарного факультету УКУ. Науковець зосередився на причинах виникнення та завданнях серії, яка зосереджується на міждисциплінарному вивченні сформованої на цивілізаційному пограниччі християнського Сходу і Заходу київської традиції. Мотиви створення полягали в тому, щоб подолати культурні та конфесійні стереотипи, вплинути на розвиток міждисциплінарної співпраці в діалозі України з контекстом центрально-східної Європи, формуючи водночас наратив унійної традиції у регіонах України.

У свою чергу, д-р Іван Альмес, академічний співкоординатор програми УКУ «Київське християнство» стисло розповів про особливості даної навчально-дослідницької Програми, 30 томів видань цієї серії, історію створення Програми та концепт під назвою «Київське християнство». Заключний етап доповіді стосувався анонсу майбутнього видання серії, яке буде присвячене постаті святого священномученика Йосафата.