Вітальне слово Протоархимандрита Василіянського Чину під час Вечірні з Литією на гробі святого Йосафата

835

11 листопада 2023 р. Б у Папській базиліці святого Петра у Ватикані відбулася Велика Вечірня з Литією з нагоди свята святого священномученика Йосафата у 400-ліття від його мученицької смерті.

Богослужіння, яке очолив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у співслужінні з Протоархимандритом Василіянського Чину святого Йосафата о. Робертом Лисейком, ЧСВВ взяли участь владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Апостольський екзарх в Італії, архиєпископ  Ґінтарас Ґрушас, Вільнюський Митрополит, владика Іриней Білик, ЧСВВ, канонік Папської базиліки Santa Maria Maggiore, члени Головної управи Чину святого Василія Великого, Вищі настоятелі, ієромонахи та ченці василіяни з різних Провінцій, посли України та Литви при Святому Престолі, чернецтво, духовенство, студенти Папської Української колегії св. Йосафата та численно зібрані вірні. До присутніх з подячним словом звернувся Блаженніший Святослав та о. Протоархимандрит Роберт Лисейко, ЧСВВ. Публікуємо нижче вітальне слово Головного настоятеля Василіянського чину:

«Церква, проголошуючи Йосафата Кунцевича святим, ставить його нам за приклад. Він – мученик, справжній свідок своєї віри в Господа Бога, Якому він присвятив своє життя та був вірним аж до кінця, готовий віддати за віру своє життя та шукаючи того, що приготував нам Господь – життя вічне.

Святий Йосафат постійно докладав зусилля, щоб берегти свою єдність з Богом. Ми недарма називаємо його Апостолом єдності. Він – апостол єдності, починаючи від того моменту, коли починає шукати єдності з Богом у житті, позначеному глибокою молитвою та відреченням, шукаючи не свого, а того, що Боже. Це виявляється не тільки в його молитовній поставі, але й також у його ставленні до людей, якими він опікується як священник, а згодом – як архиєрей-пастир. Ніхто йому не байдужий, він турбується про кожного та молиться за кожного і через своє пророче слово закликає до покаяння та навернення, а через Святу Тайну Сповіді наново здобуває людей для Христа. Він – пастир, який прикладом свого життя вказує на Того, за ким кожен з нас має йти – на Господа Ісуса Христа.

Він не байдужий щодо людей, яких зустрічає в своєму житті. Тому має відвагу нести своє пророче служіння, служіння правди, проповідуючи Євангеліє, науку Ісуса Христа. І саме після цього він приймає мучеництво, бо голос Христового Євангелія турбує сумління багатьох, які не готові прийняти ту Божу правду, яку чують. І тому ці непокірні вівці вбивають свого пастиря, а Йосафат через свою смерть дає крайнє свідчення своєї віри в Ісуса Христа. Його старання про єднання з Господом багатьох людей не завершується його земним життям. Після його смерті багато людей навертаються та віднаходять у своєму житті Ісуса Христа тільки тому, що бачать свідчення Йосафата.

Приклад святого Йосафата, особливо в наш час, коли ми можемо бачити навколо багато зла і насилля, коли наш народ потерпає від війни, є актуальним. Для того щоб і ми, дивлячись на приклад нашого святого, дбали один про одного, про спасіння і навернення. Для того, щоб наша молитва за наших ворогів була прагненням навернення ворога, який не перестає чинити зло, чинити кривду і нести смерть. Це можливо, коли ми також прикладом нашого християнського життя будемо давати свідчення нашої інклюзивної любові, люблячи не тільки тих, хто нас любить, але також тих, хто нас ненавидить, молячись за наших ворогів, бажаючи їхнього навернення для того, щоб вони могли осягти спасіння.

Сьогодні перед нашим народом велике завдання: багато молитися та просити Божих ласк, шукати Божої правди у тому світі, який наповнений обманом, неправдою, різними спокусами; уважно прислухатися до Христового Євангелія для того, щоб бути правдивими свідками науки Ісуса Христа».