У Румунії відбулася проща до Молішетського василіянського монастиря

У неділю, 15 червня 2025 р. Б., відбулася проща до василіянського монастиря у Молішеті, Румунія. Під час цього свята було також здійснено Чин благословення і положення наріжного каменя під будівництво нового храму на честь блаженного священномученика кардинала Юліу Хоссу, Єпарха Клужа-Ґерли Румунської Греко-Католицької Церкви.

Монастир у Молішеті розташований в підніжжі Тіблешських гір на півночі Румунії та щороку запрошує численних паломників з сусідніх повітів Бистриця, Марамуреш, Клуж та інших регіонів. Традиційне паломництво до Молішетського монастиря нагадує про великі паломництва Румунської Греко-Католицької Церкви, які відбувалися до 1948 року, коли десятки тисяч вірних подорожували в дні великих свят літургійного року на возах і пішки, з піснями й молитвою, до василіянських монастирів Румунії.

Святкування розпочались з благословення наріжного каменя під будівництво нового храму. Відтак відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Клаудіу-Лучіан Поп, єпископ Клуж-Ґерли Румунської Греко-Католицької Церкви у співслужінні з Протоархимандритом Василіянського Чину св. Йосафата о. Робертом Лисейком, ЧСВВ, Протоігуменом Провінції святих Петра і Павла в Румунії о. Іваном Альбу, ЧСВВ, ігуменом Молішетського монастиря о. Домініком Гужею, ЧСВВ, ієромонахами та священниками з прилеглих околиць. Цього сонячного дня до молитви приєдналися також монахині Чину Святого Василія Великого та черниці зі Згромадження Сестер Матері Божої. Серед чисельних вірних був також присутній п. Чіпріан Васілє Олініч, Державний секретар у справах релігій Румунії, та представники місцевої влади. Ті, які не змогли прибути на Богослужіння, могли долучитися до молитви завдяки прямій трансляції «Радіо Марія».

Після Богослужіння до присутніх звернувся, зокрема, Протоархимандрит Василіянського Чину, який висловив радість перебувати в цьому місці, яке освячене молитвами монахів та вірних, що приходять до цього монастиря в пошуках глибшого єднання з Богом.

Генеральний настоятель зауважив, що Румунська Греко-Католицька Церква протягом своєї історії мала великих пастирів, які з ревністю й відвагою присвятили себе поширенню Христового Євангелія, щоб усі стали братами і сестрами у Христі та були об’єднані взаємною любов’ю, яка нікого не виключає. Зокрема, він вказав на сім румунських греко-католицьких єпископів, що постраждали за віру під час комуністичного режиму. У 2019 році, під час своєї Апостольської подорожі до Румунії, Папа Франциск проголосив їх блаженними. «Їхня вірність Христові, близькість до своєї пастви, з якою вони розділили страждання ув’язнення і мученицьку смерть, були видимими ознаками тих пастирів, які до кінця залишилися вірними свідками нашого Учителя і Спасителя Ісуса Христа, – зазначив о. Роберт. – Сподіваюсь, що їхній приклад допоможе нам бути правдивими свідками нашої віри та нашої приналежності до Христа, особливо сьогодні, у світі, де зло дає про себе знати у різних війнах, в яких гине так багато невинних жертв».

В особливий спосіб о. Протоархимандрит відзначив блаженного священномученика кардинала Юліу Хоссу, який залишився зі своїм народом до кінця, щоб «з християнською мужністю підтримувати всіх переслідуваних і пригноблених». Він пригадав, що йому було дуже приємно взяти участь у вшануванні кардинала Юліу, яке відбулося цьогоріч у Ватикані на початку червня, за участю Святішого Отця. «Для Василіянського Чину є честю мати особливий зв’язок з блаженним Юліу Хоссу, оскільки Протоігумен нашого Чину о. Сильвестр Прундуш був секретарем блаженного священномученика, а отже був свідком його доброчесного і святого життя, присвяченого Христові та Його Церкві», – зауважив о. Роберт.

Відтак, на прохання Провінційної ради Провінції Отців Василіян у Румунії, та втілюючи в життя пророче бажання о. Сильвестра, він прочитав Декрет про перейменування Молішетського василіянського монастиря Святого Духа на честь блаженного священномученика кардинала Юліу Хоссу.

На завершення, всіх паломників з близьких і далеких країв було запрошено на традиційне частування «агапе», яке стало можливістю підживитися перед дорогою до своїх домівок.