Беатифікаційні і канонізаційні святкування на честь священномученика Йосафата Кунцевича в Римі

У понеділок, 20 листопада 2023 р. Б., на завершення виставки, присвяченої святому Йосафату, у Папському Григоріанському університеті Рима відбувся круглий стіл на тему: «Quæ in Ecclesiæ œcumenica unitate consistit. Йосафат Кунцевич – протагоніст міжконфесійної зустрічі між Сходом та Заходом». Пропонуємо вашій увазі один з виступів, присвячений особливостям урочистих заходів у Римі з нагоди проголошення владики Йосафата Кунцевича блаженним і святим Католицької Церкви.

Священномученик Йосафат Кунцевич був беатифікований у Римі папою Урбаном VIII 16 травня 1643 року, а канонізований через 224 роки 29 червня 1867 року папою Пієм ІХ. Як після беатифікації, так і після канонізації в Римі відбувалися урочистості з нагоди цих подій.

Після беатифікації було заплановане одноденне святкування на 12 листопада 1643 року, але через відсутність тоді в місті кардинала Антоніо Марчелло Барберіні (1569-1646) – молодшого брата папи Урбана VIII (1568-1644) і головного промотора беатифікаційної справи, протектора василіян та мецената римської василіянської церкви Сергія і Вакха, святкування довелося перенести на наступний рік. Тому торжественне свято з нагоди беатифікації відбулося 12 листопада 1644 року за участі і підтримки кардинала Барберіні.

Для проведення урочистого богослужіння василіяни попросили в церковної влади головну церкву єзуїтів Іль Джезу, бо храм святих мучеників Сергія і Вакха був замалим для прийняття більшої кількості осіб [1, p. 139; 2, с. 355]. Під час урочистої Меси проповідував один із найславніших проповідників того часу о. єзуїт Джованні Ро (Roh) (1590-1662) [1, p. 121-122]. Після беатифікації Йосафата Кунцевича 1643 року в Римі був опублікований один із перших життєписів (а точніше другий) блаженного, який уклав на основі матеріалів процесу прокуратор справи Антоніо Джерарді (†1644). Назва книги «Sommaria relatione della vita, e miracoli del beato martire Giosafat Cunceuitio dell’Ordine di S. Basilio Magno…» («Короткий звіт про життя і чуда блаженного Йосафата Кунцевича Чину Святого Василія Великого») [3].

А тепер дещо про святкування після канонізації.

За часів Папи Пія ІХ після проголошення нового святого перші святкування на його честь обов’язково мали відбуватися в Римі упродовж трьох днів – т зв. triduum. Отож, три дні святкувань на честь святого Йосафата відбулися через два тижні після канонізації в церкві святого Атанасія 13, 14 і 15 липня 1867 року. Грецька церква святого Атанасія Великого – дуже близька всім католикам візантійського обряду, бо при ній з 1576 року містилася Папська Грецька колегія св. Атанасія. У цій колегії навчалося багато представників Унійної Церкви з Речі Посполитої: у XVII-XVIII століттях у ній навчалися 8 митрополитів (9-й митрополит Сильвестр Сембратович – у ХІХ ст.), окрім них – інших 23 єпископи, 11 протоархимандритів Василіянського Чину та ще понад 100 інших василіян [4, p. 35, 82-88]. Найближчий товариш і однодумець святого Йосафата митрополит київський Йосиф Велямин Рутський якого називали «колоною Церкви», «Атлантом Унії», «Атанасієм Руси» також вчився в Грецькій колегії. І тому було досить навіть природньо організувати саме там святкування. А ще найбільше цього хотів і старався про це один із трьох постуляторів справи канонізації василіянин отець Михайло Домбровський (1807-1875), вислужений протоігумен Холмської провінції, яка опинилася під окупацією Російської імперії і на той час вже перестала існувати. Іншими двома постуляторами були: отець Нікола Контієрі (1827-1899), настоятель василіянської архимандрії в Гроттаферраті біля Риму і єпископ Йосиф Сембратович (1821-1900), святитель питомців східного обряду в Римі, котрий якраз проживав у Грецькій колегії.

Про святкування маємо описи у кількох джерелах: найперше в римській газеті «Giornale di Roma» (цей часопис був попередником сучасної ватиканської газети «L’Osservatore Romano») №168 за 25 липня 1867 року, а потім в польській газеті «Tygodnik katolicki», писав про це також французький бенедиктинець дом Альфонс Ґепен, автор життєпису святого Йосафата у двох томах французькою мовою. Отож церква святого Атанасія на вулиці Бабуїно в Римі 13 липня 1867 року. Перше на що звертають автори це образ святого Йосафата в небесній славі, поміщений над головним вівтарем.

У перший день богослужіння відбулося у візантійсько-слов’янському обряді. Божественну літургію очолив митрополит Спиридон Литвинович (1810-1869) у співслужінні владик Йосифа Сембратовича, титулярного єпископа Назіянзу і Рафаїла Попова (1830-1876), апостольського адміністратора болгарських католиків візантійського обряду в Османській імперії та 14 священників і двох дияконів. Літургію відспівав хор із 30 співаків під керівництвом маестро Сальваторе Мелуцці (1813-1897), композитора і органіста базиліки святого Петра у Ватикані. Увечері була відслужена Вечірня церковнослов’янською мовою, а під час вечірні митрополит Литвинович виголосив панегірик на честь святого Йосафата руською (українською) мовою. Наступного дня відбулося богослужіння латинською мовою. Святу месу очолив апостольський вікарій в Константинополі Паоло Бруноні (1807-1877). Понтифікальну вечірню відслужив Іоанніс Маранґо (1833-1891), латинський єпископ Тіноса і Міконоса в Греції, а перед вечірнею воскресенець о. Єронім Кайсєвич (1812-1873) виголосив на честь Йосафата похвальну промову польською мовою. На третій день богослужіння відбувалися в грецькому обряді. Літургію очолив мелхітський антіохійський патріарх Григорій ІІ Юсеф (1823-1897) у співслужінні з кількома грецькими єпископами, священниками і дияконами. На вечірні похвальне слово святому Йосафату виголосив італійською мовою монсеньйор Калісто Джоржі. На завершення кардинал Карл-Август фон Райзах (1800-1869) почав Te Deum і поблагословив усіх Найсвятішими Тайнами [5, p. 287-288; 6].

Після трьох днів, на четвертий день відбулася святкова академія. Про цю академію писав «Giornale di Roma» в номері 169 за 26 липня 1867. 16 липня в післяобідню пору в Грецькій колегії святого Атанасія відбулася урочиста академія в честь святого Йосафата. Свої виступи представили як студенти, так і випускники колегії, котрі приїхали на святкування. Вступне слово латиною виголосив випускник колегії згаданий мелхітський патріарх Григорій ІІ Юсеф. На честь Йосафата лунали віршовані і прозові декламації латиною, руською (українською), грецькою, арабською, італійською, румунською, болгарською, угорською і польською мовами, а пісенні твори виконував хор з п’ятдесяти співаків із музичним супроводом повного оркестру і під керівництвом молодого маестро Андреа Мелуцці (1836-1905) [5, p. 290]. Для численних гостей, присутніх на цій академії була спеціально видана книжечка зі всіма текстами в італійському перекладі «Accademia di lingue che gli alunni del Pontificio Collegio Greco di s. Atanasio offrono al santo arcivescovo e martire Giosafat Kuncewicz il di 16 Luglio 1867» («Академія мов, яку студенти Папської Грецької колегії дарують святому архиєпископу і мученику Йосафатові Кунцевичу 16 липня 1867 року»). Один із примірників цього видання є в електронній формі у вільному доступі в Бібліотеці Курніцькій (Польща). На цьому примірнику є присвята «Do Biblioteki Polskiej w Paryżu. X. Michał Dombrowski Zakonu Ś^w Bazylego W^o Prowincyał Prowincyji Polskiej Sprawy Kanonizacyinej Bło. Jozafata Jeneralny Postulator. Rzym dnia 17 lipca 1867 r.» («Для польської бібліотеки в Парижі. О. Михайло Домбровський Чину Святого Василія Великого, протоігумен польської провінції, генеральний постулятор канонізаційної справи Блаженного Йосафата. Рим 17 липня 1867 року»). Сама академія складається із трьох частин, у яких різними мовами відбувається розповідь про життя, діяльність і мучеництво святого Йосафата. Кожна частина завершується музичною композицією.

В академії брали участь четверо студентів Грецької колегії, котрі походили з Галичини. Серед них о. Ісидор Дольницький (1830-1924) [7, p. 6], котрий викладав у колегії церковний спів і обряд, пізніше славний літургіст, професор і духівник Львівської семінарії (мав промову руською/українською мовою); Єронім Костецький (1850-1896) [7, p. 11], майбутній доктор філософії і богослов’я, сотрудник Львівської архикатедри св. Юра і парох у Збаражі (промовляв латиною); Мартин Пакіж (1849-1918) [7, p. 11], майбутній прокуратор у Римі, крилошанин і член митрополичої консисторії (руською/українською); Олександр Мудрик (1850-1908) [7, p. 19], майбутній сотрудник і сповідник у Львівській архикатедрі, а між тим парох у Баківцях (говорив польською мовою).

Схожі святкування на честь святого священномученика Йосафата Кунцевича відбулися 18-20 жовтня 1867 року у василіянській архимандрії в Гроттаферраті, а 12-14 липня 1868 року – у Львові в архикатедрі святого Юра.

Ієромонах Єронім Грім, ЧСВВ

Список використаної літератури:

1. P. Athanasius G. Welykyj, OSBM. S. Josaphat hieromartyr. Documenta beatificationis et canonizationis, vol. III: 1637-1867, Romae 1967, 491 p.

2. М. М. Соловій, А. Г. Великий ЧСВВ. Святий Йосафат Кунцевич, його життя і доба, Торонто 1967, 463 с.

3. Повна назва книги: Sommaria relatione della vita, e miracoli del beato martire Giosafat Cvncevitio dell’Ordine di S. Basilio Magno, Archimandrita e poi Arciuescouo di Polocia, martirizato dagli scismatici in Russia nella Città di Vitepsco del Regno di Polonia, alli 12 di Nouembre 1623 per difesa della Santa Sede Apostolica Romana, dichiarato Beato Martire dalla S.tà di N. S. Vrbano VIII, estratta dalli processi fatti per la sua beatificatione, e canonizatione da Antonio Gerardi romano procuratore, & agente della causa, In Roma, appresso Ludouico Grignani, 1643, 39 p.

4. Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576–1983), AOSBM, Sectio I, vol. 43, Rome 1984, 366 p.

5. Atanasio Welykyj. La stampa romana del 1867 sulla canonizzazione di S. Giosafat, in: AOSBM, sectio II, vol. VI, Romae 1967, p. 254-290.

6.Przegląd tygodniowy. Rzym, w: Tygodnik katolicki, nr 33 za 16 sierpnia 1867, s. 339-340.

7. Accademia di lingue che gli alunni del Pontificio Collegio Greco di s. Atanasio offrono al santo arcivescovo e martire Giosafat Kuncewicz il di 16 Luglio 1867, Roma: Stamperia della S. C. de Propag. Fide, 1867, 22 p.