Захист докторату диякона Методія Сороки, ЧСВВ у Папському університеті Angelicum

1494

У середу, 11 грудня 2024 р. Б., у Папському університеті святого Томи Аквінського (Angelicum) в Римі відбувся захист докторської дисертації диякона Методія Сороки, ЧСВВ, ченця Провінції Успіння Пресвятої Богородиці у США. Підтримати ченця зібралися його співбрати, між якими: Преосвященний владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Апостольський екзарх в Італії, о. Роберт Лисейко, Протоархимандрит Василіянського Чину св. Йосафата та о. Василь Салковський, ЧСВВ, Протоігумен Провінції у США.

На початку захисту дисертації до присутніх звернувся декан богословського факультету і голова комісії о. Домінік Юрчак, OP, та запросив диякона Методія презентувати своє дослідження на тему: «Христологія Василія Кесарійського в його творі проти Євномія, догматичних гоміліях та вибраних догматичних листах».

Чернець зазначив, що завдання його наукової праці полягало в тому, щоб проаналізувати у більш виразний спосіб христологічне вчення св. Василія Великого про божественну і людську природи Христа, яке вкорінене у Святому Письмі та традиції Нікейського собору, зосередившись на догматичних творах Отця Церкви у контексті христології IV століття. Диякон Методій здійснив христологічний аналіз догматичних творів св. Василія в історико-богословській перспективі та у зв’язку з його вченням про стосунки між Отцем і Сином в цілому. Крім того, аналізуючи різних опонентів св. Василія, він представив христологію аріан: Євномія («Апологія») та Аеція Антіохійського («Синтагми»).

Дисертація є поділеною на три розділи. Мета першого розділу – представити біографічну історію св. Василія Великого. Метою другого розділу є аналіз вчення св. Василія в контексті христології четвертого століття. Автор зазначив, що христологія Отця Церкви була сформульована у взаємодії з тогочасними богословськими течіями та як відповідь на єретичні позиції інших богословів. Багато місця в другому розділі присвячено Арію і т. зв. «аріанству». Це важливо, оскільки св. Василій у своїх творах аналізує вчення Арія і вважає його єретиком par excellence.

Третій розділ репрезентує христологію св. Василія Великого. Насамперед диякон Методій зазначив той факт, що Святе Письмо відігравало незамінну роль у житті св. Василія і стало основою його догматичного богослов’я, морального життя, духовного життя та душпастирства. Біблія також була найважливішим стовпом христології св. Василія Великого. Христологічний аналіз, який охоплює широку джерельну базу, спершу торкається христології Євномія та Аеція, а відтак аналізує неповноцінність їхньої христології у зв’язку з обмеженістю стосовно повної божественності Христа. Обидва автори також відкидають ортодоксальне розуміння предвічного родження Сина від Отця у Пресвятій Трійці. У писаннях основний акцент св. Василія Великого спрямовується на повну і незмінну божественність Сина.

Більш детальний і систематичний опис людської природи Христа і Його воплочення св. Василій подає в «Проповіді на Різдво Христове», а також у листах 261 і 262. При ближчому розгляді цих писань стає очевидним, що вони містять твердження, спрямовані проти редукціоністської христології Аполлінарія Лаодикійського, з яким св. Василій листувався ще на ранньому етапі своїх богословських пошуків. Автор наукового дослідження аналізує особливу увагу св. Василія, спрямовану на справжню і повну людськість Христа, включаючи людську розумну душу. На противагу нібито вченню Аполлінарія про «небесну людину» (ἄνθρωπος ἐξ οὐρανοῦ) і «плоть з неба» (σάρκα ἐξ οὐρανοῦ) св. Василій непохитно стверджує, що людська плоть Христа походить з того ж матеріалу, що і людська плоть Адама.

У докторській дисертації диякон Методій проаналізував особливості вчення св. Василія Великого щодо захисту справжньої природи воплочення Христа, де використовується формула: «народжений від Діви» (ἐκ Παρθένου γεννήσεως), а своє вчення про Діву Марію, св. Василій завжди розміщує в христологічному контексті. У відповідь на хибне розуміння Аполлінарієм людської природи Христа, Отець Церкви також наполягає на повній психології людської природи, яку прийняв Син. У його вченні, Христос прийняв лише природні пристрасті (φυσικὰ πάθη) без будь-яких пристрастей, що походять від зла (κακίας πάθη). Крім того, св. Василій пов’язує воплочення Христа зі спасінням, освяченням і відкупленням.

Наприкінці презентації диякон Методій вказав на важливість значення вчення св. Василія Великого для всього богослов’я, яке до сих пір черпає з його багатої спадщини. Чернець поділився, що тема дисертації є для нього особисто дуже важливою, оскільки належить до Василіянського Чину Святого Йосафата. За його словами, ця наукова праця може стати важливим внеском як для всього Чину, так і для Української Греко-Католицької Церкви та всієї Церкви загалом.

Відтак Девід С. Доусон-Васкес, модератор докторської дисертації, висловив свої спостереження та додаткові запитання, які стосувалися впливу христології св. Василія Великого на інших Отців Церкви, його термінології, взаємозв’язку між монашим життям і богословським вченням св. Василія Великого тощо. Відповідаючи, диякон Методій розкрив додатковий контекст досліджуваної епохи, вплив Святого Письма на христологію св. Василія Великого, а також інші особливості запитуваних проблематик.

Своєю чергою, рецензент докторської дисертації Томас Каттоі продовжив низку уточнюючих питань, які стосувалися, зокрема, біблійної герменевтики у писаннях Святого Василія Великого та стосунків між Отцем і Сином у Пресвятій Трійці, які виражають єдність історичного Ісуса і Предвічного Сина.

Після невеликої перерви Голова комісії офіційно оголосив, що диякон Методій Сорока, ЧСВВ успішно захистив докторську дисертацію та здобув титул доктора богослов’я зі спеціалізацією догматичного богослов’я.

Після цього диякон Методій висловив вдячність Богові, членам Комісії та всім присутнім, які прийшли підтримати його під час захисту.