Апостольство Молитви в історичній тяглості: його плоди і завдання

22

Доповідь виголошена на ІІІ Всеукраїнському з’їзді ревнителів «Апостольства Молитви», що проходив 22-24 травня 2026 року у василіянському монастирі Преображення Господнього на Ясній Горі в Гошеві.

«Господь – то моя сила і щит мій! На Нього уповає серце моє» (Пс. 28,7)

1. Історична тяглість Апостольства Молитви

«Апостольство Молитви, немов чисте і здорове повітря, а з ним і надприродне життя, і апостольська діяльність, завжди будуть оновлюватися та міцніти. Це своєрідний і дорогий Серцю Христа й Церкві справжній скарб» (Папа Римський Пій XII. Ватикан 27.09.1956).

“Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли Отця, що на небі” (Мт. 5,16).

Апостольство молитви – це релігійне об’єднання вірних, спільнота та братство, що виникло у 1844 році в єзуїтській семінарії французького міста Вальц. Його місія полягала в тому, щоб навчити християн поєднувати щоденне життя з молитвою, жертвуючи Богові свою працю, радощі, терпіння та всі життєві обставини в єдності із Серцем Ісуса Христа.

Апостольство молитви – це релігійне братство, гурток ревних і побожних людей. Апостольство молитви – це, насамперед, шлях внутрішньої підготовки до Христової місії. Джерелом і взірцем цієї готовності є Ісус Христос, даний нам і для нас, постійно присутній у Пресвятій Євхаристії. Приймання Ісуса у святих таїнствах спонукає нас дякувати Йому і щодня жертвувати своє життя Отцеві.

Апостольство молитви – це духовний спосіб життя, який Церква пропонує всім християнам, щоб допомогти їм бути приятелями та апостолами Воскреслого Ісуса в щоденному житті, а також пробуджувати в них місіонерський запал. Саме це провадить їх до обітниці любові, символом якої є Його Найсвятіше Серце.

Апостольство молитви (АМ) – це всесвітня мережа молитви, яка відповідає на виклики, з якими стикається людство і місія Церкви. Це виражається в щомісячних молитовних наміреннях Папи Римського, молячись у них, ми розширюємо свій погляд на увесь світ і особисто входимо в радощі й надії, болі та страждання наших братів і сестер по всьому світу.

АМ від самого зародження у 1844 р. стало духовним імпульсом, даром Святого Духа для всієї Католицької Церкви, який Церква прийняла і розвинула. Сьогодні, святкуючи ювілей 130-ліття АМ в Україні, ми не хочемо втратити цей дар, а радше збагнути первинне натхнення, його розквіт і отримані духовні плоди для Церкви й народу та представити його як подальший Божий дар для лікування ран людських сердець в умовах війни.

Сьогодні Церква пропонує в духовності AМ іти «Шляхом Серця», що зможе допомогти дати відповідь на духовні потреби наших сучасників.

Вивчення і дослідження історії діяльності АМ є можливістю розпізнати те, що є добрим і необхідним у AМ, а також відправною точкою для його подальшого розвитку.

У зусиллях, спрямованих на відновлення AМ, виявлено та переосмислено духовні рушійні сили, які містяться у засновницькій харизмі і залишаються актуальними для сучасного світу. Такими духовними рушіями АМ є: апостольська готовність, співпраця в місії Ісуса Христа, особисті й внутрішні стосунки з Богом, служіння Христовій Церкві, наша молитовна духовна єдність у Всесвітній мережі молитви, а також служіння у поширенні єдності, справедливості й миру. Ці духовні рушії освячення вірних і відданого служіння Богові, Церкві та Україні ми знаходимо у переосмисленні історії АМ.

Апостольство Молитви зародилося у 1844 році в колегіумі для молодих єзуїтів у Вальсі, на півдні Франції. о. Френсіс Ксав’єр Готреле SJ, духівник цих молодих чоловіків, запропонував їм можливість бути апостолами та місіонерами у своєму щоденному житті, поєднуючи все, чим вони займаються протягом дня, з Ісусом Христом.

У тому ж 1844 році Готреле сказав: «Я закликаю всіх – студентів і викладачів – бути місіонерами тут і зараз через просту жертву Богові всього, що ви робите, прагнучи гідно виконувати свої щоденні обов’язки для Ісуса. Що стосується молоді, то вона, перш за все, повинна добре виконувати свій студентський обов’язок».

Запропонувавши молодим студентам процес практичних щоденних навичок, який він назвав «Апостольством Молитви», о. Готреле закликав їх збагнути: «Важливішим за те, що ви зробили, є те, з якою любов’ю та відданістю ви це зробили. Важливо не багато робити, а багато любити. Ви повинні з любов’ю жертвувати Богові свої повсякденні справи, – сказав він, – і об’єднувати їх з Ісусом Христом, який продовжує жертвувати своє життя за спасіння людства». Він дав їм зрозуміти, що їхнє життя є таким же цінним і корисним для місії Церкви, як і життя найбільш самовідданих місіонерів, якщо прожити його з такою самою любов’ю: «Ваше життя було б таким же апостольським, як у найпалкішого проповідника, якби Ви проживали кожну маленьку справу в єдності з Господнім Серцем. Важливим є внутрішнє наставлення до прагнення відновлювати свою любов до Ісуса і щодня поновлювати корисність і відданість життю. Це справжня любов Серця Ісуса, яка обрала Вас, сказав він. Ви повинні відповісти на це покликання, будучи готовими виконати те, про що Він просить вас зараз, відповісти з великодушністю на цей великий дар, який ви отримали».

Якщо говорити стисло, АМ запропонувало молодим студентам вимогливий і водночас захопливий спосіб життя в постійній апостольській відкритості до любові Господа. Кожного нового дня вони мали завдання поновлювати своє «так», яке вони говорили Господу в щоденних духовних вправах, просячи Божої благодаті відповісти з любов’ю і благочестям на покликання Вічного Царя.

Молоді студенти усвідомлювали, що жити у вірності Євангелію, щодня жертвуючи своє життя, роботу, страждання та молитву за Церкву Богові, було справжнім апостольством. Практичні навички Апостольства Молитви для тих, хто ним слідував, надали нового сенсу зусиллям і розпорядку кожного дня. Буденне життя тепер можна пожертвувати Богу як спосіб співпраці з Христом у місії Церкви.

Згодом цей рух АМ з благословення Пап Римських поширився по всьому світу і став одним із найбільших молитовних об’єднань Католицької Церкви. Канонічно АМ стало вважатися релігійним об’єднанням вірних.

В Україні в УГКЦ першими Апостольство Молитви почали засновувати Отці Василіяни після Добромильської реформи 1892 року. Натхненні молоді василіяни почали засновувати у своїх монастирях та при монастирських церквах осередки Апостольства Молитви.

Уперше набоженство до Серця Христового василіяни запровадили в Добромильському монастирі в 1883 р. А звідти, згідно з Каталогом Василіянського Чину за 1896 рік, «Апостольство Молитви Пресвятого Серця Христового» було запроваджено у таких великих центрах, як: Львів (о. Сотер Ортинський, ЧСВВ Dir. Apost.), Жовква (о. Кипріян Козловський, ЧСВВ Dir. Apost. SS. Cordis Jesu), Бучач (о. Володимир Стех, ЧСВВ Dir. Apost), Кристинопіль (о. Сильвестр Кізима, ЧСВВ Dir. Confr. SS. Cordis Jesu).

У 1897 році василіяни заснували часопис «Місіонар», який став офіційним друкованим органом Апостольства Молитви. В ньому публікувалися Папські молитовні намірення, інформація про саме товариство, різні його осередки та про заснування нових, а також фотографії спільнот Апостольства Молитви з різних парафій.

У 1911 році Апостольство Молитви нараховувало вже 100 тисяч членів у 400 греко-католицьких парафіях по всій Галичині. Кожен осередок Апостольства Молитви мав свою вписову книгу, куди записували членів Апостольства Молитви даного осередку.

Провідниками і натхненниками любові до Бога й поширення АМ були: митрополит Андрей Шептицький, ЧСВВ; блаженний єпископ Станіславівський Григорій Хомишин; блаженний мученик, родом із с. Швайківці, Віталій Байрак, ЧСВВ; о. Василь-Володимир Стех, ЧСВВ – композитор, поет, місіонер, автор понад 80-ти церковних пісень (серед його найвідоміших творів: «Під хрест Твій стаю», «Хрест на плечі накладають», «О, Ісусе, Ти з любови», «Вихваляйте доли, гори», «Христос воскрес! Ликуйте нині»); о. Платонід Філяс, ЧСВВ; о. Юліян Дацій, ЧСВВ; о. Мелетій Лончина, ЧСВВ; о. Сотер Ортинський, ЧСВВ; підпільний владика о. Яків Тимчук, ЧСВВ; о. Макарій Грень, ЧСВВ, о. Юліан Манько, ЧСВВ, о. Володимир Палчинський, ЧСВВ та ряд інших відомих особистостей.

2. Актуальність історичних коренів Апостольства Молитви в сьогоденні

У світлі зазначеного ми бачимо, що АМ у простій побожності виховало покоління людей, сильних у християнській вірі та вірності Церкві, повних любові й жертовності до Бога, Церкви і України. АМ, до якого вступали цілі родини, було активним на початку ХХ століття, а також у час підпілля, дало свідоцтво віри та виплекало плеяду численних монаших і священичих покликань.

В Україні Апостольство молитви має особливу історію. У часи переслідування Української Греко-Католицької Церкви спільноти Апостольства Молитви були осередками духовної витривалості. Вірні збиралися на молитву, плекали набожність до Найсвятішого Серця Ісуса та Пресвятого Серця Марії, черпали силу в Святій Літургії та Святих Тайнах Покаяння і Євхаристії. Саме молитва допомагала зберігати віру, надію і вірність Христові навіть у підпіллі. АМ переможно, без страху відроджується разом з Церквою і стає тим натхненником молитви і служіння для розбудови, зокрема, Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ).

Апостольство Молитви усвідомлює дари Божі, які принесли численні плоди освячення вірних і поширення місії Христової Церкви, а саме:

  • дар зростати у любові до Бога, наслідуючи Христову лагідність і доброту серця; дар простої духовності серця, за яким маємо свідків віри та блаженних УГКЦ.
  • Дар розуміти, розвивати і підтримувати щоденну поставу апостольської готовності через посвяту власного життя.
  • Дар розуміння як об’єднати повсякденне життя із Божою місією для кожного в послусі Святому Духові. АМ визнає, що серце кожного християнина є родючим ґрунтом для покликання та відданості місії Воскреслого Христа.
  • Дар розуміння як практикувати особисті та сердечні відносини з Ісусом через молитву, де вірні відповідають жертовною щедрістю доброти серця, любов’ю на любов Спасителя.
  • Дар молитовних практик, які за своїм простим характером доступні кожному, незалежно від культури, соціально-економічного рівня чи глибини та ясності релігійного досвіду.
  • Дар, що формує життя відповідно до Євхаристійної динаміки, або, іншими словами, наголошує на Пресвятій Євхаристії, Церкві та місії стисло і нероздільно, оскільки вони об’єднані в Серці Ісуса. Таке розуміння вчить вірних жити Пресвятою Євхаристією, бути даром віри і добрих учинків для інших, служити в Церкві та розуміти життя в місійному ключі.
  • Дар розуміння того, що Апостольство Молитви виникло у глибокому єднанні з місією Церкви та в роздумах над світовими проблемами, які невдовзі стали конкретними в молитовних наміреннях Церкви, висловлених Папою Римським.

Молитва у наміреннях Святішого Отця – це не просто приватна та внутрішня практика. Вона дає нам спілкування з багатьма іншими людьми по всьому світу і кидає виклик власному способу життя, запрошуючи нас краще налаштуватися на Євангеліє та працювати задля справедливості Царства Небесного. Молитва AМ спонукає нас діяти відповідно до того, про що ми молимося.

За понад 180 років свого існування в Католицькій Церкві й більше ніж 130 років в УГКЦ, Апостольство Молитви принесло і приносить багато духовних плодів, а саме:

  • поглиблення особистої єдності з Ісусом Христом через щоденне пожертвування свого дня Богові;
  • практикування і зростання у щоденній молитві;
  • розвиток духовного життя через прийняття Святих Тайн Сповіді та Євхаристії;
  • зростання у християнських чеснотах, наслідуючи любов Спасителя та Пречистої Діви Марії;
  • поширення набожності до Серця Ісуса та Серця Марії;
  • молитовна і дієва участь у місій Церкви, молитва у щомісячних наміреннях Святішого Отця;
  • виховання відповідальності мирян за життя Церкви та світу;
  • зміцнення родин через організацію спільної молитви, читання Святого Письма та прийняття Святих Тайн Сповіді та Євхаристії;
  • навчання витривалості у випробуваннях, особливо під час переслідувань;
  • плекання численних покликань до священничого та богопосвяченого життя.

Апостольство Молитви завжди нагадує, що кожен охрещений може бути апостолом не лише словом чи ділом, а насамперед молитвою, поєднаною з жертвою Ісуса Христа.

Сьогодні на фундаменті АМ розбудована Папська Всесвітня мережа молитви. Вона продовжує своє служіння через щомісячні молитовні намірення Святішого Отця.

3. Завдання АМ в умовах сьогодення

Сучасний світ переживає нові виклики. В Україні триває війна. Сьогодні покликання АМ полягає у тому, щоби:

  • допомагати лікувати рани війни через любов і доброту серця;
  • молитися і свідчити ділами віри і любові до Бога та ближніх;
  • відновлювати особисті стосунки людини із Богом;
  • навчати культури щоденної молитви серед молоді та сімей;
  • єднати людей у молитві за мир, справедливість і перемогу добра;
    підтримувати все воїнство, поранених, полонених, їхні родини та всіх, хто страждає від війни;
  • виховувати християн, здатних поєднувати молитву із працею;
  • виховувати людей надії, які чуються любленими Богом, вільні від страху та гріха, довіряють Божому Провидінню навіть серед великих випробувань;
  • плекати єдність Церкви через участь у Євхаристії та відкритість до спілкування з іншими.

Особливо сьогодні, коли триває війна в Україні з Росією, Апостольство Молитви покликане ділитися даром надії. Молитва не є втечею від дійсності, а джерелом сили, мужності й любові, яка допомагає вистояти, прощати, служити та будувати мир.

Апостольство молитви є дорогоцінною духовною спадщиною Церкви, яка зберігає свою історичну тяглість від XIX століття до наших днів. Його місія залишається незмінною: вести людей до глибокої єдності з Ісусом Христом через молитву і щоденне жертвування свого життя, активну участь у Святих Тайнах Церкви. Сьогодні, як і в минулому, воно покликане бути джерелом надії, школою довіри Богові та Його безмежної любові до кожного. Люди молитви здатні не лише просити Бога про допомогу, а й ставати живими свідками Його любові, миру та милосердя.

Ісус Христос полюбив нас і ніщо не зможе відлучити нас від цієї любові (Рим. 8, 37,39).

Бажаю вам бути апостолами молитви за прикладом Пресвятої Богородиці та численних свідків християнської віри. Кожна молитва серця, яке любить і тужить за Богом, приносить перемогу Божого світла над темрявою, Божої ласки над гріхом і смертю, підносить нас у гідності Божих дітей та Його учнів. Ділячись світлом любові своїх сердець, несіть перемогу Ісуса Христа туди, де є брак віри, надії та любові; де потребують зцілення від ран війни і страждань серця наших братів і сестер у Христі.

о. Йосафат Фітель, ЧСВВ

Координатор Апостольства Молитви в Україні