Послання Протоархимандрита Василіянського Чину святого Йосафата з нагоди 400-ліття мученицької смерті святого священномученика Йосафата

Високопреподобні Отці Настоятелі

Преподобні Отці, Диякони й Браття,

Ченці Василіянського Чину Святого Йосафата!

У 2023 році ми вшановуємо 400-ліття від мученицької смерті святого Йосафата Кунцевича, нашого співбрата та співзасновника нашого Чину. Ця ювілейна дата повинна стати для нас нагодою наново відкрити для себе особу великого подвижника, ченця та пастиря, щоб його приклад надихав і нас до героїчного служіння Богові у чернечій посвяті та відданому служінні Божому люду, щоб усіх з’єднати для Христа.

Нашого святого Співбрата називаємо Апостолом єднання. Для нього життєвим кредо стали слова Ісуса Христа, звернені до Небесного Отця в архиєрейській молитві: «Щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти мене послав» (Ів. 17, 21). Святий Йосафат прикладом свого життя дає нам свідчення особистої цілісності та послідовності у своєму прагненні до Бога і виконання Його святої волі.

Ще в дитинстві, відчувши на молитві іскру любові до Бога, він розпочинає свій шлях до Господа, який завершується прийняттям мученицької смерті за віру з любові до Бога та своїх братів і сестер. Прикладом свого життя свого життя святий Йосафат показує нам цей єдино правдивий шлях, який веде до перебування у єдності з Богом – шлях молитви та самовідречення через аскетичне життя. Папа Пій IX у буллі з нагоди канонізації святого Йосафата перераховує його чесноти: постійність у літургійній молитві, умертвіння тіла, читання Святого Письма, поміркованість, скромність, милосердя, ревність для добра душ. Це ті чесноти, які вчиняють святого Йосафата апостолом єднання.

Його прямування до святості починається з особистого єднання з Богом на молитві та з читання Святого Письма, щоб розпізнати Божу волю, побачити той шлях, який веде до повної єдності з Христом. Ревна молитва Йосафата, його перебування у роздумуванні над Божим Словом спричинилися до того, що багато юнаків запалилися його прикладом слідувати за Христом та вступили до монастиря Пресвятої Тройці, який, як здавалось тоді, вже був приречений на вимирання. Приклад особистої вірності святого Йосафата у єднанні з Господом стає причиною того, що інші бажають також перебувати у єдності з Богом та у братній єдності одні з одними.

Це єднання з Творцем та зі співбратами було б неможливим без самовідречення, яке виявляється також у скромності, поміркованості та милосерді. Саме через самовідречення осягаємо здатність розрізняти Боже від людського та усувати з нашого життя все, що віддаляє нас від Бога та стає на перепоні братерської єдності. «Хай не моя, а твоя буде воля» (Лк. 22, 42) ‒ це слова Ісуса Христа, які святий Йосафат щиро прийняв до свого серця, що дали йому сили жити євангельським життям у єдності з Христом.

У молитві та аскетичному житті святий Йосафат, здобувши чистоту серця, повний милосердя, прагнув спасіння душ ближніх та став тим добрим пастирем, який готовий полишити все, щоб шукати одну заблукану овечку та привести її до Господа (пор. Лк. 15, 1-7). Чисте серце, яке горить любов’ю до Бога прагне привести до Нього, джерела справжньої любові, інших людей. Чисте серце позбавлене егоїзму та не є байдужим, а прагне, щоб радість єдності переживав кожен.

Дорогі Отці, Диякони й Браття, ми часто перебуваємо у пошуках прикладів до наслідування, які допомагали б нам наново розпалювати наші серця любов’ю до Бога та до ближнього, відновлювати нашу ревність посвяти та служіння, щоб жити не для себе, але для Господа та наших ближніх. Такий приклад маємо у нашому святому Співбратові. Нехай же у цьому ювілейному році його приклад сприятиме оновленню і зміцненню нашого бажання ревно служити Господеві у чернечій посвяті.

Ми переживаємо часи жахіття наслідків людського гріха, коли людина ставить себе на місце Бога та хоче розпоряджатись життями і долями багатьох. Ми бачимо як гріх стає причиною поділу та ворожнечі між людьми, втрати відчуття милосердя та усвідомлення, що кожна людина є Божою дитиною створеною на Його образ і подобу, яка втішається однаковою гідністю людської особи. Саме через гріх брак єдності стає причиною ненависті, насилля та воєн. Сьогодні в особливий спосіб, ми, василіяни святого Йосафата, покликані стати на зразок нашого святого співбрата тими, хто буде приводити до єдності та примирення тих, що ворогують і живуть у ненависті до своїх братів та сестер, чинячи насилля над іншим. Цей шлях до єдності лежить в особистому єднанні з Богом у молитві та самовідреченні. Приклад нашого братерського життя об’єднаних у любові, взаємній повазі, дбанні один про одного, повинен бути основою нашої проповіді Євангелія.

Через особисте постійне навернення та покаяння ми станемо здатними приводити багатьох до єдності з Христом, як це робив наш святий Співбрат. Єдність можлива лише там, де присутня правда та справедливість, які осягаємо тоді, коли шукаємо те, що є Божим, а не моїм.

Наслідуючи святого Йосафата у його чернечому житті, сповненому молитви та аскези, ми станемо на його зразок апостолами Христа у Святій Церкві, щоб сповняти те, що є суттю нашого чернечого покликання – бути видимими свідками єдності у Бозі, яка приносить мир і справедливість та відважно відкидає зло й гріх, перебуваючи у Правді, якою є Христос.

Нехай у цьому ювілейному році приклад святого Йосафата дасть нам наснаги та відваги бути вірними свідками життя, згідно з наукою Ісуса Христа, щоб через наш особистий приклад ми могли привести до Господа тих, які бажають жити вірою у правді та єдності.

Нехай благословить нас Господь у нашій чернечій посвяті, щоб і ми стали вірними свідками віри, як наш святий небесний Покровитель.

о. Роберт Лисейко, ЧСВВ

Протоархимандрит

Дано в Римі при осідку Головної Управи Чину

25 листопада 2022 р. Б.