Деревнянська ікона Божої Матері: історія зцілення та врятування образу з вогню

1576

У одному з епізодів «Історій з історії УГКЦ» історик Юрій Скіра розповів про історію чудотворної ікони Деревнянської ікони Богоматері, яка зберігається у василіянському храмі св. Андрія Первозваного міста Львова.

Історія про чудотворну ікону також є свідченням того, що багато з того, що ми називаємо чудом Божим та Божим милосердям здійснюється і через посередництво людини – через її життєвий вибір, чин і жертовність, – йдеться на сайті департаменту інформації УГКЦ.

Чудо Боже: про історію Деревнянської чудотворної ікони Богоматері

Історик Юрій Скіра розповідає майже біблійну історію цієї ікони – історію, яка дала підстави визнати її чудотворність, факт чуда, який міг походити тільки від Святого Духа: «У XVIIІ столітті в селі Деревня, неподалік Жовкви на Львівщині, жило подружжя. Воно було бездітним, але дуже віруючим. Чоловік із жінкою постійно молився до Богородиці, звертаючись до ікони, яка висіла в їхній хаті, – вони просили в Богородиці ласки мати дітей. І от у 42 роки жінка завагітніла й народила хлопчика. Але виявилося, що дитина сліпа. Подружжя продовжувало молитися до Богородиці – тепер у надії одержати ласку оздоровлення дитини. І чудо сталося.

У 1786 році на свято Успіння Богородиці батьки як завжди молилися, а п’ятирічний хлопчик бавився біля них. І от у якийсь момент він підняв голову і скрикнув: “Мамо, подивися, яка ж Матінка Божа гарна!”. Батьки зрозуміли, що дитина справді бачить. Вони були настільки вражені чудом, що вирішили віддати свою ікону василіянам жовківського монастиря.

Монахи прийняли цей дар: образ Деревнянської Богоматері довгий час був запрестільним церкви Пресвятого Серця Христового жовківського василіянського монастиря. Так було до початку ХХ століття, коли художник-монументаліст Юліан Буцманюк намалював для монастиря образ Христа-Царя. Тоді ікону перенесли до монастирської каплиці.

Чудо – через людину: про о. Антонія Масюка

У 1948 році, після окупації Західної України більшовиками, органи Міністерства державної безпеки (МДБ) СССР дали василіянам жовківського монастиря два тижні на те, щоби вони зібрали свої речі і перебралися до Крехова.

«Монахи фірами вивозили те, що можна було вивезти, зокрема ікону Страждаючої Матері Божої. Так вона опинилася у Крехові, – розповідає Юрій Скіра. – Але невдовзі, на Стрітення, 15 лютого 1949 року, до Крехівського монастиря неочікувано прибуло шість машин МДБ: офіцери приїхали, щоб повідомити про ліквідацію монастиря і під їхнім наглядом дали годину на збори. Монахів вивозили до Свято-Успенської унівської лаври і вони хапали те, що можна було взяти. Тодішній брат жовківського василіянського монастиря, а пізніше – ієромонах Антоній Масюк вхопив драбину і хотів зняти образ Богоматері, але службісти йому завадили. Так і сталося, що монахів вивезли, а Деревнянська ікона залишилася у спорожнілому крехівському монастирі.

Наступного тижня брат Антоній Масюк приїхав до Крехова за продуктами для співбратів з Унева. Побачивши, що у крехівському монастирі облаштовується сиротинець на 250 дітей, він вирішив працевлаштуватися в ньому, щоб пильнувати приміщення монастиря і те, що там залишилося. Це рішення, як свідчать наступні події, врятувало Деревнянську ікону.

Одного дня 1951 року Антоній Масюк працював на пасіці. І до нього прибіг вихованець сиротинця, волаючи: «Антонію Івановичу, там ваші боги горять!». Брат Антоній кинувся, побіг до каплиці і побачив, що навпроти, на подвір’ї, працівники закладу склали на купу й підпалили монастирські речі. На самому верху у вогні була ікона Страждаючої Матері Божої – та сама чудотворна з жовківського монастиря. І монах кинувся у вогнище і вихопив її.

Після цього ієромонах, а пізніше – отець підпільної УГКЦ Антоній Масюк із цією іконою уже не розлучався. Найдовше, майже весь радянський період, вона зберігалася в хаті отця, у селі Малехові біля Львова».

У 1989 році о. Антоній очолив велику ходу мирян і духовенства у Львові з вимогою легалізації УГКЦ. У 1990–2009 роках він був настоятелем храму Святого Андрія Первозванного у Львові: там відтоді і донині перебуває Деревнянська ікона, яку він беріг понад життя.

27 червня 2001 року Святіший Отець Іван Павло ІІ під час Архиєрейської Божественної Літургії у Львові коронував цей чудотворний образ Матері Божої.

Більше на цю тему за посиланнями:

1. Деревнянська чудотворна ікона Божої Матері.

2. Сповідник віри Антоній Масюк, ЧСВВ.

3. Як УГКЦ з підпілля виходила (відео).

4. Послух для монахів — основне (о. Антоній Масюк).