«Чернецтво Срібної Землі»: огляд видання

Нещодавно у Провінції Святого Миколая в Україні Василіянського Чину Святого Йосафата з’явилася нова книга з ілюстрованими світлинами під назвою «Чернецтво Срібної Землі». Науково-популярне видання представляє деталізовану історію Провінції на Закарпатті, її окремих чернечих осідків та приналежних до неї ченців. Книгу видало видавництво «Місіонер» із загальним обсягом 496 сторінок. Упорядник книги – о. Кипріян Зейкан, ЧСВВ.

«Чернецтво Срібної Землі» – це відважна спроба зібрати найважливіші події з історії василіянського чернецтва на Закарпатті в один збірник. Численні історичні світлини та ілюстрації, подані у виданні, неабияк підтверджують і підсилюють достовірність представленої інформації, а також унаочнюють наведені факти та події, що вельми важливо для сучасного читача. Усі без винятку сторінки видання дихають честю й гідністю жертовних ченців-василіян, невтомних трудівників, відважних «воїнів Христових», які мужньо й сумлінно виконували своє чернече служіння поміж українським народом на Срібній Землі і не тільки.

Книга складається з трьох обширних частин, післямови та додатків. Основному вмісту передує «Вступне слово», яке написав о. Франциск Онисько, ЧСВВ, Протоігумен Провінції св. Миколая.

У Вступі подано основну інформацію про Василіянський Чин, його законодавця св. Василія Великого та двох засновників: Київського митрополита Йосифа Велямина Рутського та св. Йосафата Кунцевича. Також представлено характерні особливості та харизми, притаманні Чинові, окреслено духовність та ідентичність ченців-василіян. Окрім цього, у вступі подано основні дані, які стосуються Провінції св. Миколая, як складової одиниці Василіянського Чину: структуру Провінції, її мету, завдання та підпорядкування, а також представляє ключові дати з історії Провінції.

У першій частині книги представлено детальну історію Провінції св. Миколая. Заглянувши в століття історії василіянського чернецтва на Закарпатті, на початку, немовби опиняємося в ХІІ–ХІІІ ст., коли давнє чернецтво Срібної Землі вже звершувало свій подвиг за правилами св. Василія Великого. Звідси прямуємо через XVIII ст., коли у 1733 р. ченці об’єдналися в одну Провінцію Чину Святого Василія Великого на Закарпатті. Ця Провінція на початку ХХ ст. пройшла «Мукачівську реформу» і 1932 р. була канонічно створена як «Реформована Провінція св. Миколая». Далі переходимо через випробування часів насильницької ліквідації Провінції та діяльності ченців-василіян у підпіллі впродовж радянського періоду 1949-1989 рр. І врешті поступово приходимо до нового відродження та легалізації у 1990-х рр., а також до славного відновлення Провінції у 2009 р. Немовби апогеєм і кульмінацією є нинішній 2025 р., коли сьогочасні ченці-василіяни, приналежні до Провінції св. Миколая, сповнені надії простують у майбутнє.

Друга частина книги охоплює історію поодиноких василіянських монастирів, зокрема Малоберезнянського, Імстичівського, Боронявського, Мукачівського історичного, Мукачівського діючого та Ужгородського історичного. Представляючи по черзі кожну монашу обитель подано основні дані з історії її існування, зокрема дату заснування, історію розвитку, стан обителі та дату її приєднання до «Мукачівської реформи». Опісля представлено основну діяльність монашого дому та його значення в суспільстві. Надається також історія ліквідації монаших обителей радянською владою, використання будівель у радянський період, а опісля їхнє відновлення та сучасний стан.

Вартує зазначити, що кожен із василіянських монастирів на Закарпатті має свою історію насильницької ліквідації комуністичною владою та привласнення радянською державою. Одначе не кожен був повернутий ченцям-василіянам і не кожен був відновлений із руїни та відбудований, адже монаші обителі в містах Ужгороді та Мукачеві ще й по сьогодні, за 34 роки незалежної України, не повернуто у власність Провінції св. Миколая.

Нарешті, у третій частині книги зібрано окремі біографії та життєписи поодиноких ченців-василіян. Разом нараховується 146 біографій, починаючи від перших Протоігуменів давніх василіян і аж до ченців, приналежних до нинішньої Провінції. Стосовно кожної особи подано найважливіші дані з біографії: дату і місце народження, дату вступу до монастиря, основні дані з процесу формації та навчання, а також види діяльності та служіння у Провінції. Стосовно вже покійних ченців подано дату, обставини та місце смерті, а також місце поховання.

Наступною слідує «Післямова», у якій упорядник займається пошуком відповідей на запитання: що таке історія? Якою є правдива історія? І яке значення має вивчення історії для людини, яка знаходиться в пошуках істини, правди? Далі формуються два вислови: «Історія Срібної Землі» та «Історія Провінції св. Миколая», і представлено пошук їхнього визначення чи дефініції.

Отож «Історія Срібної Землі» – це спільне минуле тієї частини народу, що протягом віків мешкає на південно західних теренах української землі. У різні періоди історії цей колоритний куточок України називали по-різному. Відмінною була також приналежність Закарпаття в політичному аспекті. Втім, попри це все, впродовж віків тут мешкав народ, який завжди вважав себе частиною славного українського народу та відчував приналежність до спільних коренів і спільної історії. Окрім усвідомлення спільного минулого, цей народ невпинно плекав надії на спільне майбутнє в єдиній державі, з єдиною мовою, культурою, традиціями та єдиною Христовою Церквою.

Натомість інший вислів: «Історія Провінції Святого Миколая», окреслює спільне минуле чернечого Ордену, що сформувався на теренах Срібної Землі. Ченці-василіяни, об’єднані монашими правилами св. Василія Великого і структурно зорганізовані Київським митрополитом Йосифом Велямином Рутським та св. Йосафатом Кунцевичем у 1617 р., сягнули найвіддаленіших куточків української землі, включно із Закарпаттям. І на цих теренах України зродилися славетні й відважні діячі Церкви й народу які посвятили своє життя у невтомній праці та служінні Богові і своїй Батьківщині. Такими власне завжди зоставалися монахи-василіяни Провінції св. Миколая Василіянського Чину св. Йосафата.

Окрім цього, післямова представляє спробу осмислити події та факти з історії василіянського чернецтва на Закарпатті в часових категоріях: «минуле – сьогодення – майбутнє». Минуле василіянського Чину на Срібній Землі є доблесним і славним, теперішнє – полем для праці і нагодою до служіння, натомість майбутнє вповні залежить від вкладу в нове, молоде покоління ченців-василіян. Таким чином, доблесть і слава минулого – це неабияка запорука для сьогодення та велична мотивація на майбутнє.

«Додатки» вміщають найважливішу інформацію про ченців-василіян Провінції св. Миколая. Для зручності інформація укладена окремими списками чи таблицями. Сюди входять насамперед хронологічний перелік усіх Протоігуменів Провінції відповідно до їхнього уряду від 1733 р. і по сьогодні. Опісля подається список ченців-василіян Провінції св. Миколая, які пройшли період ліквідації Греко-Католицької Церкви та радянське підпілля (1945-1990 рр.). Вміщено також «Пом’яник» померлих ченців Провінції св. Миколая. Списки «Пом’яника» подають інформацію про дату та місце смерті кожного ченця в хронологічному порядку відходу до вічності, від 1720-х років аж по сьогодні. В додатках вміщено також «Іменний покажчик», який подає в алфавітному порядку всіх осіб, згаданих у тексті, та осіб, згаданих в описі до ілюстрацій.

Підсумовуючи огляд даного друкованого видання, вартує зазначити, що вивчення нашого минулого веде нас до збереження та цінування спадщини, яку іноді кров’ю й потом здобували наші попередники. Тому нехай це знання формує в усіх нас – ченців-василіян і не тільки – власну, засновану на традиції й досвіді історії, чернечу ідентичність. І нарешті, нехай провадить до оновлення та розвитку у невтомній праці та жертовному служінні на більшу Славу Божу, добро Василіянського Чину та користь для усього нашого українського народу.

о. Кипріян Зейкан, ЧСВВ