Христовий музикотворець: отець Володимир Стех, ЧСВВ

«Під хрест Твій стаю», «О, Ісусе, Ти з любови», «Хрест на плечі накладають», «Вихваляйте доли, гори» – мабуть, кожен із нас колись чув ці церковні пісні. Протягом десятиліть прості й зворушливі тексти так міцно вплелися в українську церковну традицію, що здаються загальновідомими й народними. Та насправді ці релігійні твори мають автора – василіянського священника-місіонера, чий душпастирський і творчий спадок донині приносить щедрі плоди і є справжнім скарбом української Церкви. Про це йдеться у публікації на сайті «Духовна велич Львова».

Ім’я отця Володимира Стеха ЧСВВ не дуже відоме на широкий загал і не часто фігурує серед видатних українських композиторів – творців церковної музики. А тим часом цей монах-василіянин – автор понад 80 релігійних пісень, багато з яких знають, люблять і виконують у храмах різних конфесій у цілому світі донині. Саме в липні маємо особливу нагоду вшанувати пам’ять митця: у 2025 році виповнюється 162 років із дня його народження та 80 років відходу до вічності.

Початки творчості: мистецтво як служіння

Василь Стех народився 12 липня 1863 року в с. Вербиця Равського повіту – зараз це територія Люблінського воєводства Польщі. Парафія Вербиці належала до Угнівського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.

Хлопець закінчив п’ять класів гімназії, після чого у вісімнадцятирічному віці вступив до Василіянського Чину. Його новіціят розпочався 12 листопада 1881 року в Добромилі – і припав на початок так званої Добромильської реформи, коли місцевим монастирем заопікувалися єзуїти. Пройшовши формацію, юнак із чернечим іменем Володимира 12 лютого 1884 року склав перші монаші обіти. Водночас продовжував навчання: у Добромилі довершив свої гімназійні студії, в 1886-1887 роках студіював у львівському монастирі святого Онуфрія філософію, а відтак богослов’я – в монастирі святого Юра в Кристинополі.

Молодий монах вирізнявся любов’ю до поезії та музики, добре знав теорію музики і навіть робив спроби писати релігійні пісні. Звернувши увагу на це, настоятелі монастиря доручили Володимирові записатися до Львівської консерваторії, і він почав вивчати музику професійно. У цей період з’являються перші відомі його пісні, серед яких – «Хрест на плечі накладають» і «Під хрест Твій стаю». Журнал «Місіонар» починає друкувати Володимирові вірші, деякі з яких він кладе на музику; пісні поступово поширюються у василіянському середовищі, а згодом – серед вірних.

15 вересня 1889 року Володимир Стех одержує священниче рукоположення і розпочинає служіння в львівському Свято-Онуфріївському монастирі: тут молодий священник виконував обов’язки проповідника, сповідника і диригента церковного хору.

Душпастирство пісні

У 1900 році в друкарні Отців Василіян у Жовкві вийшла перша збірка релігійних пісень о. Володимира Стеха під назвою «Вінець набожних пісней». До збірки обсягом у 78 сторінок увійшли відомі донині твори «Христос воскрес! Ликуйте нині», «О, Ісусе, Ти з любови тут між нами позістав», «Хто, як Ти велій», «Вихваляйте доли, гори», «О Маріє, Мати Божа, зглянься Ти над нами» та інші. Наступного року «Вінець набожних пісней» був перевиданий.

Окрім творчості, священник зійснює невтомне служіння. У 1900 році о. Володимира Стеха переводять до Бучацього монастиря, де він стає проповідником і префектом конвікту (спільного помешкання при монастирі); у 1901-му очолює головну школу в Дрогобичі; з 1902 до 1904 роках служить у монастирі святого Івана Хрестителя в Краснопущі. У цей час на світ з’являється друга збірка його пісень – «Народно-церковни пісни». Перший тираж друкують у 1902 році, за два роки випускають другий. Тим часом о. Володимира переводять до Жовківського монастиря, де він служив у 1905–1907 рр.

За океаном

Далі на монаха-музикотворця чекає нове покликання: перший єпископ Української греко-католицької церкви у США Сотер Ортинський (сам виходець із Василіянського Чину), що розпочав своє служіння в Америці восени 1907 року, запрошує о. Володимира туди на місійне служіння. Священник погодився. Свою душпастирську працю в США о. Стех розпочав із організації парафії в м. Баффало; за рік вже працює в Міннеаполісі, а в 1909 році переїжджає у Північну Дакоту. Тим часом його творча спадщина продовжує рости: у 1909 році в Жовкві виходить друком третя збірка пісень «Ангельскій Хор» – а вже за рік з’являється і другий її наклад.

Сумлінно звершуючи місійне служіння, о. Володимир однак не полишав думки повернутися до Галичини. Таке ж прохання висловлювали настоятелі Чину. Проте з огляду на обмаль священників у Америці, владика Сотер Ортинський, а пізніше і його наступник, Костянтин Богачевський, відхилили просьбу о. Стеха щодо повернення до України. Врешті отець Володимир запросив до США свою рідну сестру, яка опікувалася його домівкою, щоб самому остаточно зосередитися на парафіяльному та місійному служінні. І на творчості теж: в 1928 році у Жовкві з’являється вже четверта пісенна збірка під назвою «Літургічні мельодії». Останні роки свого життя о. Володимир прослужив у Пассейку (Нью-Джерсі). До вічності відійшов 16 липня 1945 року.

Живе джерело

Спадок о. Володимира Стеха – це різноманітні церковні (страсні, воскресні, різдвяні, Богородичні тощо) пісні – та обробки народних пісень, а також літургійні твори, що у поєднанні з багаторічною композиторською працею склали великий і важливий пласт української хорової музики.

Але в суху констатацію творчого доробку, мабуть, не вдасться помістити справжньої ролі творчості отця Володимира. А вона полягає в надзвичайній чуттєвості творів, які глибоко зворушують і вражають.

Найперше треба віддати належне мудрості настоятелів львівської василіянської обителі, які, розпізнавши у молодому монахові талант, спричинилися до його професійного розвитку. Навчання в консерваторії дало отцю Володимиру Стеху необхідні знання та навички, щоби пов’язати з музикою усе своє життя. Зрештою, саме музика стала осередком його проповідництва і душпастирства, які тривають дотепер. Адже попри те, що теперішні парафії часто відмовляються від старих церковних пісень, замінюючи їх сучасними новотворами, або ж відкидають, вважаючи такими, що «недостатньо відповідають традиції», спадщина о. Стеха продовжує зберігати актуальність і особливий дух, що, зокрема, пережив добу радянської окупації, поневолення Церкви та її воскресіння. Йдеться про надзвичайну поетичність, часто – навіть надмірну експресивність, поєднану із простотою тексту й мелодії, що запам’ятовуються і виконуються дуже легко, водночас чуттєво передаючи важливі незабутні образи.

У цьому проявляється справжній талант митця – а найбільше вражає, мабуть, те, що свої найвідоміші пісні о. Володимир написав у дуже молодому віці. До прикладу, на час створення пісень «Під хрест Твій стаю» і «Хрест на плечі накладають» йому було лише трохи більше двадцяти років. Водночас пісенні тексти – це майстерне поетичне-богословське полотно, що спонукає не просто до глибоких роздумів, а до майже фізичного співпереживання Христових страстей: «За мене терпиш / За мене розп’явся / За гріхи мої, провину мою / Убитись ти дався. / Ісусе ти мій, / Твої безмірні муки / Кличуть вони нас, взивають завжди / До жалю покути. /  О, рани Твої / Хоча без уст і мови / Сильніше від слів взивають мене / До Твоєї любови». Чуттєвість, візуалізація образів («Хрест на плечі накладають / Б’ють, катують, побивають / Серед крові, серед поту / Спас іде вже на Голготу») самі собою стають проповіддю, яка вже майже пів століття сокрушає серця.

Лише побіжний огляд біографії о. Володимира Стеха не дозволяє вповні оцінити його багатогранної діяльності – не лише як музиканта, а насамперед як сумлінного душпастиря і місіонера, знакової постаті для української Церкви, зокрема, в Америці. Але це добра нагода відкрити для себе особу цього видатного митця, що залишив нам у спадок так багато найзворушливіших зразків церковної музики – пісень, що ніколи не втратять глибини, краси й актуальності звучання, адже створені зі справжньої щирої любові до Спасителя.

Підготувала Марія Цьомик

Джерело: velychlviv.com