Черговий семінар для душпастирів пасторально-міграційного відділу УГКЦ був присвячений святому Йосафату

Протягом 30 травня-2 червня у литовському місті Вільнюс відбувався духовно-формаційний семінар Пасторально-міграційного відділу (ПМВ) Української Греко-католицької Церкви для душпастирів, які опікуються вірними Церкви в тих країнах, де немає церковних структур УГКЦ. Тема XII сесії семінару: «Святий Йосафат – апостол духовного єднання. Актуальність його постаті у 400-й рік від дня мученицької смерті».

Святий священномученик Йосафат Кунцевич, уродженець української землі, прожив у Литві 21 рік, з них 13 – у Вільнюському (Віленському) василіянському монастирі Пресвятої Трійці. Він є автентичним апостолом єдності Церкви та знаковим святим, зокрема, для України, Литви, Польщі та Білорусі.

У події взяли участь 29 священників з 16 країн, які завдяки доповідям та зустрічам пізнавали значення святого священномученика Вселенської Католицької Церкви у контексті здійснення свого душпастирського служіння. На відкритті семінару Голова ПМВ владика Степан Сус привітав всіх душпастирів і закликав у ці дні в особливий спосіб вдивлятися в постать святого Йосафата та вчитися від нього.

Правила святого Йосафата для своїх священників

Одна з доповідей була присвячена Правилам святого Йосафата для священників і роздумам над ними. Її виголосив референт зовнішніх зв’язків ПМВ о. Віталій Храбатин, який зазначив, що правила святого Йосафата Кунцевича актуальні й сьогодні, відкриваючи перед нами можливості навчитись діяти від ситуативного душпастирства до планованого і спільного як Церква. «Святий Йоан Павло ІІ казав: “Якщо бажаєш побачити початок джерела, треба йти проти його течії, вгору”. Саме таким методом хочемо відкрити для себе постать нашого українського cвятого Йосафата Кунцевича через його “Правила для священників”, долучені до акту беатифікаційного процесу», – зазначив о. Віталій.

Він зауважив, що у 48 правилах та 9 артикулах Конституцій Священномученик розкриває свою духовність життя, здобуті знання і бажання спільного напрямку, який сьогодні ми називаємо синодальним. «Літургійне життя, особисте свідчення віри, впорядкування недбальства, колегіальне вирішення справ, шукання шляхів подолання тогочасних викликів – це думки Архиєрея, який вимагає цього від себе і аж тоді пропонує священникам», – підкреслив промовець.

Подвійний пошук єдності

Чергова зустріч була присвячена темі становлення ідентичності Унійної Церкви. «Вивчати історію означає повернутись в минуле, докласти зусиль, щоб зрозуміти, яким був тодішній устрій, ментальність і світогляд. Подібно і для нас вивчати події Берестейської Унії означає пройти шлях Київської Церкви», – зазначив завідувач кафедри літургійних наук УКУ Тарас Шманько. За його словами, у переплетеннях релігійного, політичного, культурного життя дозрівала ідентичність українського народу та Церкви. «Золотою ниткою Київської Ієрархії завжди було шукання єдності із усією Вселенською Церквою. Вона проходила подвійним шляхом: єдність Київської митрополії з Вселенською Церквою та єдність Грецької Церкви із Вселенською Церквою», – сказав пан Тарас.

Особливе місце визначних велетів духу

Інша доповідь на XII семінарі ПМВ для священників-місіонерів, яку виголосив о. Василь Парасюк, ЧСВВ, була присвячена постатям священномученика Йосафата та митрополита Йосифа Велямина Рутського. «Кожен народ, який дійшов до усвідомленння своєї ідентичності та автентичності, плекає культ своїх великих і визначних Богом посланих людей. Є люди, які за земного життя відзначилися великою святістю і чеснотами любові Бога і ближнього, великими справами для загалу, яких Господь після їхньої смерті прославив чудами, а Свята Церква винесла їх на престоли святих і шанує як духовне багатство», – зазначив о. Василь. На його думку, такими велетами духу для українського народу святий Йосафат та митрополит Рутський, які зробили вагомий внесок в історію Вселенської Церкви, давши приклад, як треба думати, жити, діяти, терпіти і навіть умирати за здійснення Христового Заповіту про єдність.

Учасники духовно-формаційного семінару ПМВ також зустрілись і поспілкувались з архієпископом та митрополитом Вільнюса, Президентом Ради єпископських конференцій Європи Гінтарасом Грушасом.

«Для вас і нас це місце святого Йосафата є спільним корінням. Тут він формувався. Ми говорили з Блаженнішим Святославом про святкування тут, в Києві та в Римі. У такий спосіб хочемо перейнятися вогнем віри святого Йосафата. Тут, у Вільнюсі, у нас є особливе місце, де ви молилися, – це Остробрамська ікона Божої Матері. Тут, у Вільнюсі, також було перше об’явлення святій Фаустині. Тут, у Вільнюсі, у старому місті, ми відкрили 4 брами милосердя», – зазначив митрополит.

На його думку, священники, які здійснюють душпастирську діяльність у різних країнах є голосом віри і тими, хто супроводжує у вірі і служить тим, хто є далеко від дому, особливо тепер, коли через війну люди втратили рідних і власні домівки. «Тому ви повинні бути свідомі, що в цьому служінні ви є отцями в подвійному значенні: в релігійному та в культурному. Ви є голосом вашої батьківщини, амбасадорами, що розповідають, якою зараз є ваша країна. Бажаю вам бути сильними у проголошені Слова Божого. І бажаю вам миру”, – побажав Архиєрей.

Чергова доповідь референта зовнішніх зв’язків ПМВ о. Віталія Храбатина під час XII семінару ПМВ для священників-місіонерів була присвячена постаті священника в навчанні Католицької Церкви.

«Ми з вам перебуваємо в особливому місці, де наша Церква відновила свою силу, зродила мужів Йосафата Кунцевича, Велямина Рутського, і тут же в 1839 році через митрополита-відступника Семашка була зраджена і знищена. І особливим є час, бо нині відзначаємо пам’ять Блаженнішого Любомира, який після 400-літньої історії скитання, вигнання і мучеництва нашої Церкви повернувся до осідку Київського Митрополита”– зазначив о. Віталій. За його словами, в цьому контексті говорити про пасторальне навернення душпастирів і парафій означає відповісти на сьогоднішні виклики.

За матеріалами ПМВ УГКЦ