У Римі презентували нове видання про святого священномученика Йосафата

12 листопада 2025 р., у свято священномученика Йосафата Кунцевича, в Головному осідку Василіянського Чину Святого Йосафата в Римі відбулась презентація англомовного видання «Єпископ, монах, святий. Постать святого Йосафата в спадщині Унійної Церкви». У книзі зібрано 24 статті, написані вченими з різних академічних та культурних установ Італії, Литви, України та США, а також каталог із 134 експонатів виставок, які відбувалися в Литві та Італії з нагоди 400-річчя мученицької смерті святого Йосафата.

Участь у події взяли: Сіґіта Маслаускайте-Мажилієне, пані-посол Литовської республіки при Святому Престолі, пан Андрій Юраш, посол України при Святому Престолі, представники дипломатичного корпусу, акредитованого при Святому Престолі, працівники Римської курії, владика Іриней Білик, ЧСВВ, канонік Папської базиліки Santa Maria Maggiore, богопосвячені особи, науковці та інші запрошені гості.

На початку з привітальним словом виступили о. Роберт Лисейко, Протоархимандрит Чину Святого Василія Великого та п. Сіґіта Маслаускайте-Мажилієне. Своєю чергою о. Нікола Аньйолі, працівник Дикастерії Східних Церков, передав сердечні вітання від Префекта Дикастерії кардинала Клаудіо Ґуджеротті. Він наголосив, що життя і мученицька смерть святого Йосафата виражають зусилля для церковної єдності та плідність християнської традиції.

Відтак троє науковців, які брали активну участь у підготовці книги про святого Йосафата. представили різні аспекти видання.

Зокрема Ріта Паулюкявічюте, директорка Музею церковної спадщини та керівниця відділу обліку та реставрації церковних цінностей Віленської архидієцезії розповіла, що в основі книги лежать три виставки, що відбувалися 2023 року – у Папському Григоріянському університеті в Римі, у Вільнюському Музеї церковної спадщини та в бібліотеці Вільнюського університету. «Ми залишилися вірними місії музею: збирати й документувати матеріальну спадщину, щоб ви могли на власні очі побачити хоча б фрагменти реалій життя святого Йосафата», – наголосила пані Ріта. Говорячи про статті науковців, які містяться у презентованому виданні, вона зауважила, що наукові доробки мали на меті розкрити також ширший контекст, що пронизує місію святого Йосафата – від Берестейської унії та Чину Святого Василія Великого до сучасної Української Греко-Католицької Церкви, яка є спадкоємицею спадщини святого Йосафата та Унійної Церкви.

У першій частині книги опубліковано наукові статті з літургійної спадщини Унійної Церкви, а також колекцію літургійних риз її єпископів, включно з антимінсом та серією портретів ієрархів із Литовського національного музею. «Це одні з найбільш особистих, вражаючих і, на мою думку, значущих артефактів, які допомагають відчути присутність Церкви та побачити її людські обличчя. Серед них і сам архиєпископ Йосафат Кунцевич», – розповіла очільниця Музею церковної спадщини. Друга частина видання присвячена Василіянському Чину, зокрема місцям служіння святого Йосафата. Третя, і найобширніша, частина, за словами пані Ріти, представляє події, що відбувалися після мученицької смерті святого Йосафата – історію його беатифікації (1643) та канонізації (1867), простежуючи відтак його почитання до нашого часу. У наукових публікаціях до третьої частини представлено ранні видання біографій святого Йосафата, перші зображення та пізніші трансформації його іконографії, а також традиції почитання мощей. «У процесі створення цієї книги та виставок ми відкрили для себе нове бачення Вільнюса: забутий святий міста раптом став однією з його центральних постатей – не тільки історично, а й духовно, сьогодні», – поділилася директорка Музею церковної спадщини.

На завершення виступу вона висловила вдячність усім, хто спричинився до появи видання – авторам наукових доробків, ідейним зачинателям – Діані Варнайте та Даріусу Баронасу, а також головним партнерам – Василіянському Чину Святого Йосафата, Посольству Литовської Республіки при Святому Престолі, Національному музею Андрея Шептицького в Львові, Національному музею Литви, Українському Католицькому університету та Бібліотеці Вільнюського університету.

Відтак до присутніх звернувся Мінтаутас Чюрінскас, професор Інституту литовської літератури та фольклору. Він поділився, що його знайомство з Унійною Церквою відбулося під час написання докторської дисертації про ранні біографії, створені у Великому Князівстві Литовському. «Корпус унійних біографій, написаних у XVII столітті, першому столітті Унії, є винятковим явищем, унікальність якого можна порівняти, наприклад, із багатою біографічною традицією єзуїтів», – зауважив науковець. За його словами, мученицька смерть св. Йосафата була настільки потужною та зворушливою подією, що супроводжувалася багатьма надзвичайними знаками, а тому перші біографічні тексти з’явилися надзвичайно швидко. У цьому контексті промовець виділив перший опис життя Йосафата Кунцевича, так зване «Relatio» (1624), який здебільшого зосереджувався на обставинах його мученицької смерті. Перша версія тексту була написана латиною та надіслана до Риму вже наприкінці 1623 року; його автором вірогідно є Київський митрополит Йосиф Велямин Рутський. Наступного року, за ініціативою митрополита, у Замості з’явилися дві версії біографії – одна польською мовою та одна латиною, яка була присвячена Папі Урбану VIII.

Крім того, Мінтаутас Чюрінскас розповів про інші біографії св. Йосафата, які описано в книзі. Науковець зауважив, що священномученик Йосафат об’єднує українців, литовців, білорусів та поляків, які перебували в складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. «Нас також пов’язує вивчення його іконографії, численних зображень, одне з найважливіших і найцікавіших з яких зберігається в цьому монастирі. Все це принесло чудові результати, особливо помітні після ювілейного 2023 року, і один із цих результатів ми представляємо тут сьогодні», – підсумував Мінтаутас Чюрінскас.

Відтак до присутніх звернулася Она Діліте-Чюрінскєне, старша наукова співробітниця відділу давньої літератури Інституту литовської літератури та фольклору (LLTI) і доцентка кафедри класичної філології філологічного факультету Вільнюського університету. У своєму виступі вона розповіла про важливу та досі маловивчену частину писемної спадщини, пов’язану зі святим Йосафатом, – поезію його мучеництва. За її словами, перші агіографічні твори, присвячені Йосафату Кунцевичу, опубліковані в період двадцяти років між його смертю (1623) та беатифікацією (1643), були у формі проповідей та текстів, переважно прозового характеру. Професорка Она зауважила, що вже у 1628 році джерела про беатифікацію Йосафата Кунцевича згадують про створення та поширення деяких пісень польською або руською мовами, присвячених Йосафату. Вони є виразниками жанру епічних поем пост-тридентського періоду, який значною мірою сприяв поширенню «слави святості» (opinio sanctitatis). Поезія давала можливість «використовувати навички наслідування античних та християнських епосів та зображувати агіографічні сцени більш ефектною мовою». Відтак доповідачка представила кілька зразків поезії про мученицьку смерть св. Йосафата, у яких прославляються його чесноти.

Завершилась презентація видання подячними словами від пані-посол Сіґіти Маслаускайте-Мажилієне, яка зазначила, що в Італії існує щонайменше п’ять місць, які досі зберігають живу пам’ять про святого Йосафата та є з ним міцно пов’язані.

Цього дня ченці-василіяни та дослідники, які долучились до появи книги «Єпископ, монах, святий. Постать святого Йосафата в спадщині Унійної Церкви», взяли участь у Загальній аудієнції зі Святішим Отцем, де розповіли йому про священномученика Йосафата та подарували нове видання.

«Сьогоднішня літургія вшановує пам’ять святого єпископа Йосафата, мученика через його невтомну ревність за єдність Церкви. Заохочую кожного усвідомлювати отримані дари благодаті, щоб зробити їх доступними для спільноти», – сказав Папа Лев XIV, звертаючись до 40 000 присутніх, які прибули на Загальну аудієнцію.