Міжнародна наукова конференція у Вільнюському університеті: важливі доробки та підсумки

У п’ятницю, 13 жовтня 2023 р. Б. у Вільнюському університеті розпочалася Міжнародна наукова конференція «Йосафат Кунцевич: історія, спадщина, пам’ять». У суботу, 14 жовтня, праця продовжилася у двох сесіях та завершилася підбиттям підсумків всієї конференції.

На початку до присутніх звернувся настоятель Вільнюського монастиря о. Миколай Козелківський, ЧСВВ, який привітав присутніх учасників, представивши ченців, що прибули на конференцію.

Відтак, першу доповідь, яка відкрила п’яту сесію під назвою: «Книжкова культура», виголосила співробітниця відділу стародруків Національного інституту Оссолінських у Вроцлаві п. Ольга Ткачук. Тема її доповіді «Cunceviciana в польських монастирських, приватних та публічних книгозбірнях XVIII–XIX ст.» була присвячена рідкісним примірникам книг, які презентують життєписи і різного роду промови про святого Йосафата. Дослідниця детально описала видання та кількість примірників, що стали важливими джерелами, сприяючи популяризації та кращому пізнанню постаті святого священномученика.

Наступну доповідь на тему «Поширення культу Йосафата Кунцевича через кириличні тексти друкарень Речі Посполитої» виголосила п. Наталія Бондар, дослідниця Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Присутні, зокрема, почули про початки видань, які беруть свій початок від друкарні Супрасльського василіянського монастиря. Вирішальний вплив на різноманітні публікації, за словами фахівчині, мали Замойський синод та послання митрополита Атанасія Шептицького у 1838 році щодо літургійного пошанування святого Йосафата.

У свою чергу, дослідниця з Бібліотеки Вільнюського університету Інна Кажуро представила присутнім тему: «Бібліотека Вільнюського університету. Напрямки культурного трансферу у Великому князівстві Литовському: Почаїв–Вільно». У доповіді йшлося про актуальність змісту книг Почаївської василіянської друкарні для громадян Великого князівства Литовського та про особливість власників цих книг. Крім того, присутні почули про збережену спадщину видань василіянських друкарень у бібліотеці Вільнюського університету та інші цікаві факти, пов’язані із друкарською справою ченців.

Час для дискусії характеризувався здебільшого додатковими запитаннями. Учасники конференції відзначили важливість проведеного аналізу міграції видань про св. Йосафата серед читачів та бібліотек, а також деталізували літургійні аспекти, які стосуються служби на честь святого. Крім того, модератор сесії п. Іван Альмес зауважив мовленнєву особливість видань, які до Замойського синоду з’являлися здебільшого латинською та польською мовами, а опісля – кирилицею, чому посприяв також митрополит Атанасій Шептицький.

Шоста сесія була присвячена дослідженням різних аспектів спадщини святого Йосафата. Зокрема, душпастирську та харитативну діяльність св. Йосафата Кунцевича представила п. Ґєнуте Кіркєне з Вільнюського університету. У контексті доповіді пані науковець пригадала еклезіологічні погляди Полоцького арихиєпископа, підкресливши виміри його плідного служіння у ділі проповіді Христової віри та єдності Церков, яка базувалась на основі Святого Письма та Отців Церкви.

У свою чергу, представниця Вільнюської академії мистецтва п. Йоліта Лішкєвічєне представила доповідь на тему: «Перші зображення унійного мученика Йосафата і його мистецький контекст». Дослідниця описала перші спроби представити риси обличчя св. Йосафата на основі особистих спогадів, окреслила різні образи та порівняла елементи наявних портретів.

Завершальну доповідь виголосила п. Аудроне Шолєнє з Департаменту культурної спадщини. Її тема «Маркери епохи Йосафата Кунцевича в архітектурі церкви Пресвятої Трійці» охоплювала презентацію археологічних та іного роду історичних досліджень храму – місця молитви святого священномученика.

Відтак дискусія охопила питання можливого прижиттєвого портрета святого Йосафата. У цьому контексті доповідачі висунули кілька гіпотез. Водночас дискутанти обговорили помилку дату смерті на ранньому образі св. Йосафата та її поширення з-за меж міста Вільно.

Після перерви, під керівництвом науковців Альфредаса Бумблаускаса та Івана Альмеса відбулось представлення загальних підсумків. Професор Альфредас з Вільнюського університету значною мірою зосередився на єдності між Литвою та Україною через вісь «київського християнства», використовуючи метафору взаємозбагачення фрагментів будівлі, кульмінацією якої став кардинальний внесок св. Йосафата Кунцевича. На його думку, дана конференція показує тяглість єдності між народами у історичній перспективі. У цьому контексті науковець пригадав також покійного професора Ігора Скочиляса, засновника Програми «Київське християнство».

У свою чергу, доктор Іван Альмес, академічний співкоординатор програми УКУ «Київське християнство» висловив вдячність всім організаторам та присутнім, наголосивши, що культ св. Йосафата став маркером унійної конфесійної ідентичності. У даному вимірі митрополит Йосиф Велямин Рутський став особою, яка дала поштовх формуванню цього маркеру. Ба більше, священномученик Йосафат є транснаціональним святим, який поєднує чотири нації: українську, литовську, польську та білоруську, а також інші, які можуть стати у цьому контексті предметом додаткового наукового дослідження.

Відтак дискусію підтримали й інші доповідачі, учасники наукової конференції, які поділились власними враженнями від даної наукової події. Серед кількох запропонованих ідей – пропозиція т. зв. Йосафатівських читань на основі збережених у Вільнюсі колекцій видань про постать святого священномученика Йосафата.