Жити вірою в часи гонінь: з’явилася книга про о. Павла Мадяра, ЧСВВ

У видавництві Українського католицького університету вийшла друком книга «“Апостол Закарпаття” Павло (Петро) Мадяр ЧСВВ (21.ІІ.1923–28.ХІ.1996)».

На основі архівних та усноісторичних джерел, із залученням допоміжної літератури автор крок за кроком описує та аналізує біографію ченця, який понад чотири десятиліття жертовно служив катакомбній Церкві, обслуговуючи духовні потреби вірних греко-католиків, беручи участь у підготовці молодого покоління василіян та єпархіального духовенства, і який залишив по собі інтелектуальну спадщину у вигляді нарисів, проповідей, спогадів, навіть поезії.

Книга розпочинається вступним словом Протоігумена Провінції святого Миколая о. Франциска Ониська ЧСВВ та наукової редакторки видання, доцентки й наукової співробітниці Інституту історії Церкви УКУ Світлани Гуркіної.

Загалом видання налічує 160 сторінок, складається з семи розділів та двох додатків. У першому з них опубліковано вибрані тексти отця Павла Мадяра ЧСВВ. Це його нариси і спогади, зокрема «Моє монашество», «У чім сила християнського світогляду», «Наші ідеали», «Релігія і радість». Другий додаток – це «Вибрані біограми осіб, згаданих у тексті».

«Над цією невеликою книжкою я працював не один рік, причому більшість часу зайняли пошук та опрацювання джерел, а також збирання спогадів людей, які пам’ятають отця Павла. Це – представники саме тієї спільноти, для якої ієромонах жертовно служив і від якої отримав ім’я “апостола Закарпаття”, – розповідає автор книги, науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ Володимир Мороз. – Я вражений стійким ореолом святості, який панує довкола постаті цього скромного ієромонаха: старші люди готові говорити про його служіння й доброту годинами, а молодші, навіть ті, які його не знали особисто або були ще дітьми, коли він відійшов до вічності, дбайливо бережуть перекази про душпастиря, його машинописні тексти, а особливо образки – своєрідні свідоцтва хрещень, вділених ще у підпіллі. Історія отця Мадяра – це історія християнина, який дійсно прагнув жити ідеалами віри навіть у найтемніші часи гонінь на Церкву, і підтримував на цьому шляху інших людей. Зрештою, не один сучасний чернець завдячує отцю Павлу за укріплення свого покликання, а не один вірний – за збереження та укріплення своєї віри».

За матеріалами: osbm.org.ua