Чернече виховання

Чернече виховання – це систематичний шлях аскези і пізнання, який чернець здійснює під керівництвом ченців-священиків, спеціально до цього призначених, і за допомогою навчального плану, визначеного настоятелями.

Чернече виховання у Василіянському Чині святого Йосафата, окрім Статуту, є окреслене в документі «Загальний план василіянського формування» (Ratio formationis), який подає програму виховання, що покликана допомогти ченцям зростати у їхній посвяті Господеві впродовж цілого життя, відповідно до етапів чернечої формації.

Чернече виховання розподіляється на чотири стадії: вступний курс до василіянського чернечого життя, новіціят, тимчасові монаші обіти, вічні обіти та постійне поглиблення чернечого формування.

Вступне випробування – вступний курс до василіянського чернечого життя дає кандидатові можливість ознайомитись з особливостями чернечого життя у Чині. Кандидат, під проводом призначеного йому монаха, має можливість перевірити та утвердити своє покликання, дане Богом.

Новіціят. Відтак кандидат приймає чернечий одяг, але ще не складає чернечих обітів. Під час новіціяту відбувається введення в духовне життя Чину, а особливо в практику монастирських молінь. Одночасно новик пізнає монаші правила та спосіб їхнього зберігання.

Тимчасові чернечі обіти. Після новіціяту наступає складення обітів чистоти, послуху і убожества. Обіти є тимчасовими, тому що складається їх на один рік протягом п’яти років. У часі тривання обітів, ченців призначають до праці та навчання, згідно з їхніми талантами. Кандидати до священства розпочинають студії, а брати проходять необхідні спеціалізовані курси або виконують призначені їм у спільноті обов’язки. Закінчення новіціяту не означає, що чернець осягнув уже повноту монашої досконалості. Тому, в часі тривання тимчасових обітів чернець і надалі поглиблює своє молитовне життя та здобуває досвід у зберіганні чернечих обітів під проводом досвідченого монаха.

Довічні чернечі обіти. Звичайно після п’яти років тимчасових обітів, коли чернець осягнув внутрішнє переконання щодо свого покликання до богопосвяченого життя і здобув відповідне знання та духовний досвід, він складає т. зв. довічну професію, яка зобов’язує його аж до смерті. Після складення довічної професії, відповідно приготовлений чернець сам оберігає своє серце, поглиблює молитовний зв’язок з Богом і виконує Його волю, завдяки духівникам та настоятелям.

Постійне поглиблення чернечого життя. Кожен чернець з довічною професією, через конкретні вимоги та нові обставини життя і служіння має обов’язок розвивати і поглиблювати свої знання і використання священних наук, беручи участь у курсах та програмах постійного формування задля вірності євангельським ідеалам слідування за Христом і гармонійного поєднання апостольської діяльності з духовним вдосконаленням.