Василіянський монастир на Буковій Гірці (Словаччина)

Василіянський монастир на Буковій Гірці (Словаччина)

В кадастрі села Буківці, Стропківського округу Пряшівського краю в Словаччині, знаходиться памʼятка про давній Хрестовоздвиженський монастир Отців Василіян на Буковій Гірці, який свого часу був не тільки релігійним, але й культурним осередком всієї Пряшівщини.
Згідно народного передання, започаткування монашого життя на Буковій Гірці повʼязують з оздоровленням сліпого жебрака, який вмився тут водою з цілющого джерела. Свідки цього чудесного оздоровлення, спорудили на тому місці каплицю присвячену Преображенню Господньому, яку почали відвідувати паломники з навколишніх сіл, і багато хто з них, напившись та вмившись «цілющою водою», одужував.
Невдовзі, при каплиці на Буковій Гірці оселився пустинник Арсеній, спорудивши собі тут скит. З часом до нього приєдналися інші пустинники і всі вони разом почали займалися жертвенною працею та перебували багато на молитві. Таким чином, наприкінці ХV століття, тут почало зароджуватися монаше життя, була збудована деревʼяна церква і монастир. Але пізніше монастир опустів, однак паломники й далі постійно відвідували це місце.
Біля 1730 року, Букову Гірку навідав ієромонах Іринарх Ясельський, який був прокуратором одного з Василіянських монастирів в Галичині. Місцеві жителі відразу почали просити його, щоб поселив тут принаймні одного ченця, однак монастир і місцевість настільки сподобалися ієромонаху Іринарху, що він сам, з двома монахами, які супроводжували його з Галичини, оселився в запустілому монастирі і в скорому часі відновив його та розвинув його духовну діяльність.
Місцевий граф Сірмай обдарував монастир 75 га орної землі та 5 га лісу та забезпечив усім необхідним для ведення сільського господарства. За допомогою цього графа, ієромонах Іринарх у 1742 році розпочав на Буковій Гірці будівництво нового монастиря і церкви з каменю. Однак Іринарх не признавав над собою владу місцевого закарпатського Протоігумена, яким на той час був о. Гедеон Пазин ЧСВВ (1744—1754), а також не признавав владу й тогочасного місцевого єпископа Мукачівського Мануїла М. Ольшавського, ЧСВВ (†1767).
Внаслідок цього ієромонах Іринарх Ясельський, все ж таки, був змушений покинути Букову Гірку і повернутися до Галичини. Після цього, Буківський монастир заселили місцеві Василіяни, а настоятелем тут став о. Гервасій Камінський, ЧСВВ (†1766). Вони завершили будівництво нового монастиря і церкви з каменю, і в 1796 році, на празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього, єпископ Андрій Бачинський освятив цю обитель.
Хрестовоздвиженський монастир Отців Василіян на Буковій Гірці, вже від половини ХVІІІ століття славився своєю чотирирічною початковою школою, в якій навчалися як вступники до монастиря, так і місцеві сільські діти. Одним із визначних учнів, які завершили цю школу, був син буківського пароха – Арсеній Коцак (†1800), що пізніше вступив до Василіянського Чину і є автором першої слов’яно-руської граматики.
В Буківській початковій школі також переписувалися давні книги. Наприклад місцевий монах Іван Брадач, ЧСВВ (†1798), переписав з рукопису ХVІ ст. книгу «О пути Єрусалимской ігумена Даниїла», яка походить з 1106—1108 рр.
В часах Революції в Австрійській Імперії (1848—1849 рр.), війська Лайоша Кошута пограбували та сильно знищили Буківський монастир. А згодом, через брак покликань, чернече життя тут занепало. Проводилися лише відпусти на празники Преображення Господнього, Воздвиження Чесного Хреста та в Неділю всіх Святих.
В 1906 році Буківський монастир був зовсім зруйнований. Лише стараннями ігумена Краснобрідського монастиря, який розташований неподалік, вдалося тоді зберегти монастирську церкву на Буковій Гірці, яка збереглася й до наших часів.
Отці Василіяни вищезгаданого Краснобрідського монастиря, збудували нещодавно біля церкви на Буковій Гірці невеликий монастирець. Можливо славна василіянська обитель на цьому місці знову відновиться і духовно збагачуватиме сучасних прочан…

о. Франціск Онисько, ЧСВВ
Укладено на основі архівних матеріалів
Провінції Святого Миколая
Джерело: www.osbm.org.ua

Close Menu