У монастирі Головної управи Чину в Римі відзначили свято св. Василія Великого

У монастирі Головної управи Чину в Римі відзначили свято св. Василія Великого

Цьогорічне свято у перший день нового 2022 року, в якому поєднуються пам’ять тілесного обрізання, на восьмий день після Різдва, новонародженого Дитятка Ісуса і пам’ять переходу до вічності в цей день 379 р. Отця Церкви святого Василія Великого, василіянська спільнота монастиря Христа Царя Головної управи Василіянського Чину Св. Йосафата в Римі, як і щороку, відсвяткувала разом із громадою вірних, які щонеділі беруть участь у богослуженнях в монастирському храмі.

Святу Літургію об 11:00 год. відслужив преосвященний владика Діонісій Ляхович, Апостольський екзарх українців — католиків візантійського обряду, які проживають в Італії. З ним співслужили отці-василіяни: протоархимандрит Василіянського Чину о. Ґенезій Віомар, генеральний вікарій Чину о. Йоанікій Чверенчук, протосинкел Апостольського екзархату о. Теодосій Грень, ректор Папської української колегії св. Йосафата і генеральний радник Василіянського Чину о. Луїс Касіян, віцеректор цієї колегії о. Бернард Підгірний, ігумен монастиря в м. Івано-Франківську о. Артемій Новіцький та о. Мартин Хабурський.

Перед початком Св. Літургії зі словом до святочної громади звернувся о. протоархимандрит Ґенезій, привітав владику Діонісія та інших священнослужителів і запросив владику відслужити Святу Літургію.

На початку проповіді владика Діонісій подякував о. протоархимандритові за запрошення і слова привітання, привітав також отця протосинкела Теодосія Греня, – який є його правою рукою у справах екзархату, після смерті його попередника на цьому уряді, отця Степана Стареправа, – та інших отців, які співслужать.

Після цього владика звернув увагу на потрійний характер свята. Передусім, це спогадування обрізання Ісуса Христа і Його найменування. Ім’я Ісуса – «Господь спасає» – виявляє нам його місію: Він наш Спаситель, Він надав значення нашому життю.

Далі владика Діонісій наголосив, що свято святого Василія – дуже важливий день для нього самого як василіянина, учня святого Василія, на якого навчанні і прикладі він завжди взорувався у житті. Перш за все у своїх правилах св. Василій покликається на Святе Письмо, яке вважає головним правилом життя. Він прагнув відновити первісний ентузіазм Церкви, її первісну єдність, на основі прикладу життя перших християн, як спільноти, де має бути причастя святого Духа, сопричастя і взаємний поділ дарів у любові. Коли владика був головним настоятелем Василіянського Чину, брав за зразок святого Василія, зокрема, його слова: «Будь слабким зі слабкими, але будь сильним із сильними». Легко зневажити слабшого, але потрібно, навпаки, бути з ним, щоб його зміцнити, а сильному вміти протистояти. Цю настанову св. Василія владика старався виконувати, і бувши протоархимандритом Василіянського Чину, і тепер, як єпископ.

Святий Йосафат, – зазначив владика, – який на запрестольній іконі в цій церкві зображений біля Ісуса Христа, разом зі святим Василієм, вчить починати від себе: не від когось, але від себе, змінюючи, реформуючи першим себе, даючи особистий приклад іншим. Від митрополита Йосифа Велямина Рутського і від св. Йосафата василіяни успадкували заклик здобувати святість і знання, василіяни покликані бути святими і мати знання, щоб провадити інших. Тому ми сьогодні молимося за Василіянський Чин, за його розвиток, за повернення до його джерел, св. Василія, св. Йосафата, щоб дійсно це було життя жертовне, не для себе, але для інших. Як говорив папа Венедикт, священник – це людина для інших, не для себе; тим більше – священник-монах, який посвятив своє життя, віддав своє життя заради інших, заради Церкви.

Тому ми сьогодні молимося за отців василіян, – наголосив владика, – щоб вони йшли дорогою святого Василія, тої первісної ревності перших громад християн, щоб між ними було сопричастя дарів Святого Духа, щоб вони цим сопричастям жили у своїх спільнотах, але також, щоб вони ділилися своїми дарами з іншими, з Церквою, щоб не були закриті в собі, а щоб були відкриті для потреб Церкви. Так св. Василій заснував свої спільноти заради Церкви, заради її віднови.

Переходячи до третьої теми, владика зазначив, що не знаємо, яким буде цей новий рік. Пандемія сильно поширюється в Італії. Але і в Україні є велика загроза вторгнення військ чужої країни. Тому потрібно молитися, щоб ті апокаліптичні бестії, які є в світі, зупинили своє вогненне дихання, навернулися.

Владика Діонісій розповів далі про свій пастирський лист на Новий 2022 рік, в якому пояснює, чим житиме наша Церква в Італії в наступному році (див. зміст листа на сайті Апостольського екзархату www.esarcato-apostolico-ucraino.it). Використовуючи думки аргентинського мислителя Хорхе Борхеса про зміст часу, владика зауважив, що для нас, віруючих християн, час є чимось іншим, ніж для нього, незважаючи на те, що він зробив глибокий аналіз як невіруючий. Цей час ми переживаємо під час Святої Літургії, молитви, перебування з Богом: це «нині, повсякчас і на віки віків». Час для нас є «тепер», він плинний, не зловити його, але цей час є часом доброти, любові, який є тепер і продовжиться у вічності. Він є часом благодаті, навіть тоді, коли нам найгірше, найважче. Це час, момент благодаті, час Божого змилування, тому все у ньому має значення. Тому на задане йому вчора запитання: що було негативним минулого року? – владика відповів: Нічого! Все було позитивне. Були моменти дуже важкі, але це моменти благодаті, ми не є самі! Якщо лінійний, хронологічний час, з грецької мови «хрóнос», іде вперед, вимірюється щораз точнішими годинниками, наш час, час віри «кайрóс», є часом справедливості, благодаті, який триває назавжди, є моментом вічності.

Далі владика зазначив: Ми хочемо діяти синодально, разом, як до цього закликає папа Франциск. А в цьому перша дія – слухати. У наступну середу буде школа для священників через інтернет: як слухати людей. Щоб ми йшли разом як Церква. Папа хоче саме такої віднови, глибокої. Сьогодні Церква є в кризі, але ми є місіонери також.

Владика згадав про отриманий недавно лист, у якому один італієць дякує жінці, яка працює в нього, як вона їх навернула, цілу їхню родину, і наголосив, що кожен з нас має бути місіонером на своєму місці.

На завершення владика Діонісій сказав: Нехай Господь усіх благословить, щоб ви сприйняли все як Божу благодать!

Свята Літургія закінчилася виголошенням многоліття церковній владі, монашеству, вірним, хорові і всьому українському народові.

На завершення мав слово отець протосинкел Теодосій Р. Грень, який нагадав, що Євхаристія – це подяка, і справді є багато причин подякувати Богові: за всі дари, які ми отримали, за життя, за дар віри. Тож він привітав усіх присутніх учасників молитви, отців-василіян і вірних, заохотивши їх подякувати Богові за прожитий попередній рік, та запросивши у Новому році йти синодальним шляхом, йти з іншими, разом з цілою Церквою, зокрема не відвертаючись від тих, хто потребує допомоги, але натомість проявляти співчуття та розуміння до ближніх, щоб новий рік був роком Божої благодаті, роком сопричастя, солідарності з ближніми. Жодна людина не є покликана до самотності, але кожна людина покликана до того, щоб відчувати себе частиною великої Божої родини, – наголосив о. Теодосій.

Повідомив о. Діонисій Заведюк, ЧСВВ
Автор фотографій – о. Єфрем Кончак, ЧСВВ 

Close Menu