У Львові отці василіяни відзначили свято Провінції Найсвятішого Спасителя

У Львові отці василіяни відзначили свято Провінції Найсвятішого Спасителя

У п’ятницю 20 серпня 2021 року в монастирі святого Онуфрія у Львові відбулося урочисте відзначення свята Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні, яким є Преображення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа.

Урочисту Божественну Літургію у церкві святого Онуфрія очолив протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя о. Йоан Школик, ЧСВВ. У Літургії взяли участь генеральний вікарій Василіянського Чину Святого Йосафата о. Йоанікій Чверенчук, ЧСВВ, протоігумен Провінції Святого Миколая в Україні о. Франциск Онисько, ЧСВВ, настоятелі, священнослужителі та браття з переважної більшості монастирів обидвох українських василіянських провінцій.

Із проповіддю до учасників свята звернувся провінційний радник о. Корнилій Яремак, ЧСВВ, який наголосив, що розвиток Василіянського Чину Святого Йосафата повинен включати створення нових провінцій, монастирів, шкіл тощо; зростання кількості покликань та розширення їх географії; підвищення рівня богословської та загальної освіти ченців; запровадження нових методів і форм євангелізації; скріплення внутрішньої дисципліни, взаємного розуміння і співпраці між поодинокими ченцями та спільнотами; поглиблення особистої духовності ченців. Церква і монашество між собою тісно взаємопов’язані: ченці і черниці через свідчення Євангелія впливають на розвиток побожності в Церкві, а тоді в Церкві з’являється багато покликань до чернечого життя. Стан монастирів зазвичай є віддзеркаленням здоров’я цілої Церкви. Про перспективи можна говорити подібно до пророків: якщо нічого не зміниться, то наш Чин і Церква зможуть побачити «мерзоту запустіння» в місці, де їй не належить бути; якщо ж навернемося і будемо вірні Христовому слову, то для Чину відкриються нові горизонти, зокрема, праця в науковій і місійній ділянках, особливо поза Галичиною і навіть між іншими народами.

Після Божественної Літургії о. протоігумен Йоан Школик подякував усім присутнім та привітав ювілярів 2021 року. Цього року 75-ліття життя та 50-ліття від ієрейських свячень відзначає о. Василій Мендрунь, вислужений протоігумен, довголітній магістр новиків, поет, член Спілки письменників України; 50-ліття від складення довічних обітів у Чині – о. Володимир Палчинський, невтомний працівник на пасторальній ниві, довголітній настоятель Золочівського, а пізніше Івано-Франківського монастирів; 25-ліття від складення довічних обітів у Чині святкують владика Василій Тучапець, єкзарх Харківський, отці Порфирій Шумило, із монастиря у Підгірцях, Рафаїл Стефурак, парох церкви св. Василія Великого в Києві, Марко Максимів, настоятель монастиря у Володимир-Волинському, Теодор Пилявський, з монастиря в Івано-Франківську та о. Діонисій Заведюк, з монастиря в Римі. З цієї нагоди від імені Провінції присутнім на святі ювілярам вручили ювілейні грамоти.

Святкування продовжились в актовій залі монастиря, де о. Єронім Грім, ЧСВВ, виголосив доповідь на тему «Стан Василіянського Чину у другій половині ХІХ століття. 1850—1881 роки». Доповідач наголосив, що у 2022 році наш Чин відзначатиме 140-ліття Добромильської реформи, а в наступному 2023 році – 400-ліття від мученицької смерті святого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького. У доповіді на основі документальних свідчень о. Єронім представив стан Василіянського Чину в середині ХІХ століття, причини поступового занепаду та процеси зародження реформи Чину, яка увійшла в історію під назвою Добромильської. Внаслідок обмежень, які запроваджувала влада Австрійської держави у ХІХ ст., інших історично-політичних обставин, послаблювалась духовна завзятість всередині Чину, що призвело до браку покликань та внутрішньої дезорганізації. Добромильська реформа, очолювана отцями Товариства Ісусового, допомогла відродити чернечі духовність і правопорядок, а з ними настали пожвавлення і розвиток виховної, наукової, видавничої, душпастирської, місійно-реколекційної ділянок праці василіян, як у Галичині, так і далеко за її межами. Переглядаючи історичні події, отці василіяни можуть знайти відповіді на численні виклики, перед якими стоїть Церква і суспільство сьогодні.


Історична довідка. Поділ на чернечі провінції у Василіянському Чині відбувся наприкінці ХVIII ст. із практичних потреб, з-за нових державних кордонів, які встановилися після розподілу Польської Республіки (неправильно іменованої в пострадянській історіографії Річчю Посполитою) між сильнішими сусідами: Російською, Німецькою та Австрійською імперіями. Василіянський Чин, монастирі якого були відтепер у різних державах, у 1780 році був поділений на 4 провінції: Литовську, Руську, Білоруську та Галицьку. Перші дві провінції відповідали дотеперішньому розмежуванню між двома так званими конгрегаціями Чину, Литовською (на теренах нинішніх Білорусі й Литви) та Руською (на теренах сучасної нам України), утворення двох останніх провінцій було необхідним, оскільки вони включали монастирі, які опинилися після першого розділу Польщі в Росії та Австрії, відповідно. Внаслідок подальшої експансії Російської імперії та її вкрай нетолерантної політики щодо релігійних меншин, до кінця ХІХ ст. залишилась від колись чисельного Василіянського Чину тільки кільканадцять монастирів Галицької Провінції Найсвятішого Спасителя на території австрійської Галичини.
Після Добромильської реформи 1882 року та започаткованої згодом, у 1920 році, чернечої реформи монастирів на Закарпатті чернече життя в Галичині й Закарпатті набирає нової динаміки. А водночас, внаслідок поширення діяльності василіян на інші країни й континенти, в середині ХХ ст. були утворені інші провінції Чину, який на той час став багатонаціональним і тепер об’єднує монашество різних Церков та єпархій свого права візантійського обряду.

Провінція Найсвятішого Спасителя насьогодні є найчисельнішою у Василіянському Чині Св. Йосафата, до неї належить більше 300 ченців, які проживають і працюють у 29 монастирях в Україні та Литві, а також в інших країнах світу.

На основі повідомлення із сайту osbm.in.ua 

Close Menu