Шашкевичіана у науковій і духовній спадщині Отців Василіян (202 річниця від дня народження о. Маркіяна Шашкевича)

Шашкевичіана у науковій і духовній спадщині Отців Василіян (202 річниця від дня народження о. Маркіяна Шашкевича)

Постать Маркіяна Шашкевича (1811–1843) – визначного поета, прозаїка, перекладача, громадсько-культурного діяча, натхненника і чільного репрезентанта національного відродження в Галичині, керівника суспільно-культурницького угруповання «Руська Трійця» уже довгий час є предметом дослідження багатьох науковців. І сьогодні, маючи численні дослідження в галузі Шашкевичіяни, важко кількома словами передати всю велич генія отця Маркіяна, якого Господь послав нашому народові в часи великого духовно-культурного занепаду, щоб пробудити його та скерувати на шлях національного та духовного відродження. М. Шашкевич прожив лише 32 роки, проте його внесок у формування українського національного духу та національне пробудження нашого народу є неоціненним. М. Шашкевичу судилося ще в студентські роки стати натхненником, лідером і організатором львівського гуртка семінаристів «Руської Трійці», до якого крім нього входили Іван Вагилевич та Яків Головацький.

Учасники гуртка збирали зразки усної народної творчості, а для цього здійснили чимало народознавчих мандрівок, вивчали історію свого народу, писали літературні твори. М. Шашкевич надавав особливого значення вивченню народної мови, впровадженні її у широкий вжиток та виголошенню нею проповідей в церквах. Та найбільший успіх діячам «Руської Трійці» принесла «Русалка Дністрова». Ця книжка в Україні варта біблійного читання. Вийшовши в 1837 р., вона стала найдемократичнішою, сповненою найбільшим болем та відповідальністю за долю українського народу книжкою перед Шевченковим кобзарем. Вона започаткувала не тільки нову українську літературу в Галичині, але й нове національне життя. І тому, вивчення життєвого шляху та творчої спадщини Будителя Галичини є і завжди будуть актуальними для досліджень, стануть живим джерелом збагачення духовності сучасних і майбутніх поколінь та творення нових цінностей.

Провідна роль у вивченні і популяризації духовної спадщини славного сина Галицької землі належить отцям Василіянам: о. Дамаскину Попоповичу, о. Василю Зіньку, о. Андрію Труху, о. Веньямину Баранику, о. Максиму Маркову, о. Вернарду Дрібненькому. До пророчого слова отця Маркіяна звертались також митрополити: Андрей Шептицький, Йосип Сліпий. Ми можемо виділити декілька етапів у поширенні культу М. Шашкевича як в Україні так і діаспорі. Ці періоди, насамперед, були пов’язані із ювілейними святкуваннями річниць від дня народження чи смерті поета, а також ювілеями з часу виходу у світ «Русалки Дністрової».

Так, першим етапом у поширенні культу М. Шашкевича можна вважати 1911 р., коли вся Західна Україна врочисто святкувала соті роковини від дня народження свого Будителя. Над поетичним доробком М. Шашкевича та його значенням для народу працювали визначні науковці і літератори такі, як: В. Щурат, К. Студинський, І. Брик тощо. З духовних отців слід згадати про митрополита А. Шептицького, який на могилі М. Шашкевича на Личаківському цвинтарі сказав пророчі слова, що «цієї могили руський народ не забуде через довгі століття», бо біля цієї могили зібрала і збиратиме людей «велика ідея, котрої Маркіян був неначе прапором. Ця гадка, що перед літами була могучим товчком цілого нашого народного відродження, є десь ще для нас всіх і на віки залишиться криницею живої цілющої води, що зрошує лани нашого церковного і народного життя і все відсвіжує зелень надії на будуче».

На вшанування Будителя Галичини в 1911 р., у 100-річчя його народження, на Підлисецькій горі споруджено пам’ятник – пірамідальний Хрест за проектом архітектора А. Лушпинського. Відтоді запроваджено на Білій Горі щорічні всенародні свята. До величного Хреста люди йшли, як на прощу. Ці традиції продовжуються і в наш час, кожної неділі серпня сюди приходять тисячі людей, щоб віддати шану нашому землякові отцю Маркіяну, щоб напитись життєдайної водиці із його криниці.

У святкуванні сторіччя від дня народження М. Шашкевича взяли участь також українські часописи США і Канади. Вони передруковували всі заклики товариства «Просвіта», яка організаційно стояла на чолі ювілею.

Події Першої світової війни затримали дальший розвиток культу М. Шашкевича як на Батьківщині, так і за кордоном. Наступний етап був пов'язаний із святкуванням 100-річчя з часу виходу у світ «Русалки Дністрової», яка стала маніфестом національного відродження на західноукраїнських землях.
І хоч майже весь наклад (близько 800 книг) був знищений цензурою, та все таки кілька примірників, близько ста «пішли в люди». Цікаво, що один примірник зберігався також в бібліотеці Музею Чину Святого Василія Великого в Мондері. В українській пресі діаспори за 1937 р. було надруковано й передруковано багато матеріалів про «Руську Трійцю».

Окремий і помітний етап розвитку Шашкевичіани в діаспорі зроблено в столітні роковини від дня смерті Маркіяна, тобто в 1943 р. Друга світова війна, яка лютувала тоді на українських землях, перешкодила урочистим заходам. Однак, незважаючи на несприятливу ситуацію, потрібно згадати про старання духовних осіб у вшануванні пам’яті отця Маркіяна. Тут йдеться про «Надгробне слово митрополита Йосипа Сліпого з нагоди 100-річчя від дня смерті М. Шашкевича 1943 р. у Львові», у якому Він відзначив, що “Своїм запалом і глибоким переконанням М. Шашкевич з'єднував всіх, будив у них духа і захоплення для високих поривів. Очі світилися, мов іскри, і лице сяяло натхненням, чоло морщилося і набиралося грізної поваги, коли молодий апостол став проповідувати свої ідеї. А кожне слово плило йому з серця. Круг товаришів ширшав і закреслював щораз більше коло. Переконання поглиблювались, запалена іскра розпалювалась в огонь”.

В еміграції цей 1943 р. пройшов не тільки у масових святкуваннях, а й залишив вагому наукову спадщину. До цього найперше належить «Пропам’ятна книга американських українців в столітню річницю смерті о. Маркіяна Шашкевича», яку було видано накладом комітету свята під управою Отців Василіян у Філадельфії. Була це найбільша праця, яка появилася до того часу в діаспорі на пошану отця Маркіяна. В підготовці цього видання взяли участь як духовні, так і світські особи. Із отців Василіян в цьому збірнику помістили свої розвідки: о. В. Бараник «В честь Пробудителя Галицької України»; о. А. Трух «За українську націю»; о. М. Марків «Дух роковин»; о. В. Дрібненький «Ідея Маркіяна Шашкевича на американській землі».

Потрібно також відзначити наукову діяльність о. Дамаскина Поповича, ЧСВВ, який крім десятка статей, видав 104-сторінкову брошуру «Шашкевич на тлі відродження Галицької України». Ось як охарактеризував автор добу, в якій жив отець Маркіян: “За часів Маркіяна стогнав простий народ у панщині та тонув у забутті й темноті. Інтелігенція, а її тоді було дуже мало, ставилась до нього байдуже, а народна мова була для неї чимось понижуючим. Жива мова дрімала в серцях мільйонів селян і бракувало такого, що відізвався б нею голосно й випровадив її на світ. Ця роль припадала о. М. Шашкевичеві”.

Отець Андрій Трух, ЧСВВ — редактор «Українських вістей», також написав кілька статей і ціле червневе число часопису 1943 р. присвятив Маркіяну. На титульній сторінці поміщений портрет з написом «В століття смерти Пробудителя Галицької Землі. На 2-ій стор. були вірші Маркіяна, а на третій — вступна стаття «Ювілей Маркіяна Шашкевича з підзаголовком «Наш пробудитель». Є тут також «Життєпис поета» та «Руська Трійця», та «Пам’ятник на Білій горі» пера о. Дамаскина Поповича, ЧСВВ.

До ще більшого піднесення культу М. Шашкевича спричинилася підготовка до відзначення 150-річчя від дня його народження у 1961 р. На жаль в Україні у цей час замовчували роль в українському національному відродженні, а його ідеї трактували ненауково. Тут йдеться про видання «Творів» Шашкевича у Києві в 1960 р. Ось що писав у передмові до цього видання В. Дмитрук: «Іноземні загарбники разом з українськими панством і уніатською церквою з усіх сил намагались розірвати зв’язки Галичини з Україною і єдинокровною Росією….».

Ініціативу святкувань 150-річчя від дня народження на Заході взяв у свої руки Діловий ювілейний комітет у Мюнхені на чолі з професором Степаном Шахом, відомим педагогом і науковцем. Преса того часу вміщувала багато історичного матеріалу, який стосувався не тільки постаті Маркіяна Шашкевича, а його друзів та послідовників. Тут потрібно відмітити праці о. Василя Зінька, ЧСВВ – в бразилійській «Праці». Отже, бачимо, якими були старання українців діаспори у відзначенні ювілею, а як до цього ставились в Україні. Чималі старання науковців і духовних отців діаспори, їх наукова спадщина стали основою для подальших студій і за ініціативою Української вільної академії наук в Канаді у жовтні 1962 р. було створено Заповідник Маркіяна Шашкевича, який згодом перейменовано в Інститут-Заповідник Маркіяна Шашкевича.

У відозві до української спільноти у вільному світі говорилося про «потребу такої установи, яка зберігала би культурні вартості народу для майбутніх поколінь, зокрема тих, яких вороги стараються нищити й викривляти на рідній землі». Отже, йшлося тут про вірну інтерпретацію спадщини великого Маркіяна, діяльність якого ставала з кожним роком прапором у діаспорі. На загальних зборах Заповідника Маркіяна Шашкевича у Вінніпегу 18 жовтня 1962 р. було обрано почесними членами цієї установи наступних трьох щашкевичезнавців: проф. Михайла Тершаківця з Філадельфії, дир. Степана Шаха з Мюнхену та о. Дамаскина Поповича, ЧСВВ з Мондер, які мали важливі наукові здобутки в галузі шашкевичезнавства.

Через рік, після заснування заповідника, став появлятися збірник «Шашкевичіяна», присвячений життю, творчості й культові Маркіяна. Збірник став виходити двічі на рік, у листопаді – місяці народження Маркіяна, та червні – місяці його смерті. Потрібно відзначити, що Отці Василіяни сприяли як матеріально так і духовно до виходу цього збірника. Так, у листі о. Юрія Мельничина, ЧСВВ, о. Володимира Ковалика, ЧСВВ до редакційної колегії збірника Шашкевичіана, а також від імені Отців Василіян Аргентини, висловлювалися щирі привітання, та побажання на науковій ниві у возвели чуванні спадщини безсмертного Маркіяна (ШАШКЕВИЧІЯНА. — ВІННІПЕҐ. 1963. — ЛИСТОПАД. — Ч.1. Р. І. — С. 30). У 1989 р. Інститут-заповідник випустив у світ «Біобліограіографічний покажчик Маркіяна Шашкевича», укладений Михайлом Марунчаком. Його завданням було охопити всеукраїнську бібліографію М. Шашкевича, зокрема внести до реєстру вклад, що його зробила українська діаспора в ділянці Шашкевичіани. Згаданий збірник був важливим джерелом для написання нашої статті і дав змогу виділити окремі праці отців Василіян щодо вивчення та популяризації духовної спадщини отця Маркіяна, які є важливим здобутком на сьогодні в галузі шашкевичезнаства.

На завершення хочемо додати, що працівники Львівської провінційної бібліотеки Отців Василіян при Свято-Онуфріївському монастирі продовжують ці давні традиції у популяризації спадщини отця Маркіяна, організовуючи виставки у бібліотеці, наукові семінари. Наукові праці, збірники у галузі Шашкевичезнавства є окремим особовим фондом бібліотеки і цього року, дякуючи завідувачу бібліотеки п. Олені Ковальській, яка звернулася з листом до о. Порфирія Підручного, ЧСВВ, про сприяння в організації тематичної виставки до 170-ї річниці смерті М. Шашкевича, ми незабаром отримали цінні видання із Риму для поповнення нашого тематичного фонду, серед яких є також кілька примірників періодичного видання Шашкевичіяни. Експозиція виставки тривала протягом червня – жовтня 2013 року.

Тож вивчаймо творчість Маркіяна, черпаймо силу в його пророчих і невмирущих ідеях для збагачення нашого духовного світогляду, адже такі індивідуальності як Маркіян Шашкевич, допомагають нації, людству краще збагнути себе, утверджують у читачів найсвятіші ідеали, живлять, наснажують енергією сучасні і прийдешні покоління.

Рідна мова наймиліша,
Мова Маркіяна:
Славись нею по вік-віки
Вкраїно кохана!

о. Дамаскин Попович, ЧСВВ

Наталія Бенькалович
працівник Львівської центральної провінційної бібліотеки
Отців Василіян при Свято-Онуфріївському монастирі

Close Menu