Похорон отця Степана Гавриїла Стареправа, ЧСВВ

Похорон отця Степана Гавриїла Стареправа, ЧСВВ

Похоронні богослужіння за упокій отця Степана Стареправа, ЧСВВ, відбулися в церкві Христа Царя монастиря Головної управи Василіянського Чину в Римі у понеділок і вівторок 10-11 травня.

О 18 год. в понеділок 10 травня відбувся чернечий парастас за покійного о. Степана. Богослужіння очолив о. Протоархимандрит Ґенезій Віомар, ЧСВВ, з ним співслужили отці монастиря Головної управи, ректор і духовник Папської української колегії св. Йосафата, численні священники УГКЦ, які виконують служіння в Римі, зокрема парох катедрального храму свв. Сергія і Вакха, та інші отці.

Також участь у спільній молитві взяли сестри Чину cв. Василія Великого, сестри служебниці Пречистої Діви Марії, сестри катехитки св. Анни, миряни. Співали парастас отці студенти монастиря Христа Царя. Родина покійного о. Степана, преосвященний владика Діонісій Ляхович, який перебував в ізоляції після одужання від ковід-19, священники та вірні УГКЦ в Італії та багато інших людей єдналися в молитві за упокій о. Степана завдяки онлайн трансляції богослуження у фейсбуці, на сторінці цього сайту osbminfo.

Світлини із заупокійних богослужень доступні за цим посиланням.

Наступного дня близько год. 9 вранці привезено труну з тлінними останками о. Степана. О 9:30 до храму прибув префект Конгрегації для Східних Церков кардинал Леонардо Сандрі, а з ним – заступник секретаря цієї Конгрегації о. Флавіо Паче та о. Олександр Сапунко, працівник Конгрегації. Кардинал Сандрі склав співчуття від імені працівників Конгрегації для Східних Церков о. Протоархимандритові та помолився за упокій о. Степана. Покійного він знав добре особисто, адже той був довгі роки віцеректором, а згодом ректором Колегії Св. Йосафата.

Поминальна Свята Літургія, яку очолив преосвященний владика Іриней Білик, ЧСВВ, канонік папської великої базиліки Святої Марії (Санта Маріа Маджоре), у співслужінні із священниками Василіянського Чину та Апостольського екзархату для українців католиків візантійського обряду, які проживають в Італії, розпочалася о 10:10 год. Перед початком Св. Літургії о. Протоархимандрит Ґенезій Віомар зачитав лист співчуття, який надійшов від Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука, а о. Ярослав Карп’як зачитав лист префекта Конгрегації для Східних Церков кардинала Леонардо Сандрі. Обидва листи були адресовані Апостольському екзархові владиці Діонісієві Ляховичу (адже о. Степан був Протосинкелом цього екзархату, крім того, що був Генеральним радником Василіянського Чину), а також Василіянському Чинові в особі його Генерального настоятеля о. Ґенезія Віомара.

Разом із священнослужителями Св. Літургію за упокій о. Степана молилися сестри Чину Св. Василія Великого, з монастиря Генеральної курії та спільноти при соборі Св. Софії, сестри служебниці із Колегії Св. Йосафата, сестри катехитки св. Анни, знайомі о. Степана Стареправа з часів служіння в Колегії св. Йосафата і прихожани церкви Христа Царя.

У Літургії взяла участь рідна наймолодша сестра о. Степана, Андрея, яка вранці прибула зі США і була єдиною представницею родини отця, особисто присутньою на похороні, інші могли єднатися в молитві завдяки трансляції онлайн у фейсбуці.

Під час проповіді, яку виголосив українською й італійською мовами, преосвященний владика Іриней звернув увагу учасників молитви на ту мету, до якої прямував у житті покійний о. Степан, якого всі знали як людину Божу, чеснотливу, працьовиту й віддану, який присвятив своє життя Богові, прийнявши чернечий стан, а згодом – тайну священства, і служив Йому вірно. Хоч за людськими мірками, відійшов він від нас передчасно, то за Божим задумом, віримо, осягне обіцяні блага у вічності.

На закінчення Святої Літургії відбувся чин монашого похорону, з дотриманням норм безпеки в час пандемії. Після стихир «останнього цілування» і панахиди владика Іриней прочитав молитву, якою поручив Богові покійного отця, просячи про розгрішення його від можливих гріхів чи прогрішень.

Після цього о. Генезій звернувся словом подяки і християнської розради до учасників спільної молитви: як тих, які прибули до храму, так і багатьох тих, зокрема, родини о. Степана у Бразилії, які єдналися в молитві завдяки трансляції онлайн.

Коли труну винесли з храму, владика Іриней і священники супроводили її до автомобіля, який відвіз її на цвинтар «Кампо Верано».

Поховання труни з тілом о. Степана в крипті Василіянського Чину на міському кладовищі Рима «Кампо Верано» відбулося у п’ятницю, 21 травня, о год. 9:15. Участь у спільній молитві взяли: о. Протоархимандрит Ґенезій Віомар, який очолював чин похорону, Генеральні радники, у тому числі, ректор і духовник Колегії Св. Йосафата, інші отці і брати василіяни, а також сестри служебниці Непорочної Діви Марії з Колегії св. Йосафата і Папської румунської колегії та деякі миряни.

На цьому місці складаємо щиру подяку всім, хто своєю молитвою, особистою участю в богослуженнях віддали останню земну шану дорогому нашому співбрату у Христі отцю Степану Гавриїлу Стареправу, ЧСВВ.

* * * * *

Життєпис о. Степана Гавриїла Стареправа, ЧСВВ
(Estefano Gabriel Starepravo, OSBM)
(26.05.1964 – 9.05.2021)

26 травня 1964 року – народився в сім’ї українців греко-католиків Андрія Стареправа (помер у 1994 р.) і Єлени Брикайло Стареправо у м. Венсеслау Браз, штат Парана, Бразилія. Був другою дитиною у сім’ї, у якій, крім нього, було ще 13 дітей (всього у сім’ї – 6 братів і 8 сестер).

7 червня 1964 року прийняв Таїнства Хрещення і Миропомазання в рідному місті, Венсеслау Браз.

1971—1974 роки – початкова освіта у школі в родинній місцевості Фазендінья, м. Венсеслау Браз, під проводом сестер СНДМ. Крім інших предметів, вивчав рідну українську мову, разом з ровесниками пройшов курс катехизації і прийняв, після першої Св. Сповіді, урочисте Святе Причастя.

1975 рік – навчання у школі, також під проводом сестер служебниць НДМ, в місцевості Колонія Марселіно – Сао Жозе дос Піньяйс, Парана, куди сім’я переїхала на проживання.

1976—1979 роки – гімназійна освіта у малій семінарії св. Йосифа у м. Прудентополі, Парана, під проводом отців василіян.

20 лютого 1980 року – прийнятий на кандидатуру Василіянського Чину в м. Іваї, штат Парана. Після закінчення новіціату склав 2 лютого 1982 року перші чернечі обіти.

1982-84 роки – навчання у василіянському домі студій у м. Куритибі, район Бател, де вивчає гуманістичні дисципліни для здобуття середньої освіти.

У 1984 році не допущений до віднови тимчасових обітів, але через рік знову повертається до Чину і 28 лютого 1985 року вдруге розпочинає новіціат.

Після складення тимчасових чернечих обітів 25 лютого 1986 року продовжує у василіянському домі студій на Бателі третій рік гуманістики, необхідний для початку вищих студій, а в 1987—1989 роках вивчає тут філософські предмети.

1990—1993 роки – богословські студії у «Студіум Теоложікум» отців кларетіян у м. Куритибі. Під час навчання і проживання у василіянському монастирі св. Василія на Бателі поглиблює також свою духовну формацію, бере активну участь в житті спільноти.

17 березня 1991 року складає вічні обіти у Василіянському Чині.

1994 рік – приймає у м. Куритибі нижчі (31 березня) і дияконські (9 квітня) свячення. 22 квітня, на свято Зіслання Святого Духа, в родинному селі Марселіно приймає священничі свячення. Святитель – владика Єфрем Кривий, ЧСВВ, єпарх Куритибський.

1994—1996 роки – парафіяльний сотрудник у парафії Різдва Божої Матері в Куритибі. Крім душпастирської праці, проводу реколекцій, має виклади для студентів філософії в семінарії на Бателі, продовжує навчання в ділянці педагогіки у «Студіум Теоложікум» отців кларетіян.

1997—2009 роки – віцеректор Папської Української Колегії Св. Йосафата в Римі.

2005—2021 роки – духовний провідник римської спільноти Згромадження Сестер Катехиток Святої Анни.

2006, 2008, 2012, 2016 – участь у Генеральних капітулах Василіянського Чину.

2009—2015 роки – ректор Папської Української Колегії Св. Йосафата.

2011—2021 роки – Генеральний радник Василіянського Чину Св. Йосафата.

2015—2016 роки – Генеральний економ Василіянського Чину Св. Йосафата.

Від грудня 2015 року – прокуратор (юридичний представник) Василіянського Чину Св. Йосафата.

Від осені 2016 року – капелан сестер монастиря Генеральної курії Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.

Від весни 2018 року – капелан української громади в м. Рієті, куди їздив на служіння Св. Літургії майже кожної неділі.

Від грудня 2020 р. – Протосинкел (Генеральний вікарій) Апостольського Екзархату для українців католиків візантійського обряду, які проживають в Італії.

У середині квітня 2021 року заразився коронавірусом і перебував в ізоляції, 29 квітня, коли недуга загострилася, його взяли до лікарні, де, незважаючи на догляд лікарів і підключення до кисневого апарату, йому ставало щораз гірше: хвороба сильно вразила легені.

Упокоївся в Господі 5 хвилин після півночі за римським часом у неділю 9 травня 2021 р. Похований у крипті отців-василіян на римському кладовищі «Кампо Верано».

Зі святими упокой, Христе,
душу вірного слуги Твого ієромонаха Степана Гавриїла,
де немає болізні ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне.

Вічна йому пам’ять!

Close Menu