«Пам’ять про праведника буде вічна! » Відзначення 105-ї річниці від дня народження о. Юстина Романа, ЧСВВ, у м. Самборі

«Пам’ять про праведника буде вічна! » Відзначення 105-ї річниці від дня народження о. Юстина Романа, ЧСВВ, у м. Самборі

2017.02.05 виставка 003«Достойний чину, вірний Церкві», – під такою назвою у вщерть заповненому приміщенні Мистецького музею Леся Курбаса м.  Самбора в неділю 5 лютого 2017 р. Б. відбулося відкриття виставки, присвяченої 105-ій річниці від дня народження о. Юстина Романа, ЧСВВ, та 400-літтю Василіянського Чину. У ньому взяли участь, крім організаторів та представників місцевої громади, запрошені гості – священики Василіянського Чину Святого Йосафата, молодші співбрати по покликанню блаженної пам’яті отця Юстина.

2017.02.05 виставка 006Відкриваючи виставку, завідувач музею Любов Тепла сказала, що зібрані тут прийшли вшанувати душпастиря, якому прийшлося працювати у тяжких умовах підпілля, та запросила до слова о. Макарія Леніва, ЧСВВ, ігумена монастиря Святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі.

2017.02.05 виставка 005У своєму слові о. Макарій зокрема зазначив, що, символічно, ця виставка відбувається у ювілейний для Василіянського Чину рік його 400-ліття. Після цього отці-василіяни Назарій Лех, Макарій Флячок, Макарій Ленів, Теодор Лев, Юстин Мидзка і Йосафат Попович, які прибули на відкриття виставки, відправили панахиду за упокій о. Юстина. Після молитви о. Назарій Лех, який сам був душпастирем за часів підпілля, зовсім молодим ще тоді священиком, розповів присутнім про жертовність отців-василіян у часи комуністичного режиму.

2017.02.05 виставка 004З матеріалами експозиції ознайомив присутніх автор виставки Степан Павлішак. Біографічні дані про о. Романа представила п. Марія Пекінчак, яка також заспівала, у дуеті з Лесею Мигалик, його улюблену пісню «О, Пречиста, благодати повна...» і згадала слова, які отець часто повторював: «Ми маємо бути в небі, ми можемо бути в небі, ми мусимо бути в небі! ». Автор книги «Катакомбна церква» Микола Петрущак, один із перших, хто висвітлював діяльність о. Юстина, розповів про свої зустрічі з ним.

2017.02.05 виставка 002Щирими споминами про о. Романа поділилися Ірина Романишин, Марія Яциник, Ганна Мураль і Марія Лушнікова, яка присвятила йому свою поезію. Після цього своїми враженнями від виставки поділився настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці м.  Самбора о. Василь Мазур.

У завершальному слові Марія Ванів, внучата племінниця о. Романа, щиро подякувала від с2017.02.05 виставка 001ебе і від своєї родини всім, хто долучився до проведення такого потрібного заходу, поділилася споминами із дитинства про о. Юстина і представила «Кобзар» Т. Шевченка, яким він користувався і на якому залишив свій автограф.

Між виступами звучали духовні твори та колядки у виконанні дитячого хору «Світанок» церкви Різдва Пресвятої Богородиці, тріо у складі Лесі Мигалик, Романа Матіїва і Марії Пекінчак, дуету Ірина Козлова (скрипка) і Марія Пекінчак (віолончель). А народний ансамбль «Юш мелем» із с. Нагірне виконав лемківські пісні.

Інформація про подію та світлини – зі сторінки на фейсбуці п. Степана Павлішака, організатора виставки, за що йому щира подяка.

2017.02.05 Юстин РоманДовідка

Отець Юстин Йосиф Роман, ЧСВВ, народився 2 лютого 1912 року у с. Бесько біля Риманова Сяноцького повіту на Лемківщині (тепер Ряшівське воєводство Республіки Польща) в сім’ї Василя Романа та Єви з роду Каршин. Початкову освіту Йосиф здобував у рідному селі, а з 1924 року – у Місійному інституті отців василіян у Бучачі. Згодом, 22 серпня 1929 року, вступив до Василіянського Чину і під час облечин в чернечий одяг взяв ім’я Юстин. Закінчивши новіціят у Крехівському монастирі, 7 квітня 1931 року склав перші тимчасові обіти, а 12 лютого 1935 року, на свято трьох Святителів, у монастирі в Лаврові склав Богові довічні чернечі обіти. Після здобуття богословської освіти отримав у Лаврівському монастирі 10 червня 1939 року священичі свячення з рук Преосвященного владики Йосафата Коциловського, єпископа Перемишльського (тепер блаженного священномученика).

Уже як священик, у передвоєнний час та під час ІІ Світової війни о. Юстин кілька разів змушений був змінювати місце служіння, а після війни був репресований і пробув 8 років у трудових таборах. У 1955 р., після повернення з Воркути, спочатку проживав з братом і його сім’єю у с. Нагірному Самбірського р-ну на Львівщині, а згодом оселився в м.  Самборі, де влаштувався на роботу, а у вільний час виконував священиче служіння. Був відважний і жертвенний, наражаючи себе багато разів на небезпеку, служив вірним переслідуваної Церкви всюди, де настоятелі йому доручали. Відійшов по вічну нагороду 31 грудня 1981 року в лікарні у м.  Дрогобичі. Похований у м.  Самборі.

Докладніше про життя ісповідника віри о. Юстина Романа, ЧСВВ, можна довідатися у статті о. Єроніма Гріма, ЧСВВ, в ч. 12 часопису «Місіонар» за 2011 р., стор. 21-22.

Close Menu