Хрест із розп’яттям кінця XV cтоліття

Хрест із розп’яттям кінця XV cтоліття

До 50-літнього ювілею перенесення мощів святого Йосафата в римську базиліку cвятого Петра
Одним із свідків доби Святого Йосафата, Архієпископа Полоцького та Вітебського є монументальне мальоване Розп’яття кінця ХV ст. Саме з ним пов’язаний давній переказ про майбутнього святого Католицької Церкви. Коли Іван (хресне ім’я св. Йосафата) Кунцевич в дитячому віці молився разом із своїми батьками у місцевій володимирській церкві Святої Параскевії перед Розп’яттям Спасителя, то відчув як вогняна іскорка охопила його серце. Цей видимий знак чуда свідчив про святість його життя. В пам’ять про цю подію Володимирський єпископ Теофіл Годебський у 1720 р. переносить хрест до Успенського кафедрального собору Володимиро-Берестейської єпархії. Згодом, його наступник по кафедрі, митрополит Київський, Галицький і Всієї Русі, єпископ Володимирський Феліціан Пилип Володкович у 1761р. покриває цю святиню суцільною срібною ризою. Після остаточної руйнації кафедрального собору 1785 р. хрест був поміщений в Успенську каплицю, яка була в 1765 р. влаштована в одній із прибудованих до храму келіях. Проте після пожежі цієї каплиці, хрест переносять до мурованої каплиці Святого Йосафата побудованої в 1780 р. протоархімандритом Василіянського Чину (1772—1780), а згодом Холмським єпископом Порфирієм Важинським, ЧСВВ (1790—1804). Ця культова споруда розташовувалася в межах середньовічної П’ятницької брами окольного міста, за якою простягалося передмістя Зап’ятниче – місці, де в минулому знаходився дім Кунцевичів (нині вул. Миколаївська). 8 лютого 1675 р. сестра майбутнього святого Зиновія (Кунцевич) Парилович записала землі Зап’ятнича владиці Венедикту Глинському, єпископу Володимирському з метою будівництва мурованої каплиці.
У центрі семираменного хреста (238 x 153) зображено ледь витягнуту фігуру розп’ятого Ісуса з білою пов’язкою на стегнах. Величезний хрест ніби виростає зі скелястої поверхні Голгофи з печерою, в якій в темному тлі ледь видніється череп праотця Адама. Згідно з давньою символікою. Кров Христа, що пролилася на голову Адама, омила всі гріхи людського роду й відкрила шлях спасіння. У первісному вигляді композиція складалась із зображеного сьогодні Розп’яття і двох, окремо предстоящих перед Христом, фігур Богородиці та Святого Івана Богослова, відомості про це подає візитатор Успенського собору за 1758 р. Також про це свідчать й відповідні написи на горизонтальній поверхні хреста, що за словами проф. Александровича, свідчить про винятковість серед подібних українських зразків. Фігури розміщувалися так, аби виникало враження, ніби вони одночасно переживають за Спасителя й перебувають під його опікою. Художнику вдалося досягнути ефекту, що уся увага присутніх у храмі скеровувалася на схилену голову Спасителя, оточену сріблястим німбом. На лику Христа помітні ознаки страждання. Хоч у середньовічному мистецтві естетична функція відігравала важливу роль, проте головною метою було досягнення релігійного співпереживання. Як і згадувалося вище, хрест був покритий суцільною срібно-золотою ризою, яка за оцінками мистецтвознавців є унікальним твором мистецтва. По периметру Розп’яття оздоблені рельєфним рокайлевим орнаментом. Майстер застосував також змішану техніку золочення й сріблення, в якій виконані німб, пов’язка на стегнах Спасителя та єпископський герб владики Феліціана у нижній частині хреста.
У 1998—1999 рр. реставрацією святині займалися фахівці з Луцького музею Волинської ікони, які зняли шати з хреста для детальних досліджень та реставрації зображення із Роп’яття й помістили їх на хрест-макет. Обидва хрести містяться в Свято-Успенському кафедральному соборі міста Володимира-Волинського.
Цей хрест із Розп’яттям є великою релігійною святинею пов’язаною із постаттю Святого Йосафата, а також й важливим високомистецьким твором. Адже він – це своєрідний путівник для дослідження волинського іконопису ХV ст.

Станіслав Волощенко
Джерело: www.patriyarkhat.org.ua

Close Menu