Богослуження Великого Четверга в Головній Обителі Василіянського Чину святого Йосафата в Римі

Богослуження Великого Четверга в Головній Обителі Василіянського Чину святого Йосафата в Римі

Великий Піст – особливий період для християн, які вдивляючись в обличчя терплячого Богочоловіка, Ісуса Христа, намагаються мобілізувати свої духовні сили на дорозі досконалості, зміцнювати чесноти та поборювати вади, щоб в такий спосіб приготуватись до світлого Празника Воскресіння. Богослуження, які Церква звершує в передпасхальний час, сповнені духу покути і примирення. Їх кульмінація припадає на Страсний Тиждень, коли напруга очікування «Небесного Жениха» зростає з кожним днем, який Церква називає «Великим». Однак серед загального настрою завершального періоду Великого Посту вирізняється одне виняткове богослужіння Великого Черверга, а саме Вечірня з Літургією святого Василія Великого. Особливість цієї молитви полягає в тому, що вона крім уприсутнення життя, смерті і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, являє Церкві ще й подію встановлення Пресвятої Євхаристії, а також священства, як стану служіння Богові і людям, що від того знаменного вечора, по сьогодні і повіки є невід’ємною складовою Церкви, яку заснував Божий Син, Ісус Христос. Тому всі священнослужителі намагаються в Великий Четвер відправляти Вечірню з Літургією святого Василія Великого при якнайбільшій асамблеї під керівництвом своїх провідників чи то у катедральних храмах чи то в монастирських святинях.
Отож, вчора 21 квітня 2011 року Богослуження Великого Черверга в Головній Обителі Василіянського Чину святого Йосафата очолив о. Протоархимандрит Василій Ковбич, ЧСВВ у співслужінні 11-ох своїх співбратів ієромонахів. Інша частина мешканців Обителі разом з присутніми вірними «приносила» Безкровну Жертву через спів і молитву. Посередині каплиці було покладено великий дубовий хрест з розп’яттям, з яким на Квітну Неділю завітали до Риму учасники Подячного ходу з хрестом по всіх столицях Світу.
«Місія зародилась у 2003 році – читаємо на офіційній Інтернет сторінці заходу (http://thankingcross.info) – в час Пасхи в день Воскресіння Ісуса Хреста: „Беріть Хрест і несіть по всіх столицях Світу” в подяку Господу Богу за наше спасіння. Подячний хід розпочався зі Львова в 2004 році і цим паломництвом його учасники хочуть закликати всіх людей світу висловити свою велику вдячність Ісусу Христу за те, що Він із любові помер на хресті за кожного з нас, Воскрес із мертвих і цим дав нам спасіння». До цього часу Подячний хід з хрестом побував у багатьох країнах Європи, а тепер прийшла черга й на Рим, де спочатку завітав до храму, який розташований при Генеральній Управі Згромадження Отців Редемптористів, а вже від середи гостить у василіян. Крім братії, яка проживає в Головному Осідку Чину, вшанувати паломницький хрест приходять численні вірні, переважно заробітчани з України.
Варто зазначити, що таких в Римі є велика кількість людей, які незважаючи на важкі умови своєї праці і перебування в Італії щораз більше горнуться навколо своїх душпастирів. Наприклад, в Квітну Неділю, тільки в монастирській каплиці Головної Обителі ОО. Василіян приступило до Сповіді і Святого Причастя близько 800 людей.
Повертаючись до теми вчорашнього богослужіння, не можна поминути факту про те, що о. Протоархимантрит Василій після виголошення Євангелія зачитав Послання Блаженнішого Святослава до священнослужителів Української Греко-Католицької Церкви на Страсний четвер. Це ще більше експонувало дух єдності й солідарності, адже мудре поучення Глави нашої Церкви урочисто зачитане Головним Настоятелем Василіян ще більше підкреслює важливість значення відповідальності за священичу місію в Церкві.
На завершення хотілося б додати кілька думок, які зродилися протягом опису цих подій. Відомо, що слово «Євхаристія» у перекладі з грецької мови означає подяка. Це дійсно «Подяка», яку можливо здійснювати тільки з почуттям вдячності. Священиче покликання є також у певному сенсі «подякою» Богові того середовища з якого воно походить, але де наперед було засіяне Божим Словом. Отож священик, де б він не був, зможе тим краще сповнити свою місію, чим більше буде дякувати Богові у своєму житті: дякувати, щоб стати «євхаристією», особливо на збудування Тіла Христового, тобто Його Церкви.

о. Йосафат Хаймик, ЧСВВ

Close Menu