Відновлення новіціату в Провінції Св. Миколая в Україні

Відновлення новіціату в Провінції Св. Миколая в Україні

У неділю 28 лютого 2021 р. у Провінції Св. Миколая в Україні було урочисто та офіційно відновлено новіціят, осідком якого став Боронявський монастир Отців Василіян, а новопризначеним вчителем новиків – о. Кипріян Зейкан ЧСВВ.

Датою відновлення новіціяту став день, коли 100 років тому, василіяни офіційно відкрили реформований новіціят в Мукачівському монастирі, розпочавши тут реформу монашого життя, яка згодом охопила всі монастирі Закарпаття і якої наслідком було оживлення й відродження чернечого життя та заснування в 1932 році окремої Провінції Святого Миколая Чину Святого Василія Великого.

У період переслідувань Церкви після закінчення ІІ світової війни в Радянському Союзі священники і брати василіяни цієї провінції вистояли, хоть чисельно василіянська спільнота на Закарпатті значно зменшилася. У 1989 році, коли Церква в Україні знову відродилася, а з нею і Василіянський Чин, Крехівський новіціят був місцем чернечого виховання нових покликань з обидвох василіянських провінцій в Україні. З відновленням Малоберезнянського монастиря св. Миколая стало можливим заснування новіціяту Провінції Св. Миколая в цьому монастирі. Тут він проіснував до 2005 року, а в наступні роки кандидати з Закарпаття проходили новіціят знову в Крехівському монастирі.

Відновлення новіціяту для виховання нових ченців василіян у Провінції Св. Миколая є потребою часу, оскільки є для цього всі умови.

З нагоди відновлення новіціяту, в неділю 28 лютого в Боронявському монастирі була відслужена урочиста Божественна Літургія, яку очолив протоігумен Провінції Св. Миколая о. Франціск Онисько, ЧСВВ. Разом з ним співслужили ієромонахи Провінції Найсвятішого Спасителя (протоігумен о. Йоан Школик; віце-ректор Василіянського інституту філософсько-богословських студій о. Бернард Підгірний; ігумен Крехівського монастиря та вчитель новиків о. Володимир Маланюк; настоятель Погінського монастиря о. Роман Мельник; о. Никодим Гуралюк, з Погінського монастиря) та Провінції Св. Миколая (провінційний вікарій та настоятель Мукачівського монастиря о. Даниїл Дербаль; провінційний радник та ігумен Імстичівського монастиря о. Полікарп Погоріляк; провінційний економ о. Еммануїл Хмара; провінційний секретар та настоятель Малоберезнянського монастиря о. Лука Буняк; настоятель Боронявського монастиря о. Еміліян Гавей; вчитель новиків Боронявського новіціяту о. Кипріян Зейкан; о. Михайло Станко, з Імстичівського монастиря).

Участь у Літургії взяли брати-студенти Василіянського інституту у Брюховичах, які вели літургійний спів, брати-новики Крехівського новіціяту, які прислуговували при богослужінні, та сестри Чину Св. Василія Великого із монастирів Закарпаття.

У гомілії на читання Євангелія цієї неділі, притчу про блудного сина, о. протоігумен Франціск зазначив, що у цій євангельській притчі центральне місце займає милосердний батько, який проявляє нечувану любов свого серця як до одного сина, що віддалився від його дому і від нього самого у чужий край, так і до другого, який хоч і жив щодня в батьківському домі, однак у своєму серці теж був віддалений від батька.

Далі о. протоігумен наголосив, що в цей день присутні тут василіяни по-особливому переживають цю притчу, бо вона теж має глибоке відношення до монашого життя, до тих синів, які посвячуються Небесному Отцеві. На початку чину вічних обітів, які на все життя складає кожен монах після тривалого шляху чернечої формації, співається тропар, який є піснею ось цього сина з притчі:

«Обняття Отця відкрити мені поспішись: грішно бо моє прожив я життя, та на багатство невичерпне гляджу щедрот Твоїх, Спасе, нині збіднілим моїм не погорди серцем. До Тебе, Господи, в покорі кличу: Згрішив я, Отче, на небо і перед Тобою, – спаси мене! »

Монаший стан закликає кожного сина і кожну доньку більш поглиблено вирушити ось в ту мандрівку повернення додому, повернення до батька, яким є Господь. Тому й найбільша монаша посвята вічних обітів почитається із згаданої молитви, яка є зустріччю з Небесним Отцем на порозі Його дому – на порозі рідного дому кожного сина чи доньки, – зазначив о. протоігумен.

Але посвята ця розпочинається із вступного кроку, під час якого сини стають на дорогу вірності та відданості своєму Отцеві. Цей крок є вступом до монашого стану, вступом до місця, яке є виключно домом Небесного Отця. Мовою наших монаших правил, це місце називається новіціят. Іншими словами, це початкова школа монашого життя, розташована в монастирі, куди молоді люди вступають, аби розпочати шлях цілковитої посвяти Господеві.

Сьогодні цей новіціят урочисто й офіційно відкривається саме тут – в Боронявському монастирі. Він відкривається цією літургійною молитвою в рамках нашого василіянського ювілею монашої реформи, яку 100 років тому розпочали наші попередники. І саме в цей день 28 лютого, 100 років тому, у 1921 році, наші отці відкрили в Закарпатській провінції реформований новіціят.

І справді, це місце стало тим євангельським домом, про який розповідається сьогодні в Євангелії, при якому довкола Небесного Отця виховалась численна кількість вірних синів – священиків і монахів, що потім з великою посвятою продовжували справу свого Батька і несли Його Любов у цей, не раз такий блудний світ, який часто лише того і прагне, аби мати свою егоїстичну свободу та намагається віддалитися від Господа.

Свою проповідь о. протоігумен завершив молитвою про Божу допомогу в дорозі християнського і чернечого покликання і про те, щоб новіціят, який відтепер діятиме при Боронявському монастирі, був домом формування справжніх і вірних Божих синів, які здійснюватимуть з усією самопосвятою Божу волю в цьому світі.

Після Літургії відбулося зачитання декретів відновлення новіціяту в Провінції Св. Миколая і заснування його нового осідку новіціяту в Боронявському монастирі та призначення і затвердження вчителя новиків, о. Кипріяна Зейкана. Ці декрети, за дорученням о. протоігумена, оголосив провінційний вікарій о. Даниїл Дербаль.

Тоді провінційний секретар о. Лука Буняк зачитав історичну довідку про заснування новіціяту в Закарпатській провінції у рамках реформи Василіянського Чину в 1921 р.

Після цього слово з нагоди відкриття новіціяту мав о. протоігумен Йоан Школик, а отці з Погінського монастиря, о. Роман та о. Никодим, подарували на руки вчителя новиків о. Кипріяна Зейкана та настоятеля Боронявського монастиря о. Еміліяна Гавея копію Погінської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці: багато покликань у Провінції Найсвятішого Спасителя зродилося саме під впливом прощі до Погінського монастиря і молитви перед цією святою іконою.

На завершення, слово подяки учасникам спільної молитви мав протоігумен о. Франціск Онисько ЧСВВ, наголосивши на тому, що вшановуючи цього року 100-літній ювілей монашої реформи на Закарпатті і розуміючи постійну потребу та важливість оновлення чернечого духу, сучасні василіяни ідуть слідами своїх попередників, тому перше, що зроблене в цьому ювілейному році – відновлення новіціяту в Провінції Св. Миколая.

«Учителю, – де перебуваєш? », – спитали Ісуса, як розповідається в Євангелії, двоє з перших його учнів (Ів. 1,38-39). «Ходіть та подивіться», – відповів їм Ісус. Пішли, отже вони, і побачили, де Він перебуває, і того дня залишилися в Нього.

Мабуть це одне з найважливіших наших завдань, і одна з найважливіших наших місій, – наголосив Протоігумен, – творити місце, де перебуває Ісус… творити місце, де Він мешкає. Творити місце, куди Він запрошує тих, кого кличе за собою.

Отож і перше та найважливіше завдання цього монастиря, який став новим осідком новіціяту в нашій Провінції – творити дім Отця, згідно повчання сьогоднішнього Євангелія, при якому будуть виховуватися і формуватися для проповіді Євангелія, великі Його сини.

Отець протоігумен висловив подяку всім співбратам-василіянам, які прибули на цю урочисту та справді цінну історичну подію, а також вірним, які взяли участь у Святій Літургії. Особливу подяку він висловив і запевнив про молитовну підтримку місцевим отцям і братам, які творять тут спільноту новіціятського проводу, і висловив побажання, щоб Небесний Отець з чутливим серцем завжди дивився на це місце і щоб Його батьківська любов поширювалася звідси у серця численних його синів, яких він обдаровує своїм покликанням до богопосвяченого життя, для наслідування його Єдинородного Сина, Господа нашого Ісуса Христа, якому нехай буде честь і слава на віки вічні. Амінь.

Також о. протоігумен поручив цей осідок новозаснованого новіціяту під покров і материнський провід Пресвятої Богородиці, Матері Господа Ісуса Христа, яка сама є прекрасним зразком життя, присвяченого Богові, і надійною провідницею в дорозі християнського і чернечого життя.

Подано на основі повідомлення на сайті Провінції Святого Миколая в Україні osbm.org.ua 

Close Menu