Українська громада в Італії вшанувала пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років

Українська громада в Італії вшанувала пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років

Понеділок, 2017-12-04    9:14:21 UTC+1    Новини

В останню суботу листопада увесь український народ вшановує пам’ять невинно замучених сталінським режимом жертв Голодомору. Спланована комуністичним урядом цілковита конфіскація багатого врожаю 1932 року привела до мільйонів смертей серед українського селянства в південно-східних регіонах України, трагедії Великого голоду 1932—1933 років.

Цілий рік тривала жорстока етнічна чистка, в якій людиноненависна радянська система не шкодувала ні дітей, ні старших. Про ці страшні події кожного року нам нагадує всеукраїнська акція «Запали свічку». Цього року Українська Греко-Католицька Церква в Італії разом з дипломатичними представництвами України в Італії, провели спільне відзначення цієї трагедії в українській діаспорі Італії.

Вшанування сумної річниці Голодомору розпочалося ще у п’ятницю 24 листопада 2017 року. Головним місцем вшанування пам’яті жертв Голодомору стало північно-італійське місто Мілан. За підтримки Генерального консульства України в Мілані, відбувся ряд культурних заходів: виставка фотографій, картин та скульптур італійського митця Армандіно Лекка, конференція за участю італійських та українських науковців присвячена темі Голодомору та показ документального фільму. В суботу українська спільнота Мілану та околиць влаштувала мітинг-реквієм в пам’ять про жертв цих страшних подій.

Культурно-просвітницькі заходи 24-25 листопада у Мілані

24 листопада в приміщенні Генерального Консульства України в Мілані розпочалися заходи з нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років, аби привернути увагу італійської громадськості, сподіваючись з боку італійського парламенту офіційного визнання Голодомору як геноциду українського народу.

Участь в заході взяли, зокрема, п. Євген Перелигін, Посол України в Італії, та п. Роман Горяйнов, Генеральний консул України в Мілані.

Після виставки видатного італійського скульптора Армандіно Лекка (автора пам’ятника жертвам Голодомору, встановленого в м. Кальярі, «Забутий біль – Голодомор»), на якій були представлено близько тридцяти малюнків і кам’яних скульптур про біль, страждання та людську гідність, відбулася наукова конференція.

Участь у конференції взяли італійські дослідники Голодомору: Джованна Броджі, науковець, почесний професор Києво-Могилянської академії, та Франческа Ломастро, історик, продюсер документального фільму «Голодомор. Забута пам’ять».

У своїй доповіді о. Августин Баб’як, доктор богослов’я, розповів про те, як в період з 1932 по 1933 рік Митрополит Андрей Шептицький хоробро засуджував сталінську кампанію, відому нині як Голодомор. «Він не міг багато зробити, аби матеріально допомогти потерпілим, однак зробив багато словами для того, щоби протидіяти цій трагедії. У листі від 17 січня 1933 року на ім’я міністра закордонних справ Української Демократичної Радикальної Партії він пише: «Я переконаний, що, без сумніву, ми повинні діяти і робити все можливе, щоби допомогти голодуючим в Україні. Проте, я однаково переконаний, що ця операція виявиться складнішою, ніж очікувалося».

17 жовтня 1933 року Митрополит разом з єпископами  склали другий спільний пастирський лист у справі допомоги Великій Україні, в якому запросили вірних молитися і підтримати діяльність Українського Громадського Комітету Рятунку України. Народ відповів і мобілізувався, і таким чином єпископи вирішили оголосити національний траур 29 жовтня і рекомендували духовенству підняти благання і проводити проповіді у всіх церквах про трагедію України», – наголосив доповідач.

Наступного дня, 25 листопада, заходи продовжилися маніфестацією української громади в Мілані, під час якої українці на вулицях розповідали перехожим та туристам про Голодомор 1932—1933 років в Україні.

Заупокійна Божественна Літургія в неділю 26 листопада у катедральному соборі в Мілані

У неділю 26 листопада українські спільноти північної Італії зібралися у катедральному соборі Мілана, аби спільно вшанувати пам­’ять жертв Голодомору 1932—1933 років. Цього дня тисячі українців з’їхалися до Мілана, щоб засвідчити, що українська нація пам’ятає, а світ визнає одну з найтемніших сторінок в історії України – Голодомор 1932-33 рр. як геноцид українського народу.

Організацією недільного богослужіння та духовних заходів в цей день заопікувалась українська греко-католицька громада святого священомученника Йосафата в Мілані та її капелан о. Ігор Крупа. Служити Літургію в головній святині Північної Італії, Міланському катедральному храмі, – це велика честь для української спільноти в Італії. Українці невимовно вдячні Міланській архиєпархії за відкриті двері Собору та надану можливість відслужити Божественну Літургію у візантійському обряді. Зазначимо, що українці стали першою іноземною громадою, яка отримала дозвіл служити Службу Божу в цьому храмі.

Архиєрейську Божественну Літургію очолив архиєпископ Циріл Васіль, секретар Конгрегації для Східних Церков, у співслужінні з владиками Глібом Лончиною, правлячим єпископом єпархії Пресвятої Родини у Лондоні, та Іринеєм Біликом, каноніком Папської базиліки Санта Марія Маджоре в Римі, о. Володимиром Волошиним, пасторальним координатором для українців УГКЦ в Італії, тридцятьма душпастирями-капеланами північного регіону Італії та дияконом Петром Заблоцьким з архикатедрального собору Святого Юра у Львові.

Учасниками спільної молитви в соборі були також п. Тетяна Іжевська, надзвичайний і повноважний Посол України при Святому Престолі та п. Роман Горяйнов, Генеральний консул України в Мілані.

У Святій Літургії взяв участь о. Маврикій Попадюк, ЧСВВ, Головний економ Чину та намісник Протоархимандрита для монастиря Головної управи Чину в Римі, у той час як о. Микола Козелківський, ЧСВВ, із спільноти римського василіянського монастиря, служив вірним, уділяючи святу Тайну Покаяння. Також участь у Божественній Літургії взяли духовник о. Роберт Лисейко, ЧСВВ, та студенти Папської Української Колегії Святого Йосафата в Римі.

Співав хор української громади Святого священомученика Йосафата Кунцевича з Мілану. До слова, у зв’язку з відзначенням 85-тої річниці Великого голоду, святкування храмового празника у парафії святого Йосафата було перенесено на попередню неділю, 19 листопада.

У своїй проповіді італійською мовою високопреосвященний архиєпископ Циріл Васіль роздумував над тим, якою має бути відповідь Церкви на насильство над людиною.

На завершення богослуження прибув архиєпископ Маріо Енріко Дельпіні, котрий подякував українцям за те, що так чисельно зібралися на Божественну Літургію в катедральному соборі, головному храмі Міланської архидієцезії, і наголосив, що трагедія, яка сталася 85 років тому, торкнулася не тільки українського народу, але й усієї Церкви. Природно, що спогадування цієї сумної дати поєднало всіх у спільній молитві. «Божественна Літургія – це відповідь на всі страждання світу, котрі переображаються у воскресінні Ісуса Христа», – сказав архиєпископ Мілану.

Наприкінці о. Володимир Волошин, пасторальний координатор для українців в Італії, від імені владики Діонісія Ляховича, апостольського візитаторадля українців-католиків в Італії, який у зв´язку із станом здоров’я не міг прибути на богослуження, подякував усім присутнім священникам, владикам, вірним та представникам консульств, а також о. Ігорю Крупі, душпастирю громади УГКЦ в Мілані, який багато зусиль доклав до організації цього заходу, а також усім вірним та волонтерам. На завершення отець Володимир зачитав слова Папи Франциска, адресовані цього дня українцям під час звернення до паломників на площі Святого Петра у Римі після молитви «Ангел Господній»: «Окремо вітаю українську громаду, яка спогадує трагедію Голодомору. Молюся за Україну, аби сила віри змогла причинитися до зцілення ран минулого та поширення стежок миру сьогодні».

Завершили богослуження спільною молитвою за жертв Голодомору, яку у свій час написав світлої пам’яті блаженніший Любомир Гузар, а потім усі разом заспівали церковний гимн «Боже великий, єдиний». Одразу ж після цього процесія прочан зі свічками рушила від Собору до великої базиліки святого Стефана, яка є осередком всіх мігрантів у Мілані. Під час походу священики разом з паломниками молилися вервицю. На площі перед церквою святого Стефана була відслужена панахида за жертв Голодомору. Після її закінчення владика Гліб виголосив проповідь, у якій висловив зміст цього спільного моління. «Голодомор – є трагедією не лише для українського народу, але для цілого людства. Світ вигадав безліч тортур, аби завдати шкоди людині. Та як на мене, найгіршою з них є смерть спричинена голодом. Цей геноцид українського народу було вчинено радянським режимом, тож маємо дуже гіркий приклад того, що може статися з людьми, коли вони перестають вірити, коли в їхньому житті нема Бога... Ми молимося за упокій померлих жертв Голодомору, бо молитва – це те, що нас єднає із ними. Ми не можемо їх нагодувати хлібом чи їх потішити, але можемо за них молитися. Молитва – це найбільше, що ми можемо сьогодні віддати тим, які перейшли ті страшні муки голодної смерті. Сьогоднішня молитва – це також наука для нашого життя, бо ми є той народ, в якому сталася ця жахлива трагедія проти гідності людини. Потрібно, аби діти знали про Голодомор, аби в них було поняття, що потрібно співчувати одні одним і ділитися одні з одним хлібом, тоді ми передамо їм найбільше багатство нашої віри.  Молячись сьогодні і пам’ятаючи про жертв Голодомору, нехай наші молитви звертаються до Господа, просячи вічного спокою і вічної радості для всіх невинних жертв».

На завершення моління хор громади священомученника Йосафата, який супроводжував співом архиєрейську Божественну Літургію, виконав ще дві пісні: пісню «Червона калина», про страшні події тих днів, та пісню «Хочу я з Тобою жить», в якій співається про бажання християнина жити разом з Христом.

Варто сказати, що для організації духовної частини заходу було залучено близько 80 волонтерів, добровольців із громади святого свщмч. Йосафата, які організували зустріч та супровід гостей від автобусів до храму, допомагали під час богослуження священникам та співпрацювали із місцевою поліцією під час походу містом із свічками.

Зазначимо, що УГКЦ в Італії, у співпраці з дипломатичними представництвами України та громадськими організаціями, визначили, що наступного року головним місцем духовних та культурних заходів, присвячених 85-тим роковинам Голодомору, буде південно-італійське місто Неаполь.

За інформацією із сайту www.chiesaucraina.it
Використано повідомлення Прес-служби УГКЦ в Італії
та статтю п. Галини Левандовської

Close Menu