Слово Кардинала Леонардо Сандрі до учасників Генеральної капітули

Слово Кардинала Леонардо Сандрі до учасників Генеральної капітули

DSC_9130a

СЛОВО КАРДИНАЛА ЛЕОНАРДО САНДРІ
ПРЕФЕКТА КОНГРЕГАЦІЇ ДЛЯ СХІДНИХ ЦЕРКОВ
ДО ЗВИЧАЙНОЇ ГЕНЕРАЛЬНОЇ КАПІТУЛИ
ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ СВЯТОГО ЙОСАФАТА
14 липня 2016 р.

Високопреподобний Отче Протоархимандрите,
Преподобні члени Головної Ради,
Дорогі Василіяни, члени Капітули,

прийняв я охоче це запрошення і радо вітаю усіх Вас, членів цієї Генеральної Капітули, головним завданням якої є перевірити важливі і вагомі теми, як-от: діяльність Чину з духовної точки зору і достосування богопосвятного життя до духа Євангелія та вашого Статуту; осучаснення, удосконалення Статуту і осягнення, по можливості, його остаточного потвердження; обрання членів Головної Ради на наступні чотири роки; оцінка організаційного й адміністративного керівництва Чину за останній період; перевірка стану кожної Провінції; визначення напрямних для діяльності Чину згідно із сучасними вимогами.

Посилаючись на вашого засновника, Митрополита Йосифа Велямина Рутського, закликаю вас повернутись «до джерел», тобто до святого Василія, якого він цінував і почитав. Його захоплювала у святому Василієві відкритість на соціальні реалії, апостольська відповідальність за інших, тобто служіння для добра Церкви і ближнього. Його прагненням було повернути монашеству завзятість і духовний запал, який був у часах святого Василія. Ще перед вступом до монастиря Рутський опрацював план для піднесення із занепаду Церкви грецького обряду: «Наше зло, казав, походить із двох причин, з браку знання і святості». І тоді доручив своїм монахам душпастирську, місіонерську і навчальну діяльність. Ось дві цінності, які ваш Чин повинен би і далі мати на увазі, зокрема сьогодні: навчання і дослідження з метою осягнути святість, через щоденне навернення і літургійну молитву. Іншою притаманною діяльністю Василіян, розпочатою ще Митрополитом Рутським, було друкування літургійних і духовних книг.

Душпастирська й місійна діяльність не звільняла Василіян від богослужбових обов’язків згідно із звичаєм Східної Церкви.

Василіяни не тільки присвячували себе всім справам священичого служіння, але також вихованню молоді, чим немало прислужилися народам, серед яких жили. Ще розгорнули жваву душпастирську працю між українськими іммігрантами, зокрема в Канаді й у Бразилії. Завдяки цьому початковому зусиллю та цій присутності постали нові Провінції і Чин розвинувся.

З певністю можна ствердити, що Василіянський Чин, з плином років, зробив помітний вклад у зріст релігійної свідомості народу в різних країнах та у розбудження духовного життя, передусім завдяки місіям і духовним реколекціям.

Ваш Чин сьогодні відчуває потребу змінити багато речей, постійно відновлюватись, достосовувати власну харизму передусім до автентичного духу Євангелія. Окрім цього, звертаєте увагу на потребу виходити назустріч нагальним проблемам, як-от: брак добре приготованих вихователів і вчителів, зокрема у країнах Східної Європи; відбудова старовинних монастирів з метою повернення до ведення нормального монашого життя; обов’язок давати Церкві досвідчених і вірних працівників та бути на служінні Церкви.

Ваш Чин бажає повернутись до джерел, тобто до духовності й харизми святого Василія Великого, якого Митрополит Рутський вибрав як Батька і приклад для наслідування. На думку святого Василія, монахи не становлять окремий стан, а є справжніми християнами, які почитають Бога Отця, що є початком і найвищою метою спільнотного життя, якого Ісус Христос є центром, а Святий Дух – «простором».

Тому заохочую вас жити в сьогоднішній церковній спільноті та, як усі охрещені, бути досконалими в любові до Бога і ближнього. Ідучи за навчанням і прикладом святого Василія, закликаю вас гармонійно поєднувати молитовне життя з душпастирською, соціальною і місіонерською діяльністю.

«Монастир – нагадує Апостольське Послання Orientale Lumen в ч. 9 – є пророчим місцем, у якому творіння стає Божим прославленням, а заповідь любові, практикованої у конкретній дійсності, стає ідеалом людського співжиття; є місцем, де людина шукає Бога без бар’єрів і перешкод, стаючи орієнтиром для всіх, носячи їх у серці і допомагаючи їм шукати Бога».

Ось ідеал і надалі для осягнення, зокрема сьогодні!

Бажаю також висловити вам, наприкінці, усю мою палку вдячність за ваше довголітнє і щедре служіння в цій Папській Українській Колегії святого Йосафата, зокрема Ректору о. Луісу Касіяну, за його постійне дбання про студентів і про якнайкраще збереження будівлі.

Бажаючи запевнити вам плідну працю під час цієї Капітули, випрошую для вас заступництва Святих Василія Великого і Йосафата, доречно і так значуще поєднаних у базилиці святого Петра на тому самому престолі, щоб вони просвічували вас під час капітульних засідань.

Поручаю Марії – Діві слухання й контемпляції, першій учениці її улюбленого Сина – вас усіх і вашу працю. На неї, вибрану доньку Отця, оздоблену всіма дарами ласки, дивимось як на неперевершений зразок слідування за Христом в любові до Бога і в служінні ближньому.

«О Маріє з Назарета, незрівнянний зразку почитання Бога, йому приємного. Діво, уважна у слуханні, що приймає, радісна, його слова і над ними роздумує безустанно у своєму серці. Діво — молільнице, що звеличує в пісні прослави його милосердя і єднається з апостолами в однодушній молитві. Діво, складаюча жертву, що приносить до храму Первородного і біля дерева життя єднається з його жертвоприношенням. Чуваюча Діво, що очікує без вагання перемоги Христа над смертю і чекає з вірою зілляння Духа… благослови цих твоїх синів, дай їм посвятитися з такою ж відданістю, як ти, для прославлення Бога Отця і для служіння людині і стати для всіх народів знаком і знаряддям милосердя і любові». /Амінь/

 

Close Menu