Роздуми на Тиждень молитов за єдність християн 2021 року

Роздуми на Тиждень молитов за єдність християн 2021 року

«Перебувайте в моїй любові: багато плодів принесете» (пор. Ів. 15, 5-9) – ці слова є темою цьогорічного Тижня молитов за єдність християн, який триває від 18 до 25 січня. Починаючи від 1975 року, тему та тексти, призначені для роздумів, приготовляють християни якоїсь країни, а пізніше їх затверджують спеціальна Комісія Всесвітньої Ради Церков та Папська Рада сприяння єдності християн. Цьогорічні матеріали були приготовані сестрами монахинями екуменічної спільноти із Граншам у Швейцарії.

Тексти на
ТИЖДЕНЬ МОЛИТОВ ЗА ЄДНІСТЬ ХРИСТИЯН
та на ввесь 2021 рік

Пропонований переклад вибірки текстів на українську мову – прес-служби сайту osbm.info
Цитати Святого Письма, що містяться в українськомовному тексті цього документу, походять в основному з перекладу о. Івана Хоменка © 1963, 2005

Англійськомовний оригінал, а також італійський і три інших переклади текстів можна знайти (і звантажити) за цими посиланнями:
Abide in my love and you shall bear much fruit (cf. Jn 15:5-9)
Rimanete nel mio amore: produrrete molto frutto (cfr Gv 15, 5-9) 

Коротке впровадження до теми цьогорічного Тижня молитов за єдність християн можна знайти на сайті Ватиканських новин https://www.vaticannews.va/uk/:
– у статті п. Світлани Духович: «Приготування до Тижня молитви за єдність християн»;
– у статті о. Тимотея Коцура, ЧСВВ: «Перебувати в Господі. Розпочався Тиждень молитов за єдність християн».

Біблійний текст на 2021 рік

Євангеліє від Івана 15, 1-17

Я – виноградина правдива, а мій Отець – виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті, – словом, яким промовляв я до вас. У мені перебувайте, а я – у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, – і вони згоряють! Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, – просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, – тож і учнями моїми станете. Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові! А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю.

Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна. Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви – друзі мої. Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об’явив, що чув від Отця мого. Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім’я, дав вам. Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!

Вступ до теми молитов на 2021 рік

«Перебувайте в моїй любові: багато плодів принесете»
(пор. Ів. 15,5-9)

Тиждень молитов за єдність християн у 2021 році був підготовлений монашою спільнотою із Граншам (the Monastic Community of Grandchamp), інформацію про яку можна знайти при кінці англомовного буклету або на сайті www.grandchamp.org. Тема, яку було обрано: «Перебувайте в моїй любові: багато плодів принесете», має в основі текст Євангелія від Івана 15, 1-17 і висловлює покликання спільноти із Граншам до молитви, примирення та єдності у Церкві та людській родині.

У 1930-х рр. деякі жінки з конфесії реформатів із франкомовної Швейцарії, які належали до групи, відомої як «Пані з Морж», наново відкрили важливість мовчання у слуханні Божого слова. У той же час вони відродили практику духовних реколекцій, щоб живити своє життя віри, натхнені прикладом Христа, який відходив на самотнє місце молитися. Невдовзі до них приєдналися й інші, які брали участь у регулярно організовуваних реколекціях у Граншам (Grandchamp), невеличкому селі біля берегів озера Невшатель у Швейцарії. Так виявилася необхідність забезпечити постійну присутність молитви та прийняття для зростаючого числа гостей і учасників реколекцій.

Сьогодні у громаді п’ятдесят сестер, усі жінки з різних поколінь, церковних традицій, країн та континентів. У своєму різноманітті сестри є живою парадигмою спільноти. Вони залишаються вірними молитовному життю, життю у спільноті та прийманню гостей. Сестри діляться благодаттю свого чернечого життя з відвідувачами та волонтерами, які їдуть до Граншама на час духовних вправ, тиші, зцілення або у пошуках смислу.

Перші сестри зазнали болю поділів між християнськими Церквами. У цих труднощах вони знайшли підбадьорення в їхній дружбі з абатом Полем Кутюр’є, одним з початківців Тижня молитов за єдність християн. Тому від самих початків молитва за єдність християн була в серці життя спільноти. Це зобов’язання, разом із вірністю спільноти з Граншам трьом стовпам: молитві, спільнотному життю та гостинності – становлять основу цих матеріалів.

Перебувати в Божій любові означає примиритися із собою самим
Французькою (як і українською) мовою слова на означення монаха й монахині (moine/moniale) походять від грецького слова μόνος, яке означає «сам» і «одинокий». Наші серця, тіла й уми, далекі від того, щоб бути самотніми, часто розпорошені, спрямовані в різні напрямки. Монах або монахиня прагнуть бути одним у собі і поєднаними з Христом. «Перебувайте в мені – а я у вас! » – каже нам Ісус (Ів. 15, 4а). Передумовою цілісного, інтегрованого життя є процес самоприйняття, прийняття себе самого чи самої такими, якими ми є, примирення з нашою особистою та успадкованою історією.

Ісус каже до учнів: «Перебувайте у моїй любові!” (Ів. 15, 9). Він сам перебуває в любові Отця (Ів. 15, 10) і не бажає іншого, як розділити з нами цю любов: «Називаю вас друзями, бо все я вам об’явив, що чув від Отця мого» (Ів. 15, 15б). Нам, нащепленим до виноградної лози, якою є сам Ісус, Отець стає виноградарем, який обрізає нас, щоб спонукати нас рости. Цим описується те, що відбувається на молитві. Отець – центр наших життів, Він надає орієнтирів нашим життям. Він обрізає нас і вчиняє нас цілістю, а цілість людей віддає славу Отцеві.

Перебування у Христі – це внутрішня постава, яка закорінюється в нас з бігом часу. А вона вимагає простору для зростання. Її може пригнітити щоденна боротьба за задоволення життєвих потреб і їй загрожують відволікання, шум, надмірна діяльність та життєві виклики. У скрутних обставинах Європи 1938 року Женев’єв Мікелі, яка згодом стане матір’ю Женев’єв, першою настоятелькою спільноти, написала такі рядки, які залишаються актуальними і сьогодні:

Ми живемо в епоху, яка є одночасно і тривожною і величною, небезпечну епоху, в якій ніщо не оберігає душу, в якій швидкі і цілком людські досягнення, здається, змітають людей… І я думаю, що наша цивілізація помре в цьому колективному безглузді шуму і швидкості, у якому жодна істота не спроможна думати… Ми, християни, які знаємо повну цінність духовного життя, несемо величезну відповідальність і повинні усвідомлювати її, об’єднуватися і допомагати одні одним у створенні сил спокою, притулків миру, життєво важливих осередків, де тиша людей звертається по творче Боже слово. Це питання життя і смерті.

Перебувати в Христі, щоб приносити плід
«Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите» (Ів. 15, 8). Ми не в змозі приносити плоди самі від себе. Ми не в змозі приносити плоди, коли відокремлені від виноградної лози. Це сік, життя Ісуса, що протікає через нас, приносить плоди. Перебування в любові Ісуса, залишаючись паростю виноградної лози, вчиняє можливим, що його життя струменить в нас.

Коли ми слухаємо Ісуса, його життя струменить в нас. Ісус закликає нас дозволити його слову перебувати в нас (Ів. 15, 7), і тоді все, про що б ми не просили, буде нам дано. Завдяки його слову ми приносимо плоди. Як особи, як спільнота, як уся Церква, ми хочемо з’єднатись із Христом, щоб зберігати його заповідь любити один одного так, як він нас полюбив (Ів. 15, 12).

Перебування у Христі, джерелі всякої любові, веде до збільшення плоду спільноти
Сопричастя з Христом вимагає сопричастя з іншими. Доротей із Гази, монах, який жив у Палестині в VI столітті, висловив це таким чином:

Уявіть собі коло, намальоване на землі, тобто лінію, проведену по колу циркулем, і центр. Уявіть, що коло – це світ, центр – Бог, а радіуси – це різні шляхи чи способи життя людей. Коли святі, бажаючи наблизитись до Бога, йдуть до середини кола, тією мірою, наскільки вони проникають в його середину, вони наближаються один до одного; і чим ближче вони наближаються один до одного, тим ближче наближаються до Бога. Зрозумійте, що те саме стосується і протилежного, коли ми відвертаємось від Бога і віддаляємось назовні. Тоді стає очевидним, що чим більше ми віддаляємось від Бога, тим більше віддаляємось один від одного, і чим більше віддаляємось один від одного, тим більше віддаляємось і від Бога.

Наближення до інших, спільне життя у сопричасті з іншими, інколи людьми, які дуже відрізняються від нас самих, може бути складним завданням. Сестри з Граншам знають складність цього виклику, і для них дуже корисним є навчання брата Роджера з Тезе: «Не існує дружби без очищуючого страждання. Не існує чиєїсь любові до ближнього без хреста. Тільки хрест дозволяє нам пізнати незбагненну глибину любові».

Поділи між християнами, віддалення одних від одних є згіршенням, оскільки вони також є віддаленням від Бога. Багато християн, засмучених цією ситуацією, гаряче моляться до Бога про відновлення тієї єдності, про яку молився Ісус. Молитва Христа про єдність – це запрошення повернутися до нього і, таким чином, наблизитися один до одного, радіючи багатству нашого різноманіття.

Як ми дізнаємось із життя спільноти, зусилля у справі примирення є коштовними і вимагають жертв. Нас підтримує молитва Христа, котрий прагне, щоб ми були одно, як Він і Отець одно, щоб світ увірував (пор. Ів. 17, 21).

Перебування у Христі веде до зростання плоду солідарності та свідчення
Хоч ми, як християни, перебуваємо в любові Христа, ми також живемо у створінні, яке стогне, очікуючи звільнення (пор. Рим. 8). У світі ми є свідками зла страждань і конфліктів. Завдяки солідарності з тими, які страждають, ми дозволяємо любові Христа струмувати через нас. Пасхальне таїнство приносить у нас плоди, коли ми даруємо любов нашим братам і сестрам і плекаємо надію у світі.

Духовність і солідарність нерозривно пов’язані. Перебуваючи у Христі, ми отримуємо силу і мудрість діяти проти структур несправедливості та гноблення, повністю визнавати себе братами і сестрами в людському суспільстві та бути творцями нового способу життя, шануючи все створіння і перебуваючи з ним у гармонії.

Резюме правил життя спільноти, яке сестри із Граншам проказують разом щоранку, починається словами: «моліться і працюйте так, щоб Бог царював». Молитва і повсякденне життя – це не дві окремі дійсності, вони мають бути поєднані. Все, що ми досвідчуємо в житті, має ставати зустріччю з Богом.

Протягом восьми днів Тижня молитов за єдність християн у 2021 році пропонуємо таку молитовну подорож:

День 1: Покликані Богом: «Не ви мене вибрали, а я вас вибрав» (Ів. 15, 16а).
День 2: Осягати внутрішню зрілість: «Перебувайте в мені, а я перебуватиму в вас» (Ів. 15, 4а).
День 3: Становити одне тіло: «Любіть один одного, як я полюбив вас» (Ів. 15, 12б).
День 4: Перебувати разом на молитві: «Слугами вже не називатиму вас… Називаю вас друзями» (Ів. 15, 15).
День 5: Дозволити слову перемінити себе: «Ви вже вільні, завдяки слову, яким промовляв я до вас» (Ів. 15, 3).
День 6: Приймати інших: «Ідіть і плід принесіть, плід, який буде тривким» (Ів. 15, 16б).
День 7: Зростати в єдності: «Я виноградина, ви – гілки» (Ів. 15, 5а).
День 8: Примирення з усім створінням: «Щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна» (Ів. 15, 11).

Біблійні роздумування і молитви на всі вісім днів
Тижня молитов за єдність християн у 2021 р. 

День 1
Покликані Богом
«Не ви мене вибрали, а я вас вибрав» (Ів. 15, 16а)

Буття 12, 1-5: Покликання Авраама
Іван 1, 35-51: Покликання перших учнів

Роздумування
Початком подорожі є зустріч: людини з Богом, створіння із Творцем, часу з вічністю.
Авраам почув поклик: «Іди у край, який я тобі покажу» (Бут. 12, 1). Подібно як Авраам, також і ми покликані залишити те, що нам близьке, і йти до місця, яке Бог приготував у глибині нашого серця. У цій подорожі ми стаємо дедалі більше самими собою, тим народом, яким Бог хотів, щоб ми були з самого початку. Йдучи за покликом, зверненим до нас, ми стаємо благословенням для дорогих нам людей, для наших ближніх і для світу.
Божа любов шукає нас. Бог став людиною в Ісусі, в якому ми зустрічаємо Божий погляд. У нашому житті, як і в Євангелії від Івана, Божий поклик буває почутий в різний спосіб. Відчувши дотик Його любові, ми вирушаємо в дорогу. Під час цієї зустрічі відбувається процес нашої переміни – світлий початок взаємин любові, яка завжди починається заново.

Одного дня ти зрозумієш, що навіть без усвідомлення тобою, «так» вже було вписане у глибині твого єства. І так ти зробиш вибір іти й далі слідом за Христом…
У мовчанці у присутності Христа ти почуєш, як він каже: «Ходи, йди за мною; я дам тобі місце, де твоє серце відпочине».
(Джерела Тезе (2000) с. 52)
(В англійськомовному оригіналі тексти Тезе взяті з видань: The Sources of Taizé (2000); The Rule of Taizé in French and English, Society for Promoting Christian Knowledge, Great Britain, 2012).

Молитва
Ісусе Христе,
ти шукаєш нас, ти хочеш запропонувати нам свою дружбу
і вести нас до щораз більшої повноти життя.
Дай нам довір’я відповісти на твій поклик,
щоб ми могли перемінитися
і стати свідками твоєї ніжності до світу. Амінь.

День 2
Осягати внутрішню зрілість
«Перебувайте в мені, а я перебуватиму в вас» (Ів. 15, 4а).

Ефесян 3, 14-21: Щоб Христос оселився у наших серцях
Лука 2, 41-52: Марія зберігала все це у своєму серці

Роздумування
Наслідком зустрічі з Ісусом є прагнення бути з ним і перебувати в ньому: це час дозрівання плодів.
Будучи цілковито людиною, як і ми, Ісус зростав і осягав зрілість. Він жив простим життям, закоріненим у практикуванні його юдейської віри. У цьому укритому житті в Назареті, де, вочевидь, нічого надзвичайного не сталося, його живила присутність Отця.
Марія спостерігала за діями Бога у своєму житті та в житті свого Сина. Вона зберігала пам’ять про всі ці події у своєму серці. Так, мало-помалу, вона осягнула таємницю Ісуса.
Нам також потрібний довгий період дозрівання, навіть ціле життя, щоб досягти глибин Христової любові, дозволити Йому перебувати в нас, а нам – перебувати в ньому. Без нашого знання, як саме це стається, Дух вчиняє, що Христос замешкує у наших серцях. І саме внаслідок молитви, слухання слова, ділення з іншими, застосування на ділі того, що ми зрозуміли, зміцнюється наше внутрішнє єство.

«Дозвольмо Христові зійти в глибини нашого єства… Він проникне в розум і серце, досягне нашої плоті аж до нашого духовного єства, так що і ми одного дня досвідчимо глибин милосердя». (Джерела Тезе (2000) с. 134)

Молитва
Святий Душе,
вчини, щоб ми прийняли у своїх серцях Христову присутність
і берегли її як таємницю любові.
Живи нашу молитву,
просвічуй наше розуміння Писань,
дій у нас, щоб плоди твоїх дарів
могли терпеливо у нас дозрівати. Амінь.

День 3
Становити одне тіло
«Любіть один одного, як я полюбив вас» (Ів. 15, 12б)

Колосян 3, 12-17: Одягніться у співчуття
Іван 13, 1-15. 34-35: Любіть одні одних

Роздумування
У переддень своєї смерті Ісус став на коліна, щоб обмити ноги своїм учням. Він знав труднощі спільного життя і важливість прощення та взаємного служіння. «Коли я тебе не вмию, – сказав він Петрові, – то не матимеш зі мною частки» (Ів. 3, 8).
Петро дозволив Ісусові схилитись до його ніг і вмити їх, він був зворушений Христовим смиренням і лагідністю. Пізніше він наслідуватиме приклад Ісуса і служитиме спільноті вірних у первісній Церкві.
Ісус бажає, щоб життя і любов здійснювали в нас кругообіг, як сік у виноградних пагонах, щоб християнські громади були одним тілом. Але сьогодні, як і в минулому, жити разом нелегко. Ми часто стикаємось із власними обмеженнями. Часом нам не вдається любити тих, які близькі нам у спільноті, парафії чи сім’ї. Бувають випадки, коли наші взаємини розриваються повністю.
У Христі ми запрошені одягнутися у співчуття, розпочинаючи наново незліченну кількість разів. Визнання того, що Бог любить нас, спонукає нас приймати один одного з нашими сильними і слабкими сторонами. Саме тоді Христос перебуває посеред нас.

Бувши майже ні з чим, це ти є творцем примирення у тій спільноті любові, якою є Тіло Христове, його Церква? Радій, підтримуваний силою взаємного поділу! Ти вже не самотній у всьому, що робиш разом із твоїми братами й сестрами. Це з ними ти покликаний здійснювати у житті притчу про спільноту. (Джерела Тезе (2000), с. 48-49)

Молитва
Боже, Отче наш,
Ти об’являєш нам свою любов за посередництвом Христа
і за посередництвом наших братів і сестер.
Відкрий наші серця, щоб ми могли приймати
одні одних, з нашими відмінностями,
і жити у прощенні.
Дай нам жити об’єднаними в одному тілі,
щоб дар, яким є кожна людина, вийшов на яв.
Щоб усі ми разом були відображенням живого Христа. Амінь.

День 4
Перебувати разом на молитві
«Слугами вже не називатиму вас… Називаю вас друзями» (Ів. 15, 15).

Римлян 8, 26-27: Дух допомагає нам у нашій немочі
Лука 11, 1-4: Господи, навчи нас молитися

Роздумування
Бог прагне взаємин із нами. Він шукає нас так, як шукав Адама, кличучи до нього в саду: «Де ти? » (Бут. 3, 9)
У Христі Бог прийшов зустрітися з нами. Ісус жив у молитві, у глибокій єдності із своїм Отцем, коли творив дружні взаємини зі своїми учнями та всіма, кого він зустрічав. Він дав їм доступ до того, що було йому найдорожчим: взаємини любові зі своїм Отцем, який є і нашим Отцем. Ісус та учні співали псалми разом, закорінені у багатстві їхньої юдейської традиції. Багато разів Ісус відходив молитися на самоті.
Молитися можна наодинці або спільною з іншими. Молитва може виражати здивування, скаргу, заступництво, подяку або просте мовчання. Іноді бажання молитися є, але людина має відчуття, що їй це не вдасться. Приготувати дорогу можна, звертаючись до Ісуса і кажучи йому: «Навчи мене! ». Саме наше бажання вже є молитвою.
Коли ми збираємось разом у групу, це дає нам підтримку. Завдяки гимнам, словам і мовчанню твориться спільнота. Якщо ми молимося з християнами інших традицій, ми можемо зі здивуванням відчути себе об’єднаними зв’язком дружби, що походить від Того, хто є понад усіма поділами. Форми можуть бути різними, але поєднує нас разом той самий Дух.

Унаслідок постійності нашої спільної молитви любов Ісуса з’являється між нами, самі не знаємо як. Спільна молитва не звільняє нас від особистої молитви. Одна підтримує іншу. Знаходьмо щодня час на відновлення нашої особистої близькості з Ісусом Христом.
(Правила Тезе у французькій та англійській мовах. Товариство сприяння християнським знанням, Великобританія, с. 19 і 21)

Молитва
Господи Ісусе,
все твоє життя було молитвою,
досконалою гармонією з Отцем.
За участю твого Духа навчи нас молитися згідно з твоєю люблячою волею.
Нехай християни цілого світу об’єднаються у молитві заступництва і прослави
і нехай прийде твоє царство любові. Амінь.

День 5
Дозволити слову перемінити себе
«Ви вже вільні, завдяки слову, яким промовляв я до вас» (Ів. 15, 3)

Второзаконня 30, 11-20: Слово Боже дуже близько до тебе
Матей 5, 1-12: Блаженні ви!

Роздумування
Слово Боже є дуже близько до нас. Це благословення й обіцянка щастя. Якщо відкриваємо своє серце, Бог промовляє до нас і терпеливо перетворює те, що в нас відмирає. Він видаляє те, що заважає зростанню справжнього життя, подібно як виноградар обрізає лозу.
Регулярне роздумування над тим чи іншим біблійним текстом, самостійно або в групі, змінює наш світогляд. Багато християн щодня моляться словами Христових блаженств. Блаженства об’являють нам щастя, яке приховане в тому, що неосягальне, щастя, яке знаходиться поза стражданням: блаженні ті, які, діткнені Духом, більше не стримують своїх сліз, але дають їм пролитися і так отримують від нього розраду. Коли вони віднаходять джерело води, укрите в глибині їхнього єства, у них зростає голод справедливості та спрага працювати з іншими для світу, в якому панує мир.
Ми постійно покликані відновлювати нашу турботу про життя своїми думками та діями. Бувають випадки, коли ми вже відчуваємо передсмак, тут і тепер, благословення, яке сповниться наприкінці часів.

Молися і працюй так, щоб Бог царював.
Протягом твого дня
нехай Боже слово вдихає життя у працю та відпочинок.
Дотримуйся внутрішньої тиші в усьому,
щоб перебувати у Христі.
Будь сповнена духом блаженств,
радістю, простотою, милосердям.

(Ці слова проказують щодня сестри спільноти із Граншам)

Молитва
Благословенний ти, Боже, Отче наш,
за дар Твого слова у Святому Писанні.
Благословенний ти за його переображуючу силу.
Допоможи нам завжди обирати життя
і веди нас твоїм Святим Духом,
щоб ми могли досвідчити щастя,
яким ти так прагнеш поділитися з нами. Амінь.

День 6
Приймати інших
«Ідіть і плід принесіть, плід, який буде тривким» (Ів. 15, 16б).

Буття 18, 1-5: Авраам приймає в гості ангелів біля дуба Мамре
Марко 6, 30-44: Ісус виявляє співчуття до юрби людей

Роздумування
Коли ми дозволяємо, щоб Христос перемінив нас, його любов у нас зростає і приносить плоди. Приймати в гості іншого – це конкретний спосіб поділитися любов’ю, яка є в нас.
Протягом свого життя Ісус приймав тих, яких зустрічав. Він вислуховував їх і дозволяв їм торкатися до себе, не лякаючись їхніх страждань.
У євангельській розповіді про помноження хлібів Ісус зворушений співчуттям, побачивши юрбу зголоднілих людей. Він знає, що вся людська особа повинна бути нагодована, і що тільки він може по-справжньому втамувати голод хліба та спрагу життя. Але він не хоче робити цього без своїх учнів, без того малого бодай чогось, що вони можуть йому дати: п’яти хлібів і двох рибин.
Також і сьогодні він спонукає нас бути його співробітниками в його беззастережній дбайливості. Іноді щось таке мале, як лагідний погляд, готове до слухання вухо або наша присутність, достатнє, щоб людина відчувала, що тут її приймають. Коли ми віддаємо свої скромні здібності до послуг Ісусові, він використовує їх у дивовижний спосіб.
Потім ми переживаємо те, чого досвідчив Авраам, бо саме даючи, ми отримуємо, а коли ми добре приймаємо інших, то й самі отримуємо щедре благословення.

Це сам Христос, якого ми приймаємо в гості.
(Правила Тезе французькою та англійською мовами (2012) с. 103)
Чи ті люди, яких ми приймаємо день у день, віднайдуть у нас чоловіків і жінок, які випромінюють Христа, наш мир? (Джерела Тезе (2000) с. 60)

Молитва
Ісусе Христе,
ми прагнемо беззастережно приймати братів і сестер, які з нами.
Ти знаєш, як часто ми почуваємося безпорадними перед їхніми стражданнями,
але ти завжди там попереду нас
і ти вже прийняв їх у своєму співчутті.
Говори до них нашими словами, підтримуй їх нашими діями
і зішли твоє благословення на всіх нас. Амінь.

День 7
Зростати в єдності
«Я виноградина, ви – гілки» (Ів. 15, 5а).

1 Коринтян 1, 10-13; 3, 21-23: Чи Христос розділився?
Іван 17, 20-23: Щоб усі були одно, як Ти і я

Роздумування
У переддень своєї смерті Ісус молився за єдність тих, яких Отець йому дав: «щоб усі були одно,... щоб світ увірував, що ти мене послав» (Ів. 17, 21). Поєднані з ним, як пагони з виноградною лозою, ми наповнені тим самий соком, який здійснює між нами кругообіг і дає нам життя.
Кожна традиція намагається привести нас до серця нашої віри: сопричастя з Богом, через Христа, у Святому Дусі. Чим більше ми живемо цим сопричастям, тим більше ми з’єднані з іншими християнами та з усім людством. Павло застерігає нас перед поставою, яке вже загрожувала єдності перших християн: абсолютизацією чиєїсь власної традиції на шкоду єдності Христового Тіла, Церкви. Тоді відмінності стають приводом для поділів, а не засобом взаємного збагачення. Павло мав дуже широке бачення: «Усе ваше, ви ж Христові, а Христос – Божий» (1 Кор. 3, 22-23).
Христова воля зобов’язує нас іти шляхом єднання та примирення. Це також зобов’язує нас об’єднати нашу молитву з Його: «щоб усі були одно,... щоб світ увірував» (Ів. 17, 21).

Ніколи не змирюйся із згіршенням розділення християн, які так охоче сповідують любов до свого ближнього, і все ж залишаються розділеними. Вчини єдність Христового Тіла своєю завзятою турботою. (Правила Тезе французькою та англійською мовами (2012) с. 13)

Молитва
Святий Душе,
оживляючий вогню і ніжний подиху, прийди і перебувай у нас.
Віднови у нас завзяте прагнення єдності,
щоб ми жили, усвідомлюючи зв’язок, який об’єднує нас у тобі.
Нехай усі, які одягнулися в Христа у своєму Хрещенні,
об’єднаються і дають спільне свідчення
надії, яка їх підтримує. Амінь.

День 8
Примирення з усім створінням
«Щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна» (Ів. 15, 11)

Колосян 1, 15-20: Усе співіснує в ньому
Марко 4, 30-32: Мале, немов гірчичне зерно

Роздумування
Гимн Христові в Посланні до колосян закликає нас прославляти Боже спасіння, яке охоплює увесь Всесвіт. У Христі, розп’ятому та воскреслому, став відкритий шлях примирення, і також творіння очікує майбутності життя та миру.
Очима віри ми бачимо, що Боже Царство – це дійсність, яка дуже близька, але все ще дуже маленька, малопомітна – як зеренце гірчиці. Однак вона зростає. Навіть у стражданнях нашого світу присутня дія Духа воскреслого Христа. Він нас заохочує брати активну участь, з усіма людьми доброї волі, у невтомних пошуках справедливості й миру і дбати, щоб земля знову стала домом для всього створіння.
Ми беремо участь у дії Духа, щоб створіння у всій його повноті могло продовжувати прославляти Бога. Коли страждає природа, коли знищується життя людей, Дух воскреслого Христа, далекий від того, щоб дозволити нам упасти духом, запрошує нас стати частиною його цілительної дії.
Новизна життя, яку приносить Христос, хоч би якою прихованою була, є світлом надії для багатьох. Вона є джерелом примирення для всього створіння і містить радість, яка походить з-поза нас самих: «щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна» (Ів. 15, 11).

Чи хочеш ти славити новизну життя, яке Христос дає через Святого Духа, і дозволити йому жити в тобі, серед нас, у Церкві, у світі та в усьому створінні? (Друга обітниця, яку дають під час професії у спільноті Граншам)

Молитва
Трисвятий Боже,
ми дякуємо тобі за те, що ти створив і полюбив нас.
Ми дякуємо тобі за твою присутність у нас та у створінні.
Вчини, щоб ми навчилися дивитися на світ так,
як ти дивишся на нього, з любов’ю.
У надії на таке сприйняття,
вчини, щоб ми могли трудитися на благо такого світу,
де процвітають справедливість і мир,
на славу Твого імені. Амінь.



Close Menu