Роздуми на цьогорічний Тиждень молитов за єдність християн

Роздуми на цьогорічний Тиждень молитов за єдність християн

«Вони поводилися з нами з неабиякою людяністю», – ці слова Діянь Апостолів, з розповіді про морську подорож апостола Павла, загибель його корабля і прибуття на Мальту, стали темою цьогорічного Тижня молитов за єдність християн, який триває від 18 до 25 січня. Починаючи від 1975 року, тему та тексти, призначені для роздумів, приготовляють християни якоїсь країни, а пізніше їх затверджують спеціальна Комісія Всесвітньої Ради Церков та Папська Рада сприяння єдності християн. Цьогорічні матеріали були приготовані представниками Церков Мальти.

Нижче подаємо статтю о. Тимотея Коцура, ЧСВВ, для сайту Ватиканських новин та українськомовний переклад деяких текстів цього тижня молитов, зокрема роздуми на кожен з його восьми днів.

Матеріали до цьогорічного тижня молитов за єдність християн можна знайти, в іноземних мовах, на сторінці Папської Ради для сприяння християнській єдності за цим посиланням. Тексти спільно підготували та опублікували Папська Рада для сприяння єдності християн та Комісія у справах Віри та Порядку Всесвітньої Ради Церков.

Роздуми на цьогорічний Тиждень молитов за єдність приготували мальтійці 

У центрі уваги – розповідь про сповнене небезпек прибуття святого Павла на Мальту та гостинність місцевого люду, виявлена його супутникам, корабель яких ледь не потонув у розбурханому морі.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ — Ватикан

«Вони поводилися з нами з неабиякою людяністю». Так автор Діянь Апостолів описав ставлення мальтійців до постраждалих від корабельної аварії, які причалили до їхнього берега, між якими був святий Павло. Ці слова стали темою Тижня молитов за єдність християн 2020. Починаючи від 1975 року, тему та тексти, призначені для роздумів, приготовляють християни якоїсь країни чи регіону, а пізніше їх затверджують спеціальна Комісія Всесвітньої Ради Церков та Папська Рада сприяння єдності християн. Цьогорічні матеріали приготовані християнами Мальти.

Стихія, людина й провидіння 

У вступній частині зазначається, що християни Мальти 10 лютого відзначають свято на честь прибуття Апостола народів на їхній острів, складаючи подяку за прихід віри на їхні землі. Тема роздумів, запропонована для цьогорічної молитви за єдність, почерпнута із уривка з Книги Діянь Апостолів, який читається під час літургій з нагоди свята.

Подія корабельної аварії, йдеться в посібнику, «представляє драму людства перед обличчям загрозливої сили природних стихій», у контексті якої бачимо спроможність святого Павла височіти немов «маяк спокою серед тривоги», оскільки він знає, «що його життя в Божих руках». Упорядники підкреслюють, як під час шторму й катастрофи різні між собою люди, з відмінними поглядами, «живі й здорові дістаються до берега разом», огорнуті «Божою любов’ю й провидінням».

Виклик для сучасних християн 

У цьому контексті вказується на «очевидну аналогію» із сучасністю, коли «чимало людей долають такі самі перешкоди в такому самому морі». Місця, описані в Святому Письмі, пов’язані з мігрантами сьогодення. Їхні життя наражаються не лише на природні сили, але також на байдужість з боку політичних, економічних і людських сил.

Таким чином, розповідь з Діянь Апостолів «ставить перед нами виклик, як перед християнами, що разом реагують на кризу, пов’язану з міграцією». «Чи ми вступаємо в змову із байдужими силами, а чи приймаємо з людяністю, стаючи свідками сповненого любові Божого провидіння до кожної людини? » – запитують укладачі цьогорічних молитовних роздумів, наголошуючи на тому, що «гостинність – це дуже необхідна чеснота в шуканні єдності між християнами». Кожен з восьми днів ініціативи присвячений окремій темі: примирення, світло, надія, довіра, сила, гостинність, навернення та великодушність.

Екуменічна ситуація на Мальті 

У посібнику також описана екуменічна ситуація в країні. Хоч більшість населення становлять католики, на островах не бракує представників інших традицій. Розташування Мальти на перехресті цивілізацій, релігій, торгівельних шляхів і мігрантських потоків причинилося до формування відкритості та гостинності її мешканців. Перші екуменічні зустрічі розпочалися в 60-х роках минулого століття, коли група католицьких священиків встановила контакти з капеланами британських військових сил, розквартированих на Мальті, щоб обговорювати питання спільного зацікавлення та помолитися разом. Саме Мальта стала місцем перших зустрічей в рамках офіційного католицько-англіканського та католицько-лютеранського діалогу.

Сьогодні «Christians Together» – Екуменічна Рада Мальти, заснована 1995 року єзуїтом Морісом Еміньяном, включає представників різних конфесій, що зустрічаються кожні два місяці. Крім спільних молінь, ініціативи діалогу включають спільні проекти солідарності й служіння потребуючим, хворим і літнім людям. Християни Мальти також організовують спільні відзначення Дня молитви за створений світ 1 вересня.

Вісім днів молитов і зустрічей 

Проведення такого молитовного тижня 1908 року започаткував Пол Воттсон, американський пастор англіканського віровизнання, який через рік став католиком. Хоч ініціатива називається «Тиждень», насправді вона триває вісім днів: від 18 до 25 січня. Дати її проведення були запропоновані засновником, її завершальним днем є свято, встановлене на згадку про навернення святого Павла. В південній півкулі, беручи до уваги той факт, що січень припадає на період літніх відпусток, молитовний тиждень проводиться в контексті П’ятидесятниці. В Святій Землі такі моління відбуваються протягом тижня перед останньою неділею січня.

Протягом цього періоду визнавці різних конфесій звершують особливу молитву за відновлення єдності між послідовниками Христа, беручи участь в екуменічних богослуженнях, конференціях, концертах та інших заходах. У рамках Тижня у багатьох місцевостях існує звичай «обміну проповідниками», тобто, екуменічна зустріч щодня відбувається в храмах різних конфесій, під час яких проповідь виголошують служителі інших конфесій. У Римі завершальною подією Тижня молитов за єдність є екуменічна молитва Вечірні в базиліці святого Павла поза мурами, яку очолює Святіший Отець.

Тексти на
ТИЖДЕНЬ МОЛИТОВ ЗА ЄДНІСТЬ ХРИСТИЯН
та на ввесь 2020 рік 

«Вони поводилися з нами з неабиякою людяністю» (пор. Дії 28,2) 

Пропонований переклад вибірки текстів на українську мову – прес-служби сайту osbm.info
Цитати Святого Письма, що містяться в українськомовному тексті цього документу, походять, за рідкісним винятком, як-от слова теми тижня молитов та деякі інші уривки, з перекладу о. Івана Хоменка © 1963, 2005.

Біблійний текст на 2020 рік

Дії 27,18 – 28,10

Наступного дня, через те, що буря сильно кидала нас, почали ми викидати вантаж, а на третій – моряки власними руками повикидали знадіб’я корабельне в море. А що ні сонця, ані зір не було видно вже кілька днів, та й буря люто налягала, ми втратили вже всяку надію на рятунок.

Коли люди довго не їли, тоді Павло встав серед них і мовив: «Треба було, мужі, послухати мене й не кидати Кріту; так можна було б уникнути цієї небезпеки і шкоди. А й тепер закликаю вас: Бадьортеся, ніхто бо з вас життя не втратить, лиш корабель (пропаде). Цієї ночі бо з’явився мені ангел Бога, якому я належу і якому служу, і сказав: «Не бійся, Павле! Ти маєш перед кесарем з’явитися, тож Бог дарував тобі всіх тих, що пливуть з тобою». Тому бадьортеся, люди, бо я вірую Богові, що воно так буде, як було сказано мені. Ми мусимо натрапити на якийсь острів».

Чотирнадцята ж ніч настала, як нас кидало по Адрії; та коло півночі моряки здогадувалися, що якась земля зближається до них; тож кинули лот і було двадцять сажнів глибини. Відпливши трохи, знов кинули лот у море й було п’ятнадцять сажнів. Тоді, побоюючися, щоб не наскочити десь на якісь підводні скелі, ми кинули чотири котви з корми і вичікували, щоб настав день. А що моряки намагались утекти з корабля і вже були спустили човен у море, вдаючи, ніби хочуть викинути котви з переду корабля, Павло сказав до сотника і вояків: «Якщо ці не зостануться на кораблі, ви не можете спастися». Тоді вояки відтяли – линви човна, тож він упав.

А як мало дніти, Павло запрошував усіх щось з’їсти: «Оце сьогодні, – казав, – чотирнадцятий день, як ви, ждучи, перебуваєте натще й не їсте нічого. Тому, прошу вас щось з’їсти, бо йдеться тут про ваш рятунок. Ніхто з вас ані волосу із голови не втратить». Сказавши це, взяв хліб, подякував перед усіма Богу і, розламавши, почав їсти. Тоді всі піднялися на дусі й самі прийняли їжу. Було ж усього нас на кораблі двісті сімдесят шість душ. А як наїлися, то заходились полегшувати корабель, кидаючи пшеницю в море.

Коли настав день, моряки не розпізнали землі; вони лиш угледіли якусь затоку з побережжям, куди хотіли, по змозі, причалити кораблем. Вони відчепили котви й пустили їх у море; одночасно вони розв’язали деменні мотузки і, розпустивши проти вітру жаглик, пустилися на берег; а що потрапили на мілину між двома течіями, то корабель застряг. Ніс, врізавшися сильно, був нерухомий, а корму трощила навала хвиль. Вояки були тієї думки, щоб в’язнів убити, – аби ніхто з них не втік уплав. Та сотник, що хотів урятувати Павла, стримав їх від того наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кидатись у воду й дістатися на сушу, а іншим рятуватися хто на дошках, хто на уламках судна. Таким то чином всі на землю врятувалися.

Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта. Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду. Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його. Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.» А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха. Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він – бог.

А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім’я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво. Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його. Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись. Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне.

Вступ до теми молитов на 2020 рік 

«Вони поводилися з нами з неабиякою людяністю» (пор. Дії 28,2)

Матеріали до Тижня молитов за єдність християн 2020 року були підготовлені християнськими церквами на Мальті та Гозо («Християни разом на Мальті»). 10 лютого багато християн на Мальті відзначають свято затонення корабля святого Павла, відзначаючи та складаючи подяку за прибуття християнської віри на ці острови. Читання з «Діянь апостолів», які використовуються на це свято, є текстом, обраним для цьогорічного Тижня молитов.

Історія починається розповіддю про перевезення ув’язненого Павла у Рим (Дії 27,1). Павло закутий в кайдани, але навіть у подіях, які виявляться небезпечною подорожжю, місія Бога продовжується через нього.

Дана розповідь – це епізод драми людства, яке стикається з жахливою силою природних стихій. Пасажири на кораблі перебувають у милості потуги морських вод під ними і могутньої бурі, яка вирує навколо них. Ці сили переносять їх на невідому територію, де вони відчувають себе загубленими і без надії. 276 людей на борту корабля поділені на окремі групи. Сотник та його вояки мають силу та владу, але залежать від майстерності та досвіду моряків. Хоча всі перелякані й беззахисні, в’язні в кайданах беззахисні більш від усіх. Їх життя під загрозою; вони можуть повністю його втратити (27,42). Як виявляє розвиток подій, у ситуації небезпеки та їхнього страху за своє життя, ми спостерігаємо недовіру та підозри, які поглиблюють поділ між різними групами.

Проте потрібно зазначити, що Павло не перестає бути осередком миру в загальному сум’ятті. Він знає, що його життя не залежить від сил, байдужих до його долі, а навпаки, знаходиться в руках Бога, якому він належить і якому він поклоняється (див. 27,23). Завдяки цій вірі він впевнений, що стане перед імператором у Римі, і силою цієї віри він може стояти перед своїми попутниками і дякувати Богові. Усі підбадьорюються. Наслідуючи приклад Павла, вони споживають їжу разом, об’єднавшись у новій надії та довіряючи його словам.

Це служить ілюстрацією головної теми уривку: про Боже провидіння. Вирушати у плавання в несприятливу погоду було рішенням сотника, а під час шторму рішення про те, як керувати судном, приймали моряки. Але наприкінці їхні власні плани терплять невдачу, і тільки при умові, що всі вони залишаться разом і дозволять, щоб корабель зазнав знищення, вони врятуються завдяки Божому провидінню. Корабель і ввесь його цінний вантаж будуть втрачені, але всі життя будуть врятовані, бо «ніхто з вас ані волосу із голови не втратить» (27,34; див. Лк 21,18). У наших пошуках єдності християн підпорядкування себе Божому провидінню вимагатиме від нас залишити багато речей, до яких ми міцно прив’язані. Те, що важливе для Бога, – це спасіння всіх людей.

Ця строката і конфліктуюча група людей опиняється на мілині, натрапивши «на якийсь острів» (27,26). Зібрані разом в той самий корабель, вони прибувають до того самого пункту призначення, де їх людська єдність розкривається в гостинності, якої вони зазнають від острів’ян. Коли вони збираються біля вогню, оточені людьми, які їх ні не знають, ні не розуміють, відмінності, що походять з уваги на владу та статус, зникають. Ці 276 людей вже не здані на милість байдужих до них сил, бо їх охопило любляче Боже провидіння, присутність якого стала явна через людей, котрі виявляють їм «неабияку людяність» (28,2). Змерзлі та намоклі, вони можуть зігрітися і висушитися біля вогню. Голодні, вони отримують їжу. Їх приймають у затишному місці до тих пір, поки вони не будуть у змозі безпечно продовжувати свій шлях.

Сьогодні багато людей стикаються з тими самими жахіттями в тих самих морях. Ті самі місця, названі в читанні (27,1, 28,1), представлені і в розповідях про сучасних мігрантів. В інших частинах світу багато інших людей здійснюють однаково небезпечні подорожі сушею та морем, щоб врятуватися від стихійних лих, війни та бідності. Також і їхні життя здані на милість безмежних і холодно-байдужих сил – не тільки природних, але й політичних, економічних та людських. Така людська байдужість приймає різні форми: байдужість тих, хто продає зневіреним людям місця на суднах, непридатних для плавання в морі; байдужість рішення не висилати рятувальні катери; та байдужість відсилання геть кораблів з мігрантами. Тут згадані лише кілька прикладів. Коли християни разом відповідають на кризу міграції, ця розповідь кидає нам виклик: чи ми вступаємо в змову з холодними силами байдужості, чи ставимося до інших «з неабиякою людяністю» і стаємо свідками Божого провидіння, сповненого любові до всіх людей?

Гостинність – дуже потрібна чеснота в нашому пошуку єдності християн. Це практика, яка закликає нас до більшої щедрості відносно тих, які в нужді. Люди, які виявляли незвичайну доброту до Павла та його супутників, ще не знали Христа, і все ж саме через їхню незвичайну доброту люди, що поділилися, зблизилися одні з одними. Нашу власну християнську єдність буде видно не тільки у виявленні гостинності один до одного, хоч це й важливо, але також через сповнені любові зустрічі з тими, хто не поділяє з нами мову, культуру чи віру.

У таких бурхливих подорожах та випадкових зустрічах здійснюється Божа воля щодо Його Церкви та всіх людей. Як Павло проголосить у Римі, це спасіння Боже було послане всім народам (див. Дії 28,28).

Думки для роздумів на вісім днів та богослуження будуть зосереджені на тексті Діянь Апостолів. Ось теми кожного з восьми днів:

День 1: Примирення: Викинення вантажу за борт
День 2: Просвічення: Шукати і показувати Христове світло
День 3: Надія: Павлове повідомлення
День 4: Довір’я: Не бійтеся, вірте
День 5: Джерело сили: Ламання хліба для подорожі
День 6: Гостинність: Поводитися з неабиякою людяністю
День 7: Навернення: Переміна наших сердець та розуму
День 8: Щедрість: Приймання та давання 

Біблійні призадуми і молитви на всі вісім днів
Тижня молитов за єдність християн у 2020 р. 

День 1
Примирення: Викинення вантажу за борт
Дії 27,18-19,21
«Наступного дня, через те, що буря сильно кидала нас, почали ми викидати вантаж, а на третій – моряки власними руками повикидали знадіб’я корабельне в море... Коли люди довго не їли, тоді Павло встав серед них і мовив: «Треба було, мужі, послухати мене й не кидати Кріту; так можна було б уникнути цієї небезпеки і шкоди»».
Псалом 85
Лука 18,9-14
 

Призадума
Будучи християнами різних Церков і Традицій, ми, на жаль, протягом століть накопичили немалий багаж, який складається із взаємної недовіри, гіркоти та підозрінь. Ми дякуємо Господеві за народження та зростання екуменічного руху протягом минулого століття. Наша зустріч із християнами інших традицій і наша спільна молитва за єдність християн заохочують нас до взаємного прощення, примирення та прийняття один одного. Ми не повинні дозволяти, щоб багаж нашого минулого перешкоджав нам наближатися один до одного. Така Господня воля, аби ми цього позбулися, щоб дозволити увійти Богові!

Молитва
Боже, який прощаєш, звільни нас від болісних спогадів минулого,
які завдали ран нашому спільному християнському життю.
Веди нас до примирення,
щоб ми, завдяки дії Святого Духа, були здатні перемогти
ненависть – любов’ю,
гнів – ніжністю,
а підозріння – довір’ям.
Ми просимо про це в ім’я Твого улюбленого Сина, нашого брата Ісуса. Амінь. 

День 2
Просвічення: Шукати і показувати Христове світло

Дії 27,20
«А що ні сонця, ані зір не було видно вже кілька днів, та й буря люто налягала, ми втратили вже всяку надію на рятунок».
Псалом 119,105-110
Марко 4,35-41 

Призадума
Христос – наше світло і наш провідник. Без Христових світла і проводу ми не знаємо, в який бік іти. Коли християни перестають вдивлятися у Христа, вони стають лякливими і поділеними між собою. Крім того, багато людей доброї волі, які є поза Церквою, не в змозі побачити Христове світло, тому що в нашому християнському поділі ми віддзеркалюємо Христове світло менш виразно, а деколи повністю його затінюємо. Коли ми шукаємо Христового світла, ми наближаємось один до одного і так віддзеркалюємо це світло більш виразно, стаючи справді знаком Христа, світла світу.

Молитва
Боже, Твоє слово – світло для наших кроків,
без Тебе ми губимося і не знаємо, в який бік іти.
Просвіти нас, щоб завдяки Твоєму слову ми могли іти Твоєю стежкою.
Нехай наші Церкви жадають Твоєї спрямовуючої, втішаючої та перемінюючої присутності.
Дай нам чесність, яка нам потрібна, щоб розпізнати,
коли саме ми створюємо іншим труднощі бачити Твоє світло,
і благодать, яка нам потрібна, щоб ділитися Твоїм світлом з іншими.
Ми просимо про це в ім’я Твого Сина,
який закликає нас, його послідовників, бути світлом для світу. Амінь.

День 3
Надія: Павлове повідомлення
Дії 27,22.34
«А й тепер закликаю вас: Бадьортеся, ніхто бо з вас життя не втратить, лиш корабель (пропаде)... Ніхто з вас ані волосу із голови не втратить».
Псалом 27
Матей 11,28-30

Призадума
Будучи християнами, які належать до Церков і традицій, не повністю примирених між собою, ми часто знеохочуємося недостатнім поступом у напрямку видимої єдності. Дійсно, є такі, що покинули всяку надію і бачать цю єдність як недосяжний ідеал. Інші навіть не сприймають єдність як необхідну частину їх християнської віри. Коли ми молимось за цей дар видимої єдності, чинімо це з непохитною вірою, витривалою терпеливістю і повною сподівання надією, довіряючи люблячому Божому провидінню. Єдність – це зміст молитви Господа Ісуса за Церкву, і Він супроводжує нас у цій подорожі. Він нас не покине.

Молитва
Милосердний Боже,
загублені та засмучені ми звертаємось до Тебе:
Сповни нас Твоїм даром надії.
Нехай наші Церкви сподіваються і прагнуть єдності,
про яку Твій Син молився перед своїми стражданнями.
Ми просимо про це через Нього, що живе і царює з Тобою і Святим Духом
на віки віків. Амінь.

День 4
Довір’я: Не бійтеся, вірте
Дії 27,23-26
«Цієї ночі бо з’явився мені ангел Бога, якому я належу і якому служу, і сказав: «Не бійся, Павле! Ти маєш перед кесарем з’явитися, тож Бог дарував тобі всіх тих, що пливуть з тобою». Тому бадьортеся, люди, бо я вірую Богові, що воно так буде, як було сказано мені. Ми мусимо натрапити на якийсь острів».
Псалом 56
Лука 12,22-34

Призадума
Павлові підбадьорення та надія у розпал бурі суперечили страхові та відчаю його попутників. Наше спільне покликання бути учнями Ісуса Христа включає в себе завдання бути знаком протиріччя. У світі, сповненому тривог, ми покликані залишатися свідками надії, які звертають своє довір’я до люблячого Божого провидіння. Християнський досвід показує нам, що Бог пише рівним почерком по викривлених лініях, і ми знаємо, що, незважаючи на будь-що супротивне, ми не потонемо і не загубимося. Тому що непохитна Божа любов триває повіки.

Молитва
Всемогутній Боже,
наші особисті страждання призводять нас до голосіння від болю
і ми зіщулюємося зі страху, коли переживаємо хворобу, тривогу
або смерть людей, яких любимо.
Навчи нас довіряти тобі.
Нехай Церкви, до яких ми належимо, будуть знаками Твого провидінного піклування.
Вчини нас справжніми учнями Твого Сина
який навчив нас уважно слухати Твоє слово
і служити один одному.
З довір’ям ми просимо цього в ім’я Твого Сина
і в силі Святого Духа. Амінь.

День 5
Джерело сили: Ламання хліба для подорожі

Дії 27,33-36
«А як мало дніти, Павло запрошував усіх щось з’їсти: «Оце сьогодні, – казав, – чотирнадцятий день, як ви, ждучи, перебуваєте натще й не їсте нічого. Тому, прошу вас щось з’їсти, бо йдеться тут про ваш рятунок. Ніхто з вас ані волосу із голови не втратить». Сказавши це, взяв хліб, подякував перед усіма Богу і, розламавши, почав їсти. Тоді всі піднялися на дусі й самі прийняли їжу».
Псалом 77
Марко 6,30-44

Призадума
Запрошення Павла спожити їжу – заохочення, звернене до тих, які були на кораблі, щоб вони набралися нових сил і могли зустріти те, що на них ще чекає. Це споживання хліба знаменує зміну постави, адже ті, що перебувають на кораблі, змінюють відчай на відвагу. Подібним чином Євхаристія або Господня вечеря подає нам їжу для подорожі та спрямовує нас до життя в Бозі. Відтепер ми сильні. Ламання хліба, – яке є в центрі християнської громади та прослави Бога, – розвиває наші сили, будує нас, коли ми здійснюємо християнське служіння. Ми сповнені туги за тим днем, коли всі християни зможуть брати участь при одному столі Господньої вечері й черпати силу з одного хліба та однієї чаші.

Молитва
Люблячий Боже,
Твій Син Ісус Христос розламав хліб
і розділив чашу зі своїми друзями перед своїми стражданнями.
Вчини, щоб ми зростали разом у тіснішому сопричасті.
Дай нам сили, йдучи за прикладом Павла та перших християн,
будувати мости співчуття, солідарності та злагоди.
У силі Святого Духа,
ми просимо про це в ім’я Твого Сина,
який дає своє життя, щоб ми могли жити. Амін.

День 6
Гостинність: Поводитися з неабиякою людяністю
Дії 28,1-2,7
«Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта. Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню, що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, та задля холоду... А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім’я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво».
Псалом 46
Лука 14,12-24

Призадума
Люди, які дісталися берега, після болючих зранень і конфліктів під час морського шторму, сприйняли діяльне піклування, надане жителями острова, як вияв незвичайної доброти. Така доброта виявляє нашу спільну людяність. Євангеліє нас навчає, що коли ми піклуємося про тих, які переживають горе, виявляємо любов до самого Христа (пор. Матей 25,40). Крім того, коли ми виявляємо сповнену любові доброту до слабких і позбавлених засобів для життя, ми уподібнюємо своє серце до Божого серця, в якому бідні займають особливе місце. Приймати чужинців, – чи то вони люди інших культур чи вірувань, іммігранти чи біженці, – це одночасно любити самого Христа і любити так, як любить Бог. Як християни, ми покликані крокувати вперед у вірі та виходити назустріч іншим із всеосяжною любов’ю Бога, в тому числі до тих, про кого знаємо, як їх важко любити.

Молитва
Боже сиріт, вдів та чужинців,
сповни наші серця глибоким чуттям гостинності.
Відкрий наші очі та серця, щоб бачили,
коли Ти просиш нас Тебе нагодувати, Тебе одягнути й Тебе відвідати.
Нехай наші Церкви беруть активну участь
у припиненні голоду, спраги та самотності
і в подоланні бар’єрів, які не дозволяють приймати всіх людей.
Ми просимо про це в ім’я Твого Сина, Ісуса,
який присутній у найменших із наших сестер і братів. Амінь.

День 7
Навернення: Переміна наших сердець та розуму

Дії 28,3-6
«Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його. Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.» А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха. Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він – бог».
Псалом 119,137-144
Матей 18,1-6

Призадума
Місцеві жителі усвідомили, що їхнє судження про Павла як убивцю було хибним, і вони змінили свій погляд. Надзвичайна подія з гадюкою дає змогу острів’янам бачити речі по-новому, у спосіб, який може підготувати їх до слухання Христової благовісті з уст Павла. У наших пошуках християнської єдності та примирення ми часто стаємо перед викликом переосмислити, як ми сприймаємо інші традиції та культури. Це вимагає постійного навернення до Христа, завдяки якому Церкви вчаться долати своє сприйняття іншого як загрози. Внаслідок цього будуть відкинуті наші негативні погляди щодо іншого і ми наблизимося до єдності.

Молитва
Всемогутній Боже,
звертаємось до Тебе з розкаяними серцями.
У наших щирих пошуках Твоєї правди,
очисти нас від наших несправедливих поглядів щодо інших
і приведи Церкви до зростання в сопричасті.
Допоможи нам покинути наші страхи,
і таким чином краще розуміти один одного та чужинця серед нас.
Ми просимо про це в ім’я Праведного,
улюбленого Твого Сина Ісуса Христа. Амінь.

День 8
Щедрість: Приймання та давання

Дії 28,8-10
«Батько Публія, хворий на гарячку й на дизентерію, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його. Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись. Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне».
Псалом 103,1-5
Матей 10,7-8

Призадума
Ця розповідь сповнена жестів давання і приймання: Павло зазнав незвичайної доброти від острів’ян; Павло оздоровлює Публієвого батька та інших недужих; втративши все під час шторму, 276 отримують щедре забезпечення, коли настав час відпливати. Як християни, ми покликані до незвичайної доброти. Але для того, щоб давати, ми повинні спочатку навчитися приймати – від Христа та від інших осіб. Навіть частіше, ніж усвідомлюємо, ми є тими, хто приймає вияви доброти від людей, які відмінні від нас. Ці дії також вказують на щедрість і цілющу дію нашого Господа. Ми, які зазнали зцілення від Господа, відповідальні за те, щоб передати далі те, що ми прийняли.

Молитва
Боже, давцю життя,
ми дякуємо Тобі за дар Твоєї співчутливої любові,
який втішає і зміцнює нас.
Ми молимось, щоб наші Церкви
могли бути завжди відкритими на взаємне приймання Твоїх дарів.
Обдаруй нас усіх духом щедрості,
коли ми йдемо разом шляхом єдності християн.
Просимо про це в ім’я Твого Сина,
який царює з Тобою і Святим Духом. Амінь.

Close Menu