Передріздвяні реколекції у Мукачівському Святомиколаївському монастирі отців Василіян

Передріздвяні реколекції у Мукачівському Святомиколаївському монастирі отців Василіян

У часі передріздвяного посту, з 22 по 25 грудня 2011 року у Мукачівському Святомиколаївському монастирі отців Василіян відбувались реколекції, які проводив о. Христофор Ганинець, ЧСВВ.
Упродовж трьох днів учасники реколекцій мали можливість духовно приготуватись до найбільш радісного християнського свята − Різдва Христового та отримати Божу благодать, необхідну для поглиблення свого християнського життя.
Нагадаймо, св. Василій зауважував «Найважливішою справою, про яку християни повинні найбільше дбати, є те, щоб скинути з себе ті природні схильності до злого, що заплямовують душу» − А чи не заплямована наша душа, чим наповнені наші серця?
У часі передріздвяних духовних наук о. Христофор заохочував й нас, сучасних християн, побачити себе у такому стані, як колись побачив себе Петро, коли усвідомив, перед Ким він стоїть, впав на коліна і сказав: «Вийди, Господи, з цього човна, бо я людина грішна».
Насправді, кожному з нас у цей передріздвяний час так потрібно усвідомити стан свого серця, як колись усвідомив це Симон Петро. Однак не забуваймо, що Господь поважає свободу людини і народжується тільки в тому серці, яке готове впустити його до себе. Тому нам необхідно вивільнити більше місця у своєму серці для новонародженого Божественного Дитятка, усунувши з глибини свого серця все нечисте і зайве.
Однак, замало того, щоб усунути зі свого серця все нечисте, його треба ще наповнити ЛЮБОВ’Ю.
У своїй духовній науці о. Христофор також нагадав учасникам реколекцій про урок любові, який залишила нам Мати Тереза : «Через те, що ми не бачимо Христа, ми не можемо виразити Йому нашу любов, але ближніх завжди можемо бачити і стосовно них поводитись так, як поводилися б стосовно Христа, якби бачили Його». Ким же був Ісус для Матері Терези з Калькути? Вона сама ставила перед собою це запитання і дала на нього глибоку відповідь: «Ісус − це те слово, яке варто проказати. Правда, шлях, світло, життя, любов, радість, мир... Ісус − голодний, якого треба нагодувати. Спрагнений… бездомний… хворий. Одинокий! Небажаний! Прокажений! Вбогий! П’яниця! Душевнохворий! Сліпий! Каліка! Ув’язнений! І навіть проститутка, яку треба врятувати від небезпеки і влаштувати в житті… Ісус − це людина з черствим серцем, якій треба допомогти його пом’якшити».
Насправді, кожному з нас потрібно вчитися такої любові, щоб бачити в ближньому образ Христа, бо тільки з такої любові виростає добре ставлення до хворих, нужденних, усіх тих, хто потребує допомоги.
Нехай Бог просвітлює наші серця та наповнює їх любов’ю! Нехай Новонароджений Ісус наповнить наше серце любов’ю, щоб кожен з нас ділився любов’ю, радістю з тими, хто через життєві обставини ще не пізнав повноти Різдвяного щастя.
Безперечно, слова духовних наук, які виголосив о. Христофор, торкнулися багатьох сердець. Це був час духовного зцілення, під час якого кожен з нас прагнув очиститися від скверни, відродити наші душі й серця у покаянні, любові. Тож нехай наші серця, сповнені любові до всього створіння, будуть приємними та затишними яслами для Новонародженого Спасителя!
Щиро вдячні о. Христофору за духовні настанови, за ті зерна Христової науки, які Він засівав у наші спраглі серця, а також ігумену Мукачівського Святомиколаївського монастиря отців Василіян о. Веніамину за організацію цих реколекцій.

Учасники реколекцій
Джерело: osbm-mukachevo.org.ua

Close Menu