Основою мучеництва є любов, яка своїм корінням сягає Бога. Вшанування святого Йосафата в базиліці Святого Петра

Основою мучеництва є любов, яка своїм корінням сягає Бога. Вшанування святого Йосафата в базиліці Святого Петра

На любов, як запоруку автентичності всіх інших чеснот, на прикладі життя та служіння святого священномученика Йосафата вказав Високопреосвященний архиєпископ Циріл Васіль, ТІ, Секретар Конгрегації Східних Церков, проповідуючи під час Служби Божої, яку він очолив в суботу, 12 листопада 2011 р., в базиліці Святого Петра у Ватикані.
Як і щороку, в день, коли за новим календарним стилем припадає пам’ять цього святого, українська громада Риму зібралася біля престолу святого Василія в головному храмі Католицької Церкви, під яким спочивають нетлінні мощі їхнього земляка, сина волинської землі, мученика за єдність Церкви. У богослужінні також взяли участь представники інших Церков східного обряду та римо-католицьке духовенство.
Разом з Секретарем Конгрегації для Східних Церков співслужили о. Василій Ковбич, Головний Настоятель Василіянського Чину святого Йосафата, о. Ігор Гарасим, ЧСВВ, Протоігумен Провінції Покрова Пресвятої Богородиці в Польщі, Ректори Українських Папських Колегій у Римі, та ще понад 50 священиків. У спільній молитві єдналися представники усіх українських чернечих спільнот Вічного Міста та околиць, семінаристи та миряни.
Віра, покора, ревність та мужність – чотири слова, які характеризують святого Йосафата, як людину, як монаха, як єпископа, як святого, – зазначив під час проповіді архиєпископ Циріл. «Всі ці чесноти можемо зауважити, якщо знаємо його біографію», – пригадав проповідник. Він вказав на віру юнака, що вирішив іти за Христом, Який діткнув його серця, на покору ченця, що чинив численні акти покаяння, на ревність єпископа, що здобув славу «душехвата», відвагу мученика, який свобідно вийшов назустріч своїм убивцям. Ці чесноти, за словами проповідника, можемо подивляти й наслідувати, але, якщо їх неправильно зрозуміти, вони можуть набрати негативного характеру, стати вадами, яких слід, за прикладом святого Йосафата, уникати. Віра може виродитися в ірраціональне ставлення до релігії, безперервне принижування та втрату гідності можна помилково прийняти за покору, ревність може підштовхнути людину в фанатизм, а мужність може вилитися в нерозсудливість. «В кожній чесноті існує небезпека її надужиття, – зазначив архиєпископ Циріл. – Тож запитуємо себе, що саме може насправді об’єднати чесноти, привести їх до їхнього позитивного значення? » Відповіддю на це запитання є любов, яка перемагає страх, навіть страх перед смертю. «Якщо існують чесноти, вони повинні бути об’єднані довкола головного пілястру, на який спираються, щоб не скотитися в крайнощі. Цією опорою є любов. Вірність, покора, ревність та мужність повинні об’єднуватися та керуватися узами любові, що стає можливим лише тоді, коли існує справжня любов Бога. Саме це вчиняє мучениками людей, які вмерли за якийсь ідеал», – наголосив проповідник.

Джерело публікації: Радіо Ватикан

Close Menu