До 100-го ювілею сестер Мироносиць останки о. Юліана Дація, ЧСВВ — засновника Згромадження, перенесено до генерального дому сестер в Івано-Франківську

До 100-го ювілею сестер Мироносиць останки о. Юліана Дація, ЧСВВ — засновника Згромадження, перенесено до генерального дому сестер в Івано-Франківську

У житті сучасних мироносиць сталася велика подія, а саме: до Генерального дому Згромадження, а конкретно — у саме серце монастиря – до каплиці Воскресіння Господнього — у понеділок тижня Євангельських жінок мироносиць прибув духовний батько – отець засновник Згромадження блаженної і світлої пам’яті високопреподобний отець Юліан Іван Дацій, ЧСВВ. Після 67 років вічного спочинку у Бозі у благословенній землі Старосамбірського району села Тернава отця Юліана його духовні найрідніші діти – сестри мироносиці спровадили додому, до Генерального дому Згромадження. У рік відзначення 100-літнього ювілею Згромадження сестер мироносиць під покровом св. Марії Магдалини Генеральна Настоятелька спільноти мати Августина Чорноус піднялася на цю велику справу перенесення тлінних останків отця – засновника Юліана до центрального дому спільноти, щоб мати нашого духовного батька і зачинателя у своєму і його рідному домі. Ми впевненні, що керував цією справою сам Святий Дух, якому ціле своє священиче і монаше життя був вірний отець Юліан Дацій.
Процесом ексгумації, перевезення та остаточного перезахоронення керував всечесний о. Віталій Храбатин, який має фахову підготовку для таких справ. У проповіді під час Божественної Літургії, що нею розпочали процес перевезення отця основателя, о. Віталій наголосив, що ця подія аж ніяк не означає відкриття процесу беатифікації, але є початковим інформаційним процесом. У присутності численного духовенства: о. Володимира Лося, о. Володимира Духовича, о. Миколи Григорука, о. Симеона Манько, ЧСВВ, а також пароха храму Різдва Пресвятої Богородиці с.Тернава о. Ігоря Ільківа та великого числа сестер мироносиць і парафіян села після панахиди біля гробу отця Юліана розпочалися самі розкопки гробу. Велику допомогу надав голова сільської ради п. Стеблинський Ярослав, який зорганізував групу робітників і кран для підняття опалубки гробу. Після двох годин праці о. Віталій бережно почав приймати на свої руки тлінні останки о. Юліана. Робота супроводжувалася постійною молитвою вервиці, що її провадив о. Микола Григорук, сестри і люди. Враження ці неможливо описати і передати простими словами, адже ми, живі люди, дотикаємося очима, емоціями, духовними почуваннями і всіма струнами душі до чужого життя та історії людини, що відійшла у вічність, стоїть перед обличчям Бога і з високого неба споглядає на нас, які приймаємо на свої руки ціле його життя, натхненну працю, прагнення серця, всі болі і пориви душі. Ми бачили своїми очима історію життя у всій її неприхованій правді. Все завершується гробом, пустою могилою, в якій спочили кістки, а душа постала перед Творцем. І це є найсуттєвіше для нас, живих, присутніх там свідків і дітей, що все минулося, залишилися рештки людини, але життя душі – не пропало, воно воскресло у Господі і приймає за ділами своїми.
У процесі ексгумації, що відбулася за благословенням та дозволами преосвященного митрополита Володимира Війтишина та владики Ярослава Приріза, а також протоігумена о. Пантелеймона Саламахи, ЧСВВ, були віднайдені практично всі рештки людського скелета, а також – і це особливо вразило всіх присутніх – нагрудний металевий хрест отців василіян, рештки парамана, шкіряного поясу, зерняток вервиці та підошви від взуття. Витягнений із могили чудово збережений нагрудний хрест сколихнув присутніх і наче передав дух чи енергію Христового Воскресіння із гробу. Радості було без меж. Всі віднайдені кістки, частини одягу, взуття і рештки труни були бережно складені с. Августиною на сусідньому гробі – гробі тих людей, які, властиво, прийняли о. Юліана Дація до свого помешкання і які доглянули його до старості і вкінці поховали, оскільки радянська влада вигнала всіх монахів з їх рідного монастиря у с. Добромиль і вони розійшлися хто куди міг, а оскільки о. Юліан був дуже немічним і вже фізично не міг нікуди йти чи шукати свою родину, тому родина Шандаровських і прийняла його до себе. Нехай Господь щедро винагороджує до сьомого покоління цю родину, яка зробила велике діло милосердя для покійного отця.
Пуста могила була закидана назад землею, а віднайдені рештки тіла бережно складені до спеціальної подвійної урни-труни і занесені до парафіяльного храму, де о. парох Ігор Ільків благовістував над новим гробом святе Євангеліє. Зверху урну накрили епітрахилем, василіянським каптуром та параманом, що його надала управа василіянського чину для цієї справи. По дорозі до своєї домівки сестри запровадили свого отця Юліана до обителі в Добромилі, де довгий час о. Юліан був ігуменом і з якого його та інших вигнали безбожники. Отець Симеон Манько, теперішній настоятель Добромильської обителі відслужив над співбратом панахиду, а сестри та отці супроводжували молитву співом. О 23.30 год. 5 травня 2014 року Божого, у рік відзначення 100-літнього ювілею Згромадження, тлінні останки основателя о. Юліана Дація, ЧСВВ, повернулися додому, до своїх духовних дітей, яких він так сильно любив і опікувався ними цілим своїм великим і гарячим серцем. Прожив на цій землі о. Юліан 84 роки, упокоївся і спочив у с. Тернава 22 лютого 1947 року, а прийшов на цей буремний світ 27.06.1863 р. Вічна йому пам'ять! Ми молимося за тебе отче, Юліане, а ти молися на нас, своїх дітей сестер мироносиць і за увесь Богом бережений світ.

с. Антонія, мироносиця
Джерело: http://ugcc.if.ua

Close Menu