Віциньська Ікона Матері Божої (XVII ст.)

Чудотворна iкона, яка сьогодні міститься у Краснопущанському василіянському монастирі, пов'язана з чернечою обителлю у селі Віцині, неподалік від міста Перемишлян на Львівщині. З першої половини XVIII ст. василіянський монастир Різдва Пресвятої Богородиці у Віцині завдяки чудотворній іконі був відомим відпустовим місцем.

Ця чудотворна ікона є однією з поширених в Україні копій Іверської ікони Богородиці. За переданням, у часи іконоборства одна жінка з Івepiї (Грузії), щоб уникнути наруги над святинею, яку дуже почитали в її домі, кинула iкону в море. Згодом цю ікону у великому сяйві було віднайдено на бepeзi неподалік гори Атон. Там вона й залишилася, охороняючи монастир зсилаючи багато ласк.

До Віциньського монастиря чудотворну iкону передала шляхтянка Анастасія Микула. На той час вона вже була прикрашена дев'ятьма срібними дарами-вотами. Грамотою від 21 вересня 1706 року єпископ Йосиф Шумлянський проголосив Віциньську іконуПресвятої Богородиці чудотворною.

1846 року виникла велика пожежа, яка дуже знищила монастир, однак ікона залишилася неушкодженою. Віциньську обитель було ліквідовано, а чудотворну ікону перенесено до Святоонуфрієвського монастиря у Львові.

1934 року ікону урочисто перенесли до василіанського монастиря св. Івана у Краснопущі. Цей монастир збудований за благословенням львівського єпископа Арсенія Желиборського 1664 року. У 1809—1814 роках тут відбувалися студії з філософії і риторики. Влітку 1899 року виникла пожежа, у якій згоріла дощенту церква. Через сім років змуровано нову церкву Різдва св. Івана Хрестителя. До цієї церкви й перенесли Віциньську чудотворну ікону. Щороку тут відбувалися багатолюдні відпусти на празник Різдва св. Івана Хрестителя і на всі Богородичні празники.

З приходом комуністичної влади монастир у Краснопущі ліквідували. Чудотворну ікону від знищення врятував дяк місцевої церкви. Згодом вона зберігалася у домі його сестри. Із відновленням монастиря, пані Марія повернула її отцям-василіянам для загального почитання.