Підгорецька Ікона Матері Божої (XVI ст.)

З 1688 року монастир заопікувався церквою Різдва Пресвятої Богородиці в Голубиці, де вперше з'явилася чудотворна ікона. Звідси – ще одна назва ікони – Голубицька.

У монастирському літописі з 1699 року міститься перша писемна згадка про ікону Богородиці, перед якою упродовж кількох місяців 1692 року відбувалися чуда: «...образ Пречистої Діви сльозами плакав, ...свічки ніким не запалювані по декілька разів при цій святій іконі загорялися, ...багато недужих людей, що з вірою приходили до цього святого образу, відповідно до свого прохання від різноманітних недуг зцілялися...».

Грамотою від 14 квітня 1694 року львівський єпископ Йосиф Шумлянський проголосив ікону чудотворною. 17 квітня цього ж року її було урочисто перенесено із парафіяльної церкви в Голубиці до Підгорецької чернечої обителі у старовинну церкву, а трохи згодом – до нового монастирського храму Благовіщення Пресвятої Богородиці.

У знак вдячності за численні чуда 1715 року для ікони виготовили срібні позолочені шати, а через 39 років ікона була коронована папою Венедиктом XIV.

Після закриття Підгорецького монастиря радянською владою, ікона і дари-воти зберігалися у вірних сіл Підгірців і Пліснеська.

7 квітня 1991 року, з відновою чернечої обителі, ікону було повернуто храмові Благовіщення Пресвятої Богородиці, а в кінці 1990-х років відреставровано.