Василіянська обитель Святого священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському

Візит Блаженнішого Святослава (Шевчука) заплановано на 29 березня 2013 року. Програма візиту передбачає звершення Блаженнішим Святославом Божественної Літургії в храмі святого Йосафата, ЧСВВ, прес-конференція для ЗМІ, зустріч із міською владою, відвідини Свято-Успенського кафедрального собору. Також Блаженніший Святослав має намір ознайомлення з життям парафіяльної та чернечої спільнот.

Чин Святого Василія Великого (ЧСВВ), василіяни — східно-католицький монаший Чин (Орден), члени якого дотримуються візантійського обряду.

Ченці цього Чину дотримуються правил, які написані ще у IV столітті св. Василієм Великим. На сьогоднішній день, цей чин є найбільшою чернечою спільнотою в Українській Греко-Католицькій Церкві. Монастирі василіян є у всьому світі, а Генеральна Управа Чину знаходиться в Римі. Чин поділяється на Провінції, якими управляють Протоігумени. В Україні є дві основні провінції: Найсвятішого Спасителя і Святого Миколая, куди входять монастирі й місійні станиці. На Волині монастирів ЧСВВ є лише два — у Луцьку та Володимирі-Волинському.

Історію греко-католицької церкви та монастиря святого Йосафата у Володимирі-Волинському досліджував прихожанин

Прихожанин Станіслав Волощенко

Священики храму св. Йосифата змінюють один одного, а сама церква та її прихожани є у Володимирі-Волинському. І кому, як не нам, знати історію її створення та основні віхи діяльності. Студент-історик ЛНУ ім. Івана Франка, прихожанин храму святого Йосафата, Станіслав Волощенко вирішив дослідити історію унійної Церкви у Володимирі-Волинському та історію створення монастиря святого Йосафата. Саме цю тему обрав для написання наукової роботи. Як зазначає юнак, всі матеріали, які йому вдалося роздобути — це праця не одного року й скрупульозне вивчення документів у архівах.

— Мені важко пояснити свою «закоханість» у дану історичну церковну проблематику, — каже Станіслав. — Перш за все – це, напевно, пов’язане з любов’ю до церкви, куди мене змалку водила бабуся. Крім того, мені хотілося дослідити історію Унійної Церкви та Василіянського Чину, аби зрозуміти, де істина, а де міфи.

— Місто Володимир-Волинський, — розповідає юнак, — славиться й тим, що у 1580 р. тут народився й виріс майбутній священномученик, реформатор Василіянського Чину, архієпископ Полоцький і Вітебський (1618—1623 рр.) святий Йосафат (Кунцевич), ЧСВВ. Саме на його честь було названо храм УГКЦ.

Сестра святого Йосафата Зиновія Парилович зі своїм сином Савою (володимирським міщанином) подарували ту частину своїх земель, де було їхнє обійстя, єпископу Володимиро-Берестейському владиці Венедикту Глинському. В 1780 р. на подвір’ї Кунцевичів була побудована каплиця св. Йосафата (нині це храм св. Миколая). Проте невдовзі храмова покрівля згоріла й богослужіння припинилися. 8 квітня 1798 р. храм перейшов до православних.

До 1945 р. в цій будівлі проживав Лютеранський пастор, зараз – це монастир Святого Йосафата

Відродження УГКЦ у Володимирі-Волинському розпочинається аж у 1945 р., коли до міста переїздить сім’я майбутнього священника Івана Мельника. Отця Івана рукоположив владика Йосафат (Федорик) ЧСВВ у 1964 р. Іван Мельник тісно контактував з холмськими й городянськими василіянами, які в час від часу приїздили до оселі Мельників для звершення Святої Літургії й інших обрядів. Зазвичай це відбувалось вночі й при щільно завішених вікнах, аби «пильне око КГБ часом не уздріло». На богослужіннях, окрім Мельників, приходили члени родини Козлюків, Хіляків та Петруків. Також дуже важливу роль у відродженні УГКЦ відіграв о. Тимофій Процюк та інші.

Після здобуття Україною незалежності, у Володимирі-Волинському засновано парафію св. Йосафата, для духовного проводу якої було запрошено Отців Василіян. Храму ще не було, тому деякий час Літургії відслужували в костелі святих Іоакима й Анни, згодом службу проводили біля хреста, який стояв на місці храму св. Параскевії (в ньому був охрещений й до нього ходив молитися св. Йосафат). Завдяки наполегливим клопотанням й старанням парафіян місцева влада виділили для храму будівлю лютеранської кірхи (побудованої в кінці 19 ст.), а для монастиря — дім в якому проживав до 1945 року лютеранський пастор.

— Василіяни у Володимирі-Волинському з давніх-давен займалися освітньо-просвітницькою діяльністю, вони провадили навчальний процес в парафіяльних школах, утримували першу у Володимирському повіті аптеку, крім того, створили унікальний навчальний заклад, у якому навчалися не лише уніати, а й римо-католики, православні й лютерани — це був поліконфесійний заклад із кращими зразками західноєвропейської освіти.

Життєве кредо ченця – молися і працюй

Настоятель отець Ілля Сірук, ЧСВВ, після закінчення школи зрозумів, що хоче присвятити своє життя служінню Богові та людям

У чернецтво не йдуть тоді, коли не складається життя чи коли хочуть втекти від навколишнього світу. Чернецтво — це стан душі. Це покликання…

Після того, як людина вирішила стати ченцем, вона йде у монастир спочатку на два роки (проба). Згодом чернець складає перші тимчасові обіти, після яких настоятель розпоряджається, аби його переводили в інші монастирі ЧСВВ. Це відбувається згідно з конституцією, передусім аби чернець не звикав і не прив’язувався до одного місця (чернеча дисципліна), також це робиться для того, аби кожен чернець зміг передати свою мудрість якомога більшій кількості вірних.

За всю історію існування монастиря св. Йосафата, тут було чимало ченців та священиків, які служили Богу та людям, хтось вселяв надію та віру в прихожан, хтось займався облаштуванням, ремонтом та реконструкцією приміщень монастиря та храму, та кожен з них залишив тут частину своєї душі.

У монастирі св. Йосафата на даний час є три ченця разом з настоятелем о. Іллею Сіруком, який прийшов на місце о. Терентія Довганюка. Отець Ілля родом з села Білявинці Бучацького району Тернопільської області. Його батьки – прості хлібороби, які дали життя чотирьом дітям, двоє з яких (о. Ілля та його сестра Іванна) вирішили присвятити своє життя служінню Богові й пішли у монастир. Отець Ілля пригадує, як змалечку з батьками ходив молитися до православної церкви, що була в їхньому селі. Саме під час молитов він відчув, що хоче все залишити та присвятити себе Всевишньому, зрозумів, що життя, яким він живе, не настільки важливе, як любов до Бога і віра в нього. Усі відмови не мали значення. Чоловік знав про те, що у Крехові є католицький монастир святого Миколая, куди можуть прийти молоді люди, які шукають свій життєвий шлях і ще не визначилися з майбутнім.

Отець Доротей Ганджалас, ЧСВВ,

Отець Доротей Ганджалас, ЧСВВ, під час здійснення Св. Тайни Хрищення

— Саме там моя віра зміцніла і рішення бути ченцем стало остаточним, — каже о. Ілля. – Згодом я два роки вчився у семінарії в Литві на священика. З того часу жив і служив у різних монастирях Львівської області. У липні 2012 року покликаний бути настоятелем монастиря святого Йосафата у Володимирі-Волинському і парохом парафії.

З трьох ченців монастиря святого Йосафата отець Доротей Ганджалас тут найдовше — уже майже три роки. Він — однокласник отця Іллі. Народився та виріс у селі Осівці (Бучацький район Тернопільської області).

— Пішов у монастир, бо Бог покликав, — каже о. Доротей. — Ще у ті часи, коли церква була в підпіллі, до нашої хати приходив священик і при щільно завішених вікнах проводив службу Божу. Коли відкрилися церкви, я почав ходити молитися до храму. Відчув покликання саме до чернецтва, коли в Бучачі відкрився монастир Василіян. Цікавився стилем життя ченців у Зарваниці. Я почав багато про це читати, шукав приклади подвижництва у книжках. Крім того, великий вплив на мене мали проповіді священика-місіонера отця Доротея Шимчія, який свого часу відправляв службу Божу на цвинтарі у моєму селі. Після закінчення школи, пішов у Крехівський монастир, з тих пір вирішив змінити своє життя й присвятити його служінню Богові. Трохи жив і служив у монастирі в Золочеві, згодом 6 років в Перемишлі, до того, як потрапив у Володимир-Волинський був у Червонограді.

Отець Теофіл Штурмак разом з отцем настоятелем під час Архієрейської Літургії вл. Йосафата Говери

Вже 20 років в чернецтві й 10 років є священиком о. Теофіл Штурмак, який до нашого міста був направлений у липні 2012 року.

Отець Теофіл родом з Івано-Франківщини (с. Церківна Долинський район). Він також після закінчення школи пішов у монастир, прагнучи до досконалості життя і віддаючись молитві та покаянню. Уже з перших днів перебування там він відчув, що знайшов себе. Два роки проби пролетіли непомітно. Зрозумів, що це його покликання й склав перші обіти. Згодом о. Теофіла направили у місійну станицю у смт. Покотилівка, що у Харківській області. Саме там він був помічником у священика, який безмежно любив свій стиль життя й, не покладаючи рук, працював на благо вірних.
— Я бачив, скільки праці у священика, адже у той час було чимало нехрещених, невінчаних людей… Зрозумів, що саме священослужитель для людей робить набагато більше ніж просто чернець, він дійсно служить і Богові, й людям. Тоді я твердо вирішив піти на навчався у вищу духовну семінарію, що в Перемишлі.

Скромна кімната ченця

Ченці монастиря святого Йосафата планують обзавестися невеличким господарством

У монастирі св. Йосафата, як і в інших монастирях ченці живуть згідно розкладу. Прокидаються о 6.15 год., після чого у них є час на роздумування над словом Божим. Згодом у храмі відправляють Утреню, Святу літургію та молебень. Після цього у ченців сніданок, далі працюють у господарстві (тримають кроликів, а в майбутньому планують мати кури, невеличкий город, можливо, декілька своїх вуликів. Живуть в основному з пожертви парафіян, але мають бажання щось для себе вирощувати). О 12.45 год. розпочинається Богослужіння, о 13.00 год. обід. Після обіду – час для приватного читання духовної літератури. О 17.45 відправляється вечірня, після якої ченці вечеряють. Після вечері — рекреація, вечірні молитви, відпочинок.

У монастирі є невеличка бібліотека книг на релігійну тематику

При монастирі уже майже рік діє недільна школа. Діти та молодь кожної неділі (а зараз тимчасово це відбувається через тиждень) приходять на заняття, які проводить брат Юстин Борис. Вони вивчають катехізис, готують різні вистави. При парафії діє молитовний гурток «Апостольство молитви» та гурток «Матері молитви», керівником якого є Тетяна Голіч. У ченців є плани провести біблійне коло – спільне читання Біблії з парафіянами.

Валентина Тиненська, м. Володимир-Волинський

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

© 2011-2014 Василіянський Чин Святого Йосафата. Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на osbm.info