Субота, 2018-06-09    11:40:43 UTC+2    Новини

Un semn al sfințeniei s-a vădit prin pelerinajul tradițional la mănăstirea baziliană de la Molișet, din Duminica tuturor sfinților – 3 iunie 2018 și binecuvântarea lui Dumnezeu a coborât din nou, la fel ca în fiecare an, peste poporul credincios.

Trecutul Bisericii Greco-Catolice e luminat de mulțimea pelerinajelor, mai ales pelerinajele în sărbătorile de hram, la mănăstirile Călugărilor Ordinului «Sfântului Vasile cel Mare» (OSBM) – «Ordinul nostru» cum cu afecțiune numea acest Ordin călugăresc Arhiereul de vie amintire Iuliu Hossu. Prigoana Bisericii de după 1948, a adus cu sine și confiscarea tuturor mănăstirilor greco-catolice, iar Ordinul Sfântului Vasile cel Mare avea numeroase locașuri de rugăciune și sfințire, adevărate izvoare de har pentru întreaga Biserică. Cea mai cunoscută și cu totul cuprinsă în inima Bisericii prin prezența Icoanei făcătoare de minuni a Maicii Domnului, a fost Mănăstirea Nicula, locul marilor pelerinaje transilvane, dar alături de aceasta, cu sufletul plin de dragoste, Episcopul mărturisitor Iuliu Hossu poposea între alte mii de pelerini, la Mănăstirile OSBM de la Bixad, Strâmba, Moisei, Prislop, Obreja, Turda, Cluj-Calvaria… Nici una dintre aceste mănăstiri nu a fost restituită, deși Ordinul a revenit la lumină după 1989.

Și atunci, cu ajutorul lui Dumnezeu și a multor binefăcători, călugării bazilieni au construit noi mănăstiri, una dintre acestea fiind Mănăstirea închinată Coborârii Spiritului Sfânt de la Molișet, jud. Bistrița Năsăud, în zona străjuită de măreția Muntelui Țibleș. Sfințită în 1992, această mănăstire a devenit loc de pelerinaj și mii de credincioși din jud. Bistrița-Năsăud, din zona Maramureșului și a Clujului, anual, în prima duminică după Rusalii, vin aici în pelerinaj la serbarea Hramului Mănăstirii. Și în duminica de 3 iunie 2018, pelerinii au fost primiți de călugării OSBM, cu pr. protoegumen Laurian Daboc, superior provincial și pr. ierom. Severian Stupinean, superior local. Programul zilei a început cu o procesiune de la capela mănăstirii până la frumoasa biserică de lemn din apropiere.

Pe lângă serbarea de hram, actuala ediție a pelerinajului are loc în Anul Centenar al Marii Uniri și, în particular pentru Călugării OSBM, în anul în care a fost deschisă Cauza de beatificare pentru ultimul Stareț Bazilian de la Mănăstirea Nicula, ucis de regimul comunist în închisoarea de la Gherla (în 14 februarie 1959), Servul lui Dumnezeu Ierom. Leon Manu, care a fost și conducătorul Delegației de români din zona Hațegului la Marea Adunare Națională de la Alba Iulia. Pentru a marca aceste noi motive de sărbătoare, în curtea bisericii a fost amplasat un mare banner dedicat Centenarului Unirii și Părintelui Leon Manu.

Aici s-a celebrat Sfânta Liturghie, de către Mons. Călin Bot, Vicar general eparhial, la masa altarului improvizat fiind zeci de preoți, între care un preot vicar, un consilier eparhial, preoți protopopi din Eparhia de Cluj-Gherla și mulți parohi veniți împreună cu credincioșii lor. Între sutele de pelerini s-au aflat și autoritățile locale, dl. primar, viceprimar, de asemenea s-a remarcat prezența membrelor Reuniunii Mariane cu eșarfele de culoare albastră, dar și a credincioșilor îmbrăcați în strai popular după frumosul obicei strămoșesc. Răspunsurile liturgice le-a dat și în acest an corul greco-catolic din Beclean. A fost o adevărată ploaie de har, concretizată și prin ploaia răcoroasă de vară care însă a trecut repede și, până la încheierea celebrării s-au revărsat razele soarelui în binecuvântare.

În cuvântul de învățătură, pr. Călin Bot a vorbit despre sfințenie. «Biserica, întemeiată de Isus pe cei 12 Apostoli în frunte cu Sfântul Apostol Petru, Biserica asemenea unei livezi, asemenea unui lan, asemenea unei vii, a început să rodească după Rusalii și a continuat, și continuă. Primele roade ale Bisericii sunt sfinții. Biserica suntem noi. Este o onoare că fiecare dintre noi suntem o părticică vie din Biserică», a spus pr. vicar. A continuat întrebând: "de unde vine sfințenia, ce modalități sunt de a fii sfânt? Știm că numai Dumnezeu este sfânt, El este izvor, resursă, cauză de sfințenie, de sfințire. Și apoi, îngerii și oamenii devin sfinți prin conectare, prin racordare la sursa de sfințire, de sfințenie unică, Dumnezeu. «

O altă idee centrală, faptul că „voința lui Dumnezeu este sfințirea noastră – spune sfântul Apostol Pavel. Sfințenia este o vocație, o chemare universală adresată tuturor, o chemare scrisă în natura noastră, a celor ce am fost creați după Chipul și asemănarea Sa“. Apoi, s-a arătat că în legământul dintre Dumnezeu și om, pentru om, drumul spre sfințire se face prin „muncă, purtarea cu înțelepciune a Crucii, grija pentru împlinirea poruncilor, disponibilitatea de a fi marginalizat, persecutat, pentru a rămâne împreună cu Cristos“. Au fost descrise modalități specifice de sfințire, prin familie, prin viața consacrată, dar, pentru toți, existând chemarea la ascultarea cuvântului Scripturii și la participarea la Sfintele Taine ale Bisericii».

Ca o încurajare a venit afirmația: «Biserica declară sfinți și fericiți oameni ca și noi, în carne și oase, oameni care s-au întors de la păcat», cu sublinierea că «noi suntem capabili să sesizăm aspecte ale sfințeniei în viețile semenilor noștri și Congregația pentru Cauzele Sfinților de la Roma face un proces extrem de riguros pentru a declara un sfânt, analizând minuțios viața, virtuțile, doctrina și scrierile sfinților». A fost dat exemplul «preoților și Episcopilor care ne-au condus, care l-au iubit pe Dumnezeu, care au renunțat la orice, inclusiv la viața lor, pentru ca să rămână cu Dumnezeu. Ei sunt un mare dar și o mare speranță pentru Biserica noastră. Se află în curs cauzele lor de canonizare». Părintele Călin a inclus pe fiecare: «fiecare om parcurge calea spre sfințenie».

Un ultim punct al meditației a pornit de la întrebarea: "de ce venim la mănăstire, an de an? " cu răspunsul: «este pentru întâlnirea cu acei oameni pe care Dumnezeu i-a chemat, i-a cucerit, oameni care au lăsat toate și trăiesc pentru El. Mănăstirea este un loc de rugăciune, un loc unde rugăciunea e regulată, așa cum este ciclul cosmic – soarele nu a întârziat nici o secundă să apună sau să răsară. Această calitate a rugăciunii de a fi regulată, este foarte importantă și este ceea ce se face în mănăstiri. Mănăstirea este un loc de tăcere, de har, un loc frumos. Mănăstirile sunt și un loc de sacrificiu, un loc de vieți jertfite lui Dumnezeu; Mănăstirea este un loc unde prezența prin Dumnezeu este mai intensă, și aceasta rezultă din chemarea și lucrarea lui Dumnezeu în viața oamenilor care locuiesc mănăstirile».

Cuvântul s-a încheiat cu recunoașterea măreției lui Dumnezeu, sau mai degrabă, a incapacității omului de a percepe cu adevărat această măreție. Părintele dat exemplu cuvintele care se pronunță la încheierea Sfintei Liturghii: ««Văzut-am lumina cea adevărată» – adică, am văzut ceva din lumină; am luat Spirit ceresc, prin cuminecare; aflat-am credința cea adevărată, fiindcă ne închinăm Preasfintei Treimi». Pentru a transmite o rază din aura sfințeniei, pr. Călin a recitat, în încheiere, o poezie-rugăciune compusă de Arhiereul Iuliu Hossu, prin care este invocată «milostiva ocrotire» a Preasfintei Fecioare Maria. După Sfânta Liturghie, pr. vicar Călin Bot a transmis salutul Episcopului de Cluj-Gherla, PS Florentin, iar pr. protoegumen Laurian a rostit un cuvânt de mulțumire. La final toți pelerinii au fost invitați la o agapă fraternă.

Sursă: site-ul eparhiei Greco-Catolice de Cluj-Gherla www.eparhiaclujgherla.ro

*   *   *

Виразно знаком святості було в неділю Всіх святих, 3 червня 2018 року, традиційне паломництво до василіянського монастиря у Молішеті, і Боже благословення знову, як і щороку, зійшло на вірний народ.

Минуле Греко-Католицької Церкви освітлене багатолюдними паломництвами, а особливо паломництвами з нагоди храмових свят у монастирях монахів Чину Святого Василія Великого, «нашого Чину», як зворушливо називав цей чернечий Чин світлої пам’яті єпископ Юліу Госсу. Переслідування Церкви після 1948 року мало наслідком конфіскацію всіх греко-католицьких монастирів, а Чин Святого Василія Великого мав багато місць молитви й освячення, справжніх джерел благодаті для всієї Церкви. Найбільш відомим і таким, що знаходився в самому серці Церкви, внаслідок присутності чудотворної ікони Божої Матері, був монастир Нікула, місце великих трансільванських паломництв, але крім нього єпископ-ісповідник Юліу Госсу, з душею, сповненою любові, був, серед тисяч інших паломників, у монастирях ЧСВВ у місцевостях Біксад, Стремба, Мойсей, Прислоп, Обрежа, Турда, Клуж-Кальварія... Жоден із цих монастирів не був повернутий відтоді, як Чин вийшов з підпілля на свободу після 1989 року.

І тоді, з допомогою Божою і багатьох доброчинців, монахи василіяни побудували нові монастирі, одним з яких є монастир, названий на честь Зіслання Святого Духа, в Молішеті, повіт Бистриця-Несеуд, оточений величними горами Ціблеш. Освячений у 1992 році цей монастир став місцем паломництва, і тисячі вірних із повіту Бистриця-Несеуд, з Марамурешу та Клужа щороку в першу неділю після П’ятидесятниці приходять сюди у паломництві на храмове свято в монастирі. І в неділю 3 червня 2018 року паломників приймали ченці василіяни, зокрема протоігумен Провінції Василіянського Чину в Румунії о. Йоан Лавріан Дабок та ігумен монастиря о. Северіян Ступеніан. Програма святкового дня почалася з процесії від монастирської каплиці до прекрасної дерев’яної церкви неподалік, на території монастиря.

Крім святкування храмового празника, це паломництво відбувалося в рік відзначення сторіччя Великого Об’єднання Румунії, а для монахів ЧСВВ – в рік, в якому розпочато беатифікаційний процес останнього василіянського ігумена монастиря Нікула, убитого комуністичним режимом у в’язниці в м. Ґерла (14 лютого 1959), слуги Божого ієромонаха Леона Ману, який був і очільником румунської делегації від зони Гацеґ до Великих національних зборів Алба-Юлії (1 грудня 1918 року). Щоб відзначити цьогорічні додаткові мотиви святкування, у церковному дворі був розміщений великий плакат, присвячений сторіччю Об’єднання Румунії та отцю Леону Ману.

Саме тут, на широкій галявині біля монастиря, відслужив Божественну Літургію монсиньйор Келін Бот, генеральний вікарій єпархії Клуж-Герли, на престолі у відпустовій каплиці, разом з двома десятками священиків, серед яких були місцевий парох, єпархіальний радник, священики протопресвітери єпархії Клуж-Герли і багато парохів, які прибули сюди з вірними своїх парафій. Серед сотень паломників були представники місцевих органів влади, зокрема сільський голова і заступник голови, а також було помітно чисельну присутність членів Марійського товариства, з шалями синього кольору, а також вірних, зодягнених, за чудовим прадавнім звичаєм, у народний одяг. Співав Святу Літургію цього року греко-католицький хор з поблизького міста Беклян. Це був справжній дощ благодаті, який матеріалізувався і в прохолодний літній дощ, що, однак, швидко минув, і сонячні промені й далі розсипали благословення до кінця свята.

У слові проповіді о. Келін Бот говорив про святість. «Церква, яку заснував Ісус на 12-ти апостолах на чолі із святим Петром, церква як сад, як нива, як виноградна лоза, почала приносити плоди після П’ятидесятниці і продовжувала далі, і продовжує досі. Перші плоди Церкви – це святі. Церква – це ми. Це честь, що кожен із нас є частиною живої Церкви», –сказав о. вікарій. Продовжуючи, він запитав: «Звідки береться святість, яким чином можна бути святими? Ми знаємо, що тільки Бог святий, Він є джерелом, допомогою, причиною святості, освячення. І тоді ангели і люди стають святими, поєднуючись, нав’язуючи відносини з єдиним джерелом освячення, святості – Богом».

Ще одна центральна ідея, «Божою волею є наше освячення – говорить святий апостол Павло. Святість – це  покликання, універсальний поклик, спрямований до всіх, поклик, записаний у нашій природі, нас, які були створені на Його образ і подобу». Далі проповідник пояснив, що для людини союз між Богом і людиною є шляхом до святості, який стає дійсністю завдяки «праці, розсудливому несенню Хреста, дотримуванню заповідей, рішенню бути останніми, переслідуваними, щоб залишатися разом із Христом». Були наведені конкретні шляхи осягнення святості: у сім’ї, в богопосвяченому житті, але і для всіх існує дорога покликання до слухання слів Святого Писання й участі у святих Таїнствах Церкви».

У формі заохочення проповідник сказав: «Церква проголошує святими і блаженними людей таких, як ми, з тіла і кості, людей, які навернулися з гріха», – і наголосив: «ми в змозі зрозуміти риси святості в житті людей, таких як ми, і римська Конгрегація у справах Святих проводить надзвичайно строгий процес для проголошення когось святим, ретельно аналізує життя, чесноти, навчання і твори цих майбутніх святих». Він навів приклад «священиків і єпископів, які вели нас, які любили Бога, які віддали все, у тому числі своє життя, щоб перебувати з Богом. Вони великий дар і велика надія нашої Церкви». Отець Келін додав, що кожний покликний бути святим, «кожна людина йде дорогою святості».

Останню частину роздуму проповідник розпочав із запитання: «Чому ми приходимо в цей монастир з року в рік? » – та відповіді: «Щоб зустрітися з тими людьми, яких Бог покликав, захопив, людьми, які залишили все і живуть для Нього». Монастир – це місце молитви, місце, де молитва є регулярною, як космічний цикл, – сонце не запізнюється ні на одну секунду ні при заході, ні при сході. Ця якість молитви, яка є регулярною, дуже важлива, і це те, що відбувається в монастирях. Монастир – це місце тиші, благодаті, прекрасне місце. Монастирі – це також місце жертви, місце життя, пожертвуваного Богові; монастир – це місце, де присутність Бога є більш відчутною, і це є наслідок Божого покликання і дії в житті людей, які проживають у монастирях».

Свою проповідь о. Келін закінчив визнанням величі Бога, або, точніше, визнанням неспроможності людини сприйняти цю велич. Отець навів як приклад слова, які виголошуються при кінці Святої Літургії: ««Ми бачили світло істинне...», – тобто я побачив щось, що є світлом, я прийняв Духа небесного, прийнявши святе Причастя, я маю істинну віру, тому що поклоняюся Святій Тройці». Щоб передати промінь від світла святості, при кінці о. Келін зачитав віршовану молитву, яку написав єпископ Юліу Госсу, із проханням про «милосердну опіку» Пречистої Діви Марії.

Після Божественної Літургії о. Келін Бот передав вітання єпископа Клуж-Герли преосвященного Флорентина, а о. протоігумен Йоан Лавріан Дабок, ЧСВВ, виголосив подячне слово. Наприкінці всі прочани були запрошені на братерську гостину.

Джерело: інтернет-сайт греко-католицької єпархії Клуж-Герли www.eparhiaclujgherla.ro
Достосований переклад з румунської прес-служби сайту osbm.info

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *