Понеділок, 2018-02-12    9:21:15 UTC+1    Новини

У неділю 4 лютого в катедральному соборі Преображення Господнього єпархії Клуж-Герли Румунської Греко-Католицької Церкви відслужено урочисту Святу Літургію з нагоди відзначення на свято Стрітення Господнього ХХІІ Всесвітнього дня богопосвяченого життя. У богослуженні взяли участь ченці й черниці різних Чинів, Згромаджень та інститутів богопосвяченого життя. У спільній молитві взяли участь священики і брати василіяни із Провінції Святих Апостолів Петра і Павла в Румунії.

Нижче подаємо розповідь про цю подію румунською та українською мовами.

Ziua Vieții Consacrate – celebrare solemnă la Catedrala din Cluj

Sărbătoarea Întâmpinării Domnului la Templu, celebrată la 2 februarie a fiecărui an, coincide cu Ziua Vieții Consacrate în Biserica Catolică, «Sărbătoare a întâlnirii, a comuniunii, a consacrării», cum a numit-o PS Florentin Crihălmeanu Episcopul de Cluj-Gherla în cuvântul de învățătură de la Sfânta Liturghie celebrată duminică, 4 februarie, la Catedrala «Schimbarea la Față», în prezența persoanelor consacrate din diferitele ordine, congregații și institute de viață consacrată. În acest moment sărbătoresc, Ierarhul a mulțumit în primul rând pentru darul vieții, care este evidențiat și în pilda evangheliei duminicii, a Fiului risipitor sau a Tatălui milostiv (Lc 15, 11-32). «Departe de tatăl, viața fiului se irosește, averea lui se pierde. Și atunci, fiul înțelege un mare adevăr: că Izvorul vieții este și rămâne Tatăl, chiar și atunci când este departe de el. Înțelegând aceasta, dorește să se întoarcă, venindu-și în fire». O concluzie a evangheliei duminicii: «Dumnezeu este, pentru noi, Regele suprem, Dătătorul vieții, iar viața este cea mai mare avere pe care o avem, dar, pe care o primim cu un scop: să facem voia Lui, să împlinim planurile Lui».

În contextul aniversării vieții consacrate, Preasfinția Sa a urat «La mulți ani! » persoanelor consacrate, mulțumind lui Dumnezeu "pentru marele dar al vieții, pentru că suntem cu toții consacrați prin taina Sfântului Botez, să îi mulțumim Domnului pentru familiile creștine, pentru părinți, pentru frați, pentru îndrumători, pentru familiile rugătoare din care au rezultat apoi mlădițele persoanelor consacrate, pentru preoții care ne-au călăuzit pașii, ne-au hrănit cu Sfintele Sacramente, pentru persoanele care au ales drumul consacrării lui Dumnezeu. Să îi mulțumim pentru aceste «albine» ale Bisericii și în domeniul carității, învățământului, catehezei, pentru întregul apostolat pus în slujba lui Dumnezeu. Să îi mulțumim lui Dumnezeu pentru că ne hrănește constant cu iubirea Sa și ne primește mereu să ne reîntoarcem la masa comuniunii cu El. Să intrăm din nou și mai profund în această bucurie, până la ceasul în care sperăm să ajungem și noi la Izvorul vieții, pentru ca, întru lumina Lui să vedem lumina! "

Celebrarea Sfintei Jertfe Liturgice a fost urmată de mărturia celor care s-au dăruit, și-au pus întreaga viață în slujba lui Dumnezeu, persoanele consacrate: mai întâi, sora Andreea din Ordinul Surorilor Sfântului Vasile cel Mare, a vorbit despre bucuria vieții consacrate, arătând, din primele gânduri, că este o bucurie care se trăiește și cuvintele nu o pot cuprinde. A mărturisit că drumul vocației l-a început din fragedă copilărie, observând modelul mamei sale, «cum se ruga, cum dăruia cu bucurie fără margini». Apoi și-a reamintit, ca și punct de referință în viața spirituală, momentul Primei Împărtășanii și îndrumarea spirituală primită de la pr. Virgil Florian. Drumul vocației sale a fost, urmare și a unui vis, în care l-a privit, l-a recunoscut și s-a îndrăgostit de Isus, chipul care i-a rămas viu în inimă «și e la fel de viu acum, după 26 de ani» de viață consacrată în mijlocul familiei călugărești spre care Dumnezeu i-a îndreptat pașii încă din adolescență. "Eu nu sunt aici pentru că sunt mai bună ca alții, dar nici nu am mers la mănăstire pentru că am vrut să fug de lume. Dacă nu am ales să îmi fac o familie este pentru că am dorit să îmi fac o familie mare, cu surori multe și frați, la fel cum eram obișnuită de mică. Am vrut să am copii care au nevoie de mine, de ajutorul meu, și am văzut că Dumnezeu lucrează prin inima mea atunci când stăteam la căpătâiul lor, în spitale. Am învățat, pas cu pas, să fiu mamă și să înțeleg că o rugăciune este urmată mereu de o mângâiere, de dăruire. Am învățat că rugăciunea se pune în practică, așa cum o vedeam pe mama mea că face. Pe Isus nu îl găsim în zidurile reci ale bisericilor sau mănăstirilor, ci în oamenii pe care Dumnezeu ni-i scoate în cale. Eu am ales calea, aici suntem o familie mare, voi toți sunteți familia mea! " – o puternică mărturie de credință și iubire creștină.

A urmat fratele Dominic din Ordinul Sfântului Vasile cel Mare (OSBM), ramura masculină. El a descris ceea ce a simțit odată intrat în mănăstire, când "Dumnezeu m-a primit pe brațele Lui și simțeam bucuria imensă că L-am întâlnit pe Dumnezeu, că mi-am găsit vocația. Dar, nu după mult timp, Dumnezeu m-a lăsat jos, mi-a spus: «nu poți să fii toată viața pe brațele Mele, ai nevoie de maturizare». Și am trecut și prin greutăți. Vreau să arăt prin aceste cuvinte că, atunci când suntem în încercare, dacă îl punem pe Dumnezeu pe primul loc, chiar în acele momente grele putem simți o bucurie imensă, de a trăi pentru El, de a simți că participăm la ceea ce Sfântul Apostol Pavel descrie astfel: «completăm suferințele lui Hristos». Odată intrat la mănăstire mă vedeam ca o stâncă în care Dumnezeu trebuia să lovească cu ciocanul ca să mă modeleze după voința Lui. Încă nu am ajuns ca Dumnezeu să mă modeleze în mod desăvârșit, să modeleze în mine un adevărat chip al unui fiu al Său, dar lucrarea Sa este în curs și sper, cu ajutorul rugăciunilor voastre, ca Dumnezeu să își poată termina opera de Artist în persoana mea, ca persoană consacrată! "

După aceste mărturii de viață și credință, reamintind că, prin taina Botezului suntem cu toții consacrați și fii ai lui Dumnezeu, Preasfinția Sa a încheiat această sărbătoare a vieții pentru Dumnezeu și semeni, mulțumind preoților concelebranți, preoților vicari, pr. protoegumen Laurian Daboc superior provincial OSBM, pr. Olivo Bosa care a reprezentat Societatea lui Isus, pr. Ciprian care a reprezentat Ordinul Franciscan, preacuvioasei Maici Marcela superioara provincială OSBM, preacuvioasei Maici Teodorina superioara generală a Congregației Surorilor Maicii Domnului, institutelor de viață consacrată reprezentate, tuturor persoanelor consacrate prezente, "pentru aportul pe care îl aduc, mai întâi în Biserica noastră, prin diferitele domenii de apostolat, rugându-l pe Dumnezeu să îi binecuvânteze întru mulți, sfinți, ani de sfântă slujire! « Preasfinția Sa a încheiat evocând cuvintele Sfântului Părinte Papa Francisc, care spunea și invita persoanele consacrate: «să fiți voi zorile eternei renașteri a Bisericii. Să fiți acele zori care anunță dimineață veșnică, răsăritul Soarelui Hristos! »»

ХХІІ День богопосвяченого життя. Урочисте святкування в соборі м. Клуж

Свято Господнього Стрітення у храмі, яке відзначається 2 лютого кожного року, співпадає з Днем богопосвяченого життя в Католицькій Церкві, «святом зустрічі, спілкування, богопосвячених», як назвав його преосвященний Флорентин Крігалмеану, єпископ єпархії Клуж-Герли, у слові повчання під час Святої Літургії, відслуженої в неділю 4 лютого в катедральному соборі Преображення Господнього, у присутності богопосвячених осіб різних Чинів, Згромаджень та інститутів богопосвяченого життя. У цей час святкування архиєрей подякував у першу чергу за дар життя, який проявляється розповіді недільного євангелія про блудного сина або милосердного батька (Лк 15, 11-32). «Далеко від батька життя сина минає даремно, його майно втрачається. І тоді син доходить до розуміння великої істини: що джерело життя є і залишається з батьком, навіть тоді, коли він віддаляється від нього. Зрозумівши це, він хоче повернутися, приходить у думці. Висновок із недільного Євангелія: «Бог є для нас найвищим Володарем, Давцем життя, а життя – це найбільше багатство, яке у нас є, але при цьому ми отримуємо завдання: чинити Його волю, щоб виконати Його задуми».

У контексті щорічного Дня богопосвяченого життя преосвященний владика побажав «Многая літа! » ченцям і черницям, дякуючи Богові «за великий дар життя, тому що ми всі є богопосвяченими внаслідок Таїнства Хрещення, щоб подякувати Господу за християнські родини, за батьків, за братів і сестер, за вчителів, за молитовні родини, яких нащадки стали богопосвяченими особами, за священиків, які скеровували наші кроки та живили святими таїнствами, за осіб, які обрали дороги посвяти Богові. Дякуймо за цих «бджіл» у Церкві та в ділянках благодійності, освіти, катехізації та різноманітного апостольства на служінні Богові. Дякуймо Богові, що живить нас постійно своєю любов’ю і приймає нас завжди, коли ми повертаємося до столу спілкування з ним. Увійдімо ще повніше в цю радість, аж до часу, коли ми сподіваємося, що і самі досягнемо Джерела життя, щоб ми в Його світлі побачили світло! »

Після відслуження Божественної Літургії були представлені свідчення тих, які склали в дарі все своє життя на служінні Богові, богопосвячені особи: спочатку сестра Андрея, Чину Сестер Святого Василія Великого, розповіла про радість богопосвяченого життя, показуючи від початку роздумів, що це радість життя і слова її не можуть охопити. Вона зізналася, що дорога її  покликання почалася з раннього дитинства, із спостереження прикладу її матері, «як вона молиться, як дарує з безмежною радістю». Потім вона згадала, як точку відліку в духовному житті, час першого Причастя і духовне керівництво, яке вона отримала від о. Вірджила Флоріана. Дорога її покликання була наслідком і сну, в якому вона побачила, розпізнала і полюбила Ісуса, і образ цей залишився живим у серці «і так само живий зараз, після 26 років» богопосвяченого життя у чернечій родині, до якої Бог спрямував її кроки з підліткового віку. «Я тут не тому, що краща, ніж інші, ані не пішла в монастир через те, що хотіла втекти від світу. Якщо я не зробила вибір створити сім’ю, то це тому, що я хотіла творити свою велику сім’ю, з багатьма сестрами і братами, так само, як я звикла до малого. Я хотіла б мати дітей, які потребують мене, моєї допомоги, і я побачила, що Бог дію через моє серце, коли я була їх медсестрою лікарні. Я навчилася, крок за кроком, бути матір’ю і зрозуміти, що після молитви завжди настає розрада, самовідданість. Я навчилася, що молитва втілюється в життя, так як я бачила, як це робить моя мама. Ісуса перебуває не в холодних стінах церков або монастирів, але в людях, яких Бог ставить на нашій дорозі. Я обрала дорогу, тут ми велика сім’я, ви всі – моя сім’я! » – могутнє свідчення про християнські віру й любов.

Далі слово мав брат (диякон) Домінік Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ), чоловічої гілки. Він описав те, що відчував, коли вступив у монастир: «Бог взяв мене на руки і я відчув безмежну радість, що я зустрів Бога, що я знайшов своє покликання. Але невдовзі після цього Бог відпустив мене, сказав мені: «Не можеш бути все життя на моїх руках, потрібно дозрівати». І я пройшов і через труднощі. Хочу цими словами показати, що коли ми перебуваємо в пошуку, якщо ми ставимо Бога на перше місце, саме в ці важкі хвилини ми можемо відчувати велику радість, жити для Нього, відчувати, що ми беремо участь в тому, що апостол Павло описує таким чином: «доповнюю Христові страждання». Тоді, коли я вступив до монастиря, я побачив себе, як скелю, в яку Бог повинен був вдаряти молотком, щоб формувати мене за Його волею. Я ще не осягнув того, щоб Бог міг бездоганно сформувати мене, щоб зобразити в мені справжній образ свого сина, але його робота продовжується, і я сподіваюся, що, за вашими молитвами, Бог зможе закінчити свою роботу художника в мені як богопосвяченої особи».

Після цих свідчень життя і віри, нагадавши про те, що таїнством Хрещення ми всі богопосвячені та сини й доньки Бога, преосвященний владика Флорентин завершив це свято життя для Бога і для інших, склавши подяку священикам, які співслужили, серед них о. протоігумену Йоану Лауріану Дабоку, ЧСВВ, протоігумену Провінції в Румунії, о. Оліво Боза, представникові Товариства Ісуса, о. Кипріяну, представникові Чину Францисканців, преподобній матері Маркелі, ЧСВВ, провінційній настоятельці, преподобній матері Теодорині, генеральній настоятельці Згромадження Сестер Пресвятої Богородиці, представникам інших інститутів богопосвяченого життя, а також всім ченцям і черницям, які були присутні, «за внесок, який вони приносять, спочатку в нашу Церкву, в різних ділянках апостольства, просячи Бога, щоб їх благословив багатьма роками служіння у святості! » Преосвященний владика завершив, посилаючись на слова Святішого Отця Папи Франциска, який сказав і запросив богопосвячених осіб «бути світанком вічного відродження Церкви. Нехай це буде світанок, який оголошує вічний ранок, воскресіння Сонця, яким є Христос! ».

Джерело: офіційний сайт єпархії Клуж-Герли www.eparhiaclujgherla.ro
Світлини з цього ж сайту
Переклад на українську мову прес-служби новин сайту osbm.info

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *