П’ятниця, 2017-12-08    17:30:14 UTC+1    Новини

У суботу 2 грудня 2017 року відзначив ювілей 50-ліття від священичих свячень кардинал Леонардо Сандрі, префект Конгрегації для Східних Церков. Урочиста подячна Меса з нагоди цього золотого ювілею священства була відслужена цього дня о 18:30 год. в римській базиліці Святих Апостолів, в рамках дев’ятниці перед святом Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, яке відзначають в Римо-Католицькій Церкві 8 грудня.

Привітати кардинала Леонардо і молитися з ним прибули єпископи, священики, співпрацівники, друзі та члени родини. Співслужили з ним Святу Літургію кардинали Агостіно Валліні та Джеймс Майкл Гарві, брав участь у Літургії також кардинал Жан-Луї Торан.

Серед численних священнослужителів були архиєпископи та єпископи, як латинської так і східних Церков, у тому числі владики УГКЦ Діонісій Ляхович та Даниїл Козлінський, співпрацівники з Конгрегації для Східних Церков та інших дикастерій Святого Престолу, ректорат і викладачі Папського Східного інституту, ректори, священики і студенти папських римських колегій, численні представники монашества, зокрема отці францисканці, які служать у церкві Святих Апостолів. Були чисельно присутні сестри монахині та вірні.

Серед учасників спільної молитви були і представники Василіянського Чину Святого Йосафата: протоархимандрит о. Ґенезій Віомар, головний радник о. Діонисій Заведюк, головний радник і ректор Папської Української Колегії Святого Йосафата о. Луіс Касіян, віце-ректор цієї Колегії о. Теодосій Грень та її духовник о. Роберт Лисейко. Взяли участь у молитві також студенти Папської Української Колегії Святого Йосафата.

Газета Святого Престолу «L’Osservatore romano» («Римський оглядач») у № 280 від 6 грудня 2017 року, ст. 7,  помістила коротку статтю, яку подаємо нижче у перекладі редакції нашого сайту.

Світлини із сторінки церкви Святих Апостолів у фейсбуці.

*   *   *

На знак вірності

П’ятдесят років священства кардинала Сандрі

П’ятдесят років тому, 2 грудня 1967 року, його висвятив на священика архиєпископ Хуан Карлос Арамбуру, на той час єпископ-коадьютор Буенос-Айреса, якого секретарем він стане згодом. Так розпочалося довге і «плідне» священиче служіння кардинала Леонардо Сандрі, префекта Конгрегації для Східних Церков. Служіння, в якому «кожний апостольський талант» був відданий на «розвиток Вселенської Церкви», – так пише Папа Франциск у листі, надісланому аргентинському кардиналові з нагоди золотого ювілею, що був урочисто відзначений у суботу 2 грудня в римській базиліці Святих Апостолів.

Вселенський Архиєрей згадує про найважливіші етапи життя кардинала, який у 1970 році прибув до Рима, де здобув докторат з канонічного права і навчався в Папській церковній академії, вступивши згодом на службу Святого Престолу. Різні були обов’язки, які він виконував у ватиканській дипломатії: спочатку в апостольської нунціатурі в Мадагаскарі, потім у Державному секретаріаті і, нарешті, у папському представництві у Сполучених Штатах Америки. Відкликаний знову в Рим, Сандрі був на короткий час регентом Префектури Папського дому, перед призначенням радником, а потім, – після досвіду праці нунцієм у Венесуелі й Мексиці, – заступником у Державному секретаріаті. Саме виконуючи це служіння, він повідомив світові сумну новину про смерть 2 квітня 2005 року Івана Павла II.

З 2007 року префект Конгрегації для Східних Церков і Великий канцлер Папського Східного інституту, кардинал виявив бажання відсвяткувати п’ятдесяту річницю священичих свячень разом із співбратами, родичами, співпрацівниками та друзями. Багато хто з них взяв участь у літургійній відправі, під час якої кардинал подякував Господеві за своє священиче та єпископське життя, згадуючи деякі важливі події із досвіду своєї пастирської діяльності. У цей золотий ювілей, – сказав він, серед іншого, – «я визнаю з відкритим серцем і на весь голос, що я мав можливість споглядати так багато знаків Божої доброзичливості навколо мене»; починаючи від сім’ї, італійців, які емігрували з провінції Тренто до Буенос-Айреса, а особливо матері, «яка мала велику пошану до священиків»; і згадуючи «любу Аргентину, під час формації в семінарії, де я мав ректором монсеньйора Піроніо, беатифікаційний процес якого розпочався», і де «я познайомився з молодим префектом студентів, ще не єзуїтом, який тоді будив нас на початку нового дня, а сьогодні, зійшовши на престол Петра, пробуджує наші душі для проголошення Євангелія радості».

Кардинал також згадав про «перші роки після свячень у Вілла-Уркіса (Буенос-Айрес)», досвід секретаря архиєпископа Арамбуру, навчання в Римі та дипломатичну службу Святому Престолу в різних нунціатурах, а також «довгі роки в Державному секретаріаті, аж до останніх десяти років, коли мене попросили подорожувати поряд із синами і дочками Східних Католицьких Церков». Півстоліття, позначене багатьма обличчями і багатьма подіями, «радісними і трагічними», але й багатьма свідченнями святості: і серед них кардинал не забув згадати «зустрічей з матір’ю Терезою і служіння поруч зі святим Іваном Павлом ІІ».

Не забув згадати і про найболючіший досвід, як той, пов’язаний з недавніми трагедіями війни в Іраку, Сирії та Україні, а також і «ті важкі сторінки життя Церкви, які виявляють більше пилюку, що забруднила плаття Христової нареченої, ніж яскравість того світла, яке їй подарував Христос, відображеного в обличчях і в історії стількох людей». Серце людини будь-якого часу, – сказав він, – «наражається на ризик, як про це зазначив пророк Ісая: «Немов забруднена одежа – всі наші праведні вчинки; усі ми пов’яли, як те листя». Скільки логік влади та прибутку можуть переходити світом, створюючи конфлікти, насильство та бідність». Але Божа відповідь знаходиться в Маріїному «так», тому «знакові, який світить в небі цього Адвенту і який дає мені певність, після п’ятдесяти років священства, – запевнив він на закінчення, – що моя вірність була можлива тільки як поєднана з Божою вірністю і завдяки ній, як я це бажав висловити у моєму єпископському гаслі: Ille fidelis – Він вірний».

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *