Середа, 2017-11-08    16:09:06 UTC+1    Новини

Наскільки об’єктивно висвітлюється релігійне життя в Україні? Чому скандальні теми про Церкву користуються такою популярністю серед журналістів? Яким є рівень українських церковних медіа?

Ці та інші питання про Церкву в об’єктиві медіа були темою програми «Відкрита Церква. Діалоги» у четвер 2 листопада 2017 р. Гостем студії був Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України.

Нижче подаємо думки, які прозвучали в цій програмі, зібрані Департаментом інформації УГКЦ на сайті news.ugcc.ua. Світлина з цього ж сайту.

Саму програму про Церкву в об’єктиві медіа можна переглянути за цим посиланням.

  • Зараз про релігію пишуть усі, навіть ті, які в ній не розуміються. Але якщо колись потрібно було шукати цю тему в розділі «культура», то тепер у блоках «суспільство», «політика» і «скандали».
  • Скандали — це одна з улюблених тем журналістів. Журналістика — це також бізнес. Заробляти гроші на «мирних» новинах набагато важче, ніж на скандалах. Такі правила диктують не тільки медіа, а і його «споживачі».
  • Нам усім потрібно зрозуміти, особливо душпастирям, що ми живемо у світі, де всі про всіх все знають. Є соціальні мережі, Інтернет і більше доступу до будь-якої інформації. Колись інформація йшла в одному напрямку, а тепер є і зворотна реакція.
  • Журналістам не слід боятися знайомитися ближче зі священиками різних конфесій, а Церкві − бути відкритою для медіа. Якщо журналісти керуються своїми конфесійними вподобаннями, то є ризик відійти від принципу об’єктивності.
  • Церковні медіа зараз якісно зростають, з’являються медіа-продукти, створені на високому рівні. Проте загалом релігійним медіа в Україні ще бракує професійності. Наприклад: передруковувати чужі матеріали і регулярно «забувати» на них посилатися − це не відповідає стандартам журналістики.
  • Релігійні медіа працюють на закриту аудиторію. Вони не є, умовно кажучи, «місіонерами». Вони працюють там, де їм добре і зручно, а в цьому є небезпека. Чому? Таким чином починають формуватися секти.
  • Коли церковне керівництво нарікає, що медіа пишуть про них погано, то причину слід шукати насамперед у собі. Це означає, що вони не подбали про те, щоб у них були власні добрі ЗМІ, які б працювали професійно. Дуже часто релігійні медіа створюються з ініціативи окремих людей чи спільнот, а не офіційних церковних структур.
  • Церква не повинна боятися негативних матеріалів про себе. Деколи медіа є «лікарем», який може поставити «діагноз», знайти «хворобу», на яку потрібно відреагувати. З іншого боку, потрібно подбати, щоб від Церкви виходила якісна і професійна інформація.
  • Українське релігійне середовище є чутливим. Його дуже легко «завести» і це використовують в інформаційних міжконфесійних війнах. Але дуже часто той, хто кричить про проблеми іншого, намагається таким чином приховати власні.
  • Провокативні та неправдиві публікації щодо Церкви можна використати проти тих, хто це зробив. Потрібно перевірити інформацію, зафіксувати докази (наприклад, зробити «принтскрін») і підготувати якісний викривальний матеріал.
 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *