Середа, 2017-11-01    20:24:26 UTC+1    Статті

У газеті «Наше слово», яке видає Товариство білоруської мови імені Франциска Скорини в м. Ліда Гродненської обл., Республіка Білорусь, за 12 липня 2017 року, з’явилася друком стаття білоруського історика Леоніда Лавреша, яку подаємо на нашому сайті в оригінальній мові та в українському перекладі.

Стаття містить деякі подробиці про першу капітулу Василіянського Чину, загальновідомі дослідникам його історії, але в основному незнані ширшому загалові.

Присвячується ювілеєві 400-ліття Василіянського Чину.

Зліва вгорі церква у с. Новгородовичі станом на середину ХІХ ст., картина В. Дмоховського, 1843 р.

400-годдзе базыльянскай кангрэгацыі ў Нагародавічах

У XVI-XVII ст. вёска Нагародавічы – уласнасць сям’і Вельямінаў-Руцкіх. Па другой версіі, на пачатку XVII ст. Нагародавічы належалі Наваградскай кафедральнай царкве, і потым маёмасць перайшла да будучага Мітрапаліта Язэпа Руцкога герба Воз [дакладней Вонж (з польскай Змея) – заўв. перакладчыка на ўкраінскую мову]з прыдомкам Вельямін (сына Шчаснага Вельямінавіча Руцкога, «служэбніка» Яна Кішкі, жмудскага старасты). Вельямiны (альбо Вельямiнавiчы) пражывалi на Наваградчыне ўжо ў канцы XV ст., валодалі маёнткам Рута і таму зваліся Вельямiнамi-Руцкiмi. Сама вёска Нагародавічы потым ўваходзіла ў Беліцкае графства, была часткай так званых Нойбургскіх маёнткаў і адміністрацыйна належала да Лідскага павета, зараз – Дзятлаўскі раён.

Вясной 1617 г. мітрапаліт Язэп Руцкі ездзіў у Рым, каб атрымаць ад Папы Паўла V зацверджанне рэфармаванай канстытуцыі ордэна базыльянаў ды прадставіць справаздачу аб стане грэка-каталіцкай царквы ў ВКЛ. Між іншым, мітрапаліт дакладаў Папе, што ў Полацкай архідыяцэзіі, дзе ўладыкай быў 90-гадовы архібіскуп Гедэон Бральніцкі, царква знаходзіцца ў поўным заняпадзе. Папа парадзіў прызначыць туды памочніка біскупа з поўнымі правамі наступства. Мітрапаліт Руцкі назваў тады протаархімандрыта віленскага Язафата Кунцэвіча і атрымаў згоду Папы на гэтае прызначэнне. Вяртаючыся праз Варшаву, мітрапаліт сустрэўся з каралём Жыгімонтам і атрымаў ад яго намінальную грамату для Кунцэвіча. Адразу Язафат Кунцэвіч усялякімі спосабамі адмаўляўся ад пасады біскупа, прапаноўваў сваю дапамогу архібіскупу Гедэону Бральніцкаму як манах, але Руцкі свайго рашэння не змяніў.

З 19 па 26 ліпеня 1617 г. у Нагародавічах адбылася 1-я генеральная капітула (кангрэгацыя) базыльянскіх манастыроў ВКЛ: «Былі скліканы з усіх манастыроў, а менавіта з Віленскага, Наваградскага, Менскага, Жыровіцкага, Быценскага старцы гэтых манастыроў, а з некаторых айцы ... у фальварак ягамосьці (Язэпа Руцкога) з’ехаліся ... дзевятнаццатага ліпеня, у суботу»,  – запісана ў дакументах Кангрэгацыі, якія я буду цытаваць таксама і ніжэй.

У паседжаннях прымалі ўдзел два езуіты, «каб радзіцца, а не для прыняцця рашэнняў». На капітуле ў Нагародзічах прысутнічаў Язафат Кунцэвіч, якога Язэп Руцкі ўжо прызначыў памочнікам Полацкага архіепіскапа.

Ва ўступнай прамове мітрапаліт Руцкі сказаў, што запланаваная ім рэформа мае на мэце славу Божую, а сродкам яе ёсць паляпшэнне духоўнага стану царквы, «стан духоўны немагчыма паправіць інакш, як толькі праз абнаўленне закону (базыльянскага ордэна – Л. Л.)  менавіта ў грэцкім абрадзе, каб на ўсе вышэйшыя царкоўныя пасады браліся асобы з закону. Для абнаўлення закону іх патрэбна шмат, не могуць гэта быць старыя, але паправіць закон можна праз маладых, калі ім будзе дадзена адукацыя, выхаванне ў законе як ў духу, гэтак і ў навуках».

Ордэн ўзяў на сябе адукацыю і выхаванне насельніцтва, утрыманне ўсіх уніяцкіх вучэльняў, і капітула прыняла рашэнне аб стварэнні базыльянскай сістэмы адукацыі, якая мела вялікі пазітыўны ўплыў на ўсе далейшую гісторыю нашай Бацькаўшчыны. У дакуменце ўніяцкай царквы 1824 г. «О средствах умножения в Греко-униатском духовенстве просвещения» ёсць такі ўрывак: «Каля 1615 г. уніяцкі мітрапаліт Іосіф Вельямін Руцкі задумаў даць іншае ўладкаванне цэлай рускай іерархіі і ў ёй адукацыі духавенства. …Таму па радзе езуітаў і па узору іх ордэна ён даручыў ордэну базыльянаў клопат аб свецкіх вучылішчах і на гэта атрымаў дазвол у папы Паўла V. 3 снежня 1615 г. … мітрапаліт завёў такія вучылішчы, а ў 1617 г. яны ужо былі ў Наваградку і ў Менску, як сведчыць пра гэта першы базыльянскі сход які адбыўся ў Нагародавічах».

Кангрэгацыя вырашыла кожны год дасылаць маладых базыльян атрымліваць адукацыю ў розных універсітэтах.

Новы статут змяніў манаскае адзенне, быў уведзены чорны манаскі габіт. Унармавана было нават ужыванне манахамі піва: «Піва да стала толькі дзве кварты належыць наліваць (кварта, 0.8 л. – Л. Л.), а калі болей, дык падпіўка (маладога, не моцнага піва – Л. Л.)  ... кожнаму брату наліваць па два разы ў кубкі ... памерам у кварту ...».

Галоўнае ў новым базыльянскім ордэне – цэнтралізацыя. Раней манастыры не былі з’яднаны і не мелі адзінага кіраўніцтва таму ў Нагародавічах быў прыняты статут, распрацаваны Руцкім на аснове правіл Св. Васіля на ўзор статутаў рымска-каталіцкіх манаскіх ордэнаў і ўтворана Віленская (Літоўская) кангрэгацыя Св. Тройцы, якая аб'яднала манахаў пяці падначаленых Руцкому манастыроў. Галоўныя рысы абноўленага ордэна бызыльянаў можна звесці да некалькіх пунктаў: 1) Адноўленыя манастыры паміж сабой будуць аб'яднаныя і будуць тварыць адно манаскае цела; 2) На чале ордэна будзе стаяць мітрапаліт, ён будзе клапаціцца пра яго рост; 3) Мітрапаліт будзе найвышэйшым настаяцелем ордэна, але кіраваць ім будзе протаархімандрыт, капітула (манаскі збор) выбірае яго на ўсё жыццё (да смерці) з звычайных манахаў, ён не можа быць біскупам; 4) Протаархімандрыту будуць дапамагаць кіраваць чатыры кансультары (дарадцы), выбраныя пажыццёва генеральнай капітулай. Калі адзін з іх памрэ (ці стане біскупам), протаархімандрыт і тры кансультары выберуць чацвёртага, які будзе выконваць гэты абавязак да новай генеральнай капітулы; 5) Манастырамі кіруюць ігумены, якіх протаархімандрыт, па парадзе сваіх кансультараў, прызначае на чатыры гады; 6) Генеральную капітулу без мітрапаліта склікае сам протаархімандрыт кожныя чатыры гады, ці, калі будзе неабходнасць, часцей. Калі протаархімандрыт памрэ, генеральным вікарыем (гэта значыць настаяцелем ордэна) будзе яго спавядальнік. У гэтым выпадку мітрапаліт павінен неадкладна склікаць генеральную капітулу для выбару новага протаархімандрыта: 7) Ордэн і іерархія павінны быць неразрыўна аб’яднаныя. Мітрапаліту Руцкому даручана атрымаць у караля прывілей, каб мітрапалітам быў толькі базыльянін.

Гісторык Жуковіч П. Н., цытуючы першага біёграфа мітрапаліта Руцкога, Рафаіла Корсака паведамляў: «Руцкі прыйшоў да думкі пра неабходнасць больш трывалай пастаноўкі ўсей справы ўладкавання жыцця манахаў, каб пасля яго смерці справы не прыпыніліся. З гэтай мэтай ён склаў статут Базыльянскага ордэна і на Нагародавіцкай кангрэгацыі палажыў заснаванне самага ордэна». І далей: «Як вядома, толькі да часу першай (Нагародавіцкай) базыльянскай кангрэгацыі 1617 г. Руцкі напісаў … першы том правілаў манаскага жыцця».

Генералам базыльянскага ордэна кангрэгацыя жадала выбраць Язафата Кунцэвіча, але мітрапаліт прачытаў каралеўскую грамату аб прызначэнні Кунцэвіча на пасаду полацкага біскупа. З'езд пагадзіўся з гэтым і Язафат замест генерала ордэна стаў біскупам-памочнікам. Яго ўрачыстая хіратонія адбылася 12 лістапада 1617 г. у Св. Троіцкім манастыры ў Вільні.

Тэксты Першай Нагародавіцкай кангрэгацыі былі знойдзены ў Жыровіцкім манастыры стацкім дарадцам О.В. Шчарбіцкім і цалкам надрукаваны ў Т. XII «Археографического сборника документов издаваемый при управлении Виленского учебного округа» (Археографический сборник документов издаваемый при управлении Виленского учебного округа. Вильна, 1900. Т. XII. С. 7-17.).

Крыніца: Лаўрэш Леанід. 400-годдзе базыльянскай кангрэгацыі ў Нагародавічах // НАША СЛОВА № 28 (1335), 12 ліпеня 2017.
Паводле Pawet.net

*   *   *

400-річчя василіянської капітули в Новгородовичах

У XVI-XVII ст. село Новгорóдовичі [за сучасною білоруською вимовою і правописом – Нагарóдавічы, в Білорусі – прим. перекладача]  – власність сім’ї Веляминів-Рутських. За іншою версією, на початку XVII ст. Новгородовичі належали Новгородоцькій катедральній церкві, [розміщеній у м. Новгородок (тепер Навагрудак), який у тому часі був осідком Київських митрополитів, – прим. перекладача]і після цього посілість перейшла до майбутнього Митрополита Йосифа Рутського гербу Вонж [з польської – Вуж, Змія]з прізвиськом Велямин (сина Щасного (Фелікса) Веляминовича Рутського, «службовця» Яна Кишки, жмудського старости). Велямини (або Веляминовичі) проживали на Новгородоччині вже в кінці XV ст., володіли маєтком Рута і тому звалися Веляминами-Рутськими. Саме село Новгородовичі потім входило до Бєліцького графства, була частиною так званих Нойбурзьких маєтків та адміністративно належала да Лідського повіту, а тепер – до Дятловського району Гродненської області, Білорусь.

Навесні 1617 року митрополит Йосиф Рутський їздив у Рим, щоб отримати від Папи Павла V потвердження реформованих конституцій Василіянського Чину та представити звіт про стан Греко-Католицької Церкви у Великому Князівстві Литовському. Між іншим, митрополит повідомляв Папу, що в Полоцькій архиєпархії, де владикою був 90-річний архиєпископ Гедеон Брольницький, Церква перебуває в повному занепаді. Папа порадив призначити туди єпископа-помічника з повними правами наступства. Митрополит Рутський призначив туди віленського архимандрита Йосафата Кунцевича й отримав згоду Папи на це призначення. Повертаючись через Варшаву, митрополит мав зустріч із королем Сигізмундом й отримав від нього грамоту призначення для Кунцевича. Спочатку Йосафат Кунцевич усілякими способами відмовлявся від посади єпископа, пропонував свою допомогу архиєпископові Гедеону Брольницькому як монах, але Рутський свого рішення не змінив.

З 19 до 26 липня 1617 року в Новгородовичах відбулася перша генеральная капітула (збори) василіянських монастирів Великого Князівства Литовського: «Були скликані з усіх монастирів, а саме з Віленського, Новгородоцького, Мінського, Жировицького, Битенського старші цих монастирів, а з деяких і отці ... у фільварок його вельможності (Йосифа Рутського) з’їхалися ... дев’ятнадцятого липня, в суботу», – записано в документах капітули, які я буду цитувати так само й нижче.

У засіданнях брали участь два єзуїти, «для поради, а не для прийняття рішень». На капітулі в Новгородичах був присутній Йосафат Кунцевич, якого Йосиф Рутський уже призначив помічником Полоцького архиєпископа.

У вступній промові митрополит Рутський сказав, що запланована ним реформа має на меті Божу славу, а засобом до цього є покращення духовного стану Церкви, «духовний стан [якої]неможливо виправити інакше, як тільки через відновлення [монашого]Чину (Василіянського Чину – Л. Л.) саме в грецькому обряді, щоб на всі вищі церковні посади обиралися особи з Чину. Для відновлення Чину їх потрібно багато, не можуть це бути старі, але направити Чин можна при допомозі молодих, коли їм буде надана освіта, виховання в Чині як щодо духу, так і щодо навчання».

Чин взяв на себе освіту й виховання своїх членів, утримання всіх унійних навчальних закладів, і капітула прийняла рішення про створення василіянської системи освіти, яка мала великий позитивний вплив на всю подальшу історію нашої Батьківщини [Білорусі]. В документі Унійної Церкви 1824 року «Про засоби збільшення освіти серед греко-унійного духовенства» є такий уривок: «Біля 1615 року унійний митрополит Йосиф Велямин Рутський задумав дати інше влаштування цілій руській ієрархії та в ній – освіті духовенства. ... Тому за порадою єзуїтів та на зразок їхнього Чину він доручив Василіянському Чинові турботу про мирянські школи і на це отримав дозвіл у Папи V. 3 січня 1915 року... митрополит заснував такі школи, а в 1617 році вони вже були в Новогородку й у Мінську, як свідчить про це перша василіянська зустріч, яка відбулася в Новгородовичах».

Капітула вирішила кожного року висилати молодих василіян отримувати освіту в різних університетах.

Новий статут змінив монаший одяг, був введений чорний монаший габіт. Було навіть внормоване вживання монахами пива: «Пива до столу тільки дві кварти слід наливати (кварта – 0,8 л. – Л. Л.), а коли більше, так підпивка (молодого, не міцного пива – Л. Л.) ... кожному брату наливати по два рази в кухлі ... величиною в кварту ...». [«Пиво» – тогочасний слабкий хмільний напій, зазвичай вміст спирту в тодішньому пиві не був великим – прим. перекладача].

Головне в новому Василіянському Чині – централізація. Раніше монастирі не було об’єднані й не мали одного керівництва, тому в Новгородовичах був прийнятий статут, розроблений Рутським на основі правил святого Василія на зразок статутів римо-католицьких монаших Чинів і утворена Віленська (Литовська) конгрегація Святої Тройці, яка об’єднала монахів п’яти підпорядкованих Рутському монастирів. Головні риси обновленого Чину Василіян можна звести до кількох пунктів: 1) Відновлені монастирі між собою будуть об’єднані й будуть творити один монаший організм; 2) На чолі Чину буде стояти Митрополит, він буде клопотатися про його зріст; 3) Митрополит буде найвищим настоятелем Чину, але керувати ним буде Протоархимандрит, капітула (монаші збори) обирає його на все життя (до смерті) із звичайних монахів, він не може бути єпископом; 4) Протоархимандритові будуть допомагати в керівництві чотири консультори (дорадники), яких обиратиме пожиттєво генеральна капітула. Коли один із них помре (або стане єпископом), протоархимандрит і три консультори оберуть четвертого, який буде виконувати цей обов’язок до наступної генеральної капітули; 5) Монастирями керують ігумени, яких протоархимандрит, за порадою своїх консульторів, призначає на чотири роки; 6) Генеральну капітулу без митрополита скликає сам протоархимандрит кожних чотири роки або, коли буде необхідність, частіше. Коли протоархимандрит помре, генеральним вікарієм (тобто настоятелем Чину) буде його сповідник. У цьому випадку митрополит повинен невідкладно скликати генеральну капітулу для обрання нового протоархимандрита; 7) Чин та ієрархія повинні бути нерозривно об’єднані. Митрополитові Рутському доручено отримати від короля привілей, щоб митрополитом був тільки василіянин.

Історик П. Н. Жуковіч, цитуючи першого біографа митрополита Рутського, Рафаїла Корсака, повідомляв: «Рутський прийшов до думки про необхідність більш тривалої постановки всієї справи впорядкування життя монахів, щоб після його смерті справи не припинилися. З цією метою він уклав статут Василіянського Чину і на Новгородовицьке зібрання поклав заснування самого Чину». І далі: «Як відомо, тільки до часу першого (Новгородовицького) василіянського зібрання 1617 року Рутський написав ... перший том правил монашого життя».

Генералом [тобто головним настоятелем, протоархимандритом,]Василіянського Чину зібрання бажало обрати Йосафата Кунцевича, але митрополит прочитав королівську грамоту про призначення Кунцевича на посаду полоцького єпископа. З’їзд погодився з цим і Йосафат замість генерального настоятеля Чину став єпископом-помічником. Його урочиста хіротонія відбулася 12 листопада 1617 року у Святотроїцькому монастирі у Вільні.

Тексти Першої Новгородовицької капітули були знайдені в Жировицькому монастирі статським радником О. В. Щербицьким і повністю надруковані у ХІІ томі «Археографического сборника документов издаваемого при управлении Виленского учебного округа» (Археографический сборник документов издаваемый при управлении Виленского учебного округа. Вильна, 1900. Т. XII. С. 7-17.).

Джерело: Лаўрэш Леанід. 400-годдзе базыльянскай кангрэгацыі ў Нагародавічах // НАША СЛОВА № 28 (1335), 12 ліпеня 2017.
Переклад (з незначними уточненнями) редакції сайту osbm.info
Білоруськомовний оригінал опублікований на сайті Pawet.net

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *