Четвер, 2017-09-14    7:55:16 UTC+2    Новини

У середу 13 вересня 2017 року в Екуменічній каплиці Львівської міської ради (кімн. № 116) відбулася прес-конференція з приводу відзначення в цьому році ювілею 400-ліття Василіянського Чину Святого Йосафата та проведення в рамках ювілейного року Міжнародної наукової конференції «Чин святого Василія Великого: історія, сьогодення, перспективи».

У прес-конференції взяли участь: отець Ґенезій Віомар, ЧСВВ, Протоархимандрит (головний настоятель) Василіянського Чину, м.  Рим; професор Ігор Скочиляс, проректор з наукової роботи Українського Католицького Університету, м.  Львів; отець Корнилій Яремак, ЧСВВ, місіонер, заступник голови організаційного комітету Конференції, м.  Львів; професор Алдона Васіляускенє, історик, дослідниця історії Василіянського Чину, автор монографій, дослідник Литовського статуту – збірника законів Великого Литовського князівства, записаного кирилицею, м.  Шяуляй, Литва.

Під час брифінгу відбулось обговорення тематики й актуальності Міжнародної наукової конференції, ролі духовної складової у суспільному житті та в будівництві здорового суспільства і держави.

«Василіянський Чин – це не лише релігійна організація. Зрештою, без глибокого внутрішнього навернення людей ми не можемо побудувати здорового суспільства в Україні. Тому однією із цілей цієї конференції – пізнаючи історію та внесок Василіянського Чину, зробити такий великий внесок у майбутнє», – розповів отець Корнилій Яремак, ЧСВВ, місіонер, заступник голови організаційного комітету Конференції, модератор зустрічі.

«Ми очікуємо, що після конференції з’являться матеріали та окремі дослідження; а люди, які поїдуть із конференції, будуть нести благу вість. Наприклад, про те, що Почаївська Лавра в Україні – це велике надбання Василіянського Чину також. В рамках цієї конференції дуже важливо пояснити молоді, яким важливим є значення української культури для нашого майбутнього, зокрема релігійної. Василіянський Чин завжди показував західний вектор розвитку української культури цілому світові. Ми повинні подумати, як донести дух конференції до людей на рівні навчальних програм, тощо”, – закцентував професор Ігор Скочиляс, проректор з наукової роботи Українського Католицького Університету.

Інформація із сайту: velychlviv.com

Раніше на цьому ж сайті була опублікована така інформація.

У 2017 році Василіянський Чин святого Йосафата відзначає 400-ліття від заснування, а також інші славні дати, із цим пов’язані. З цієї нагоди усіх охочих запрошують взяти участь у Міжнародній науковій конференції «Чин святого Василія Великого – історія, сьогодення, перспективи», приуроченої цьому великому ювілею. Захід відбудеться у львівському Будинку вчених від 14 до 17 вересня 2017 року. Планується, що у ньому візьмуть участь Глава УГКЦ Блаженніший Святослав та головний настоятель чину, о. Протоархимандрит Ґенезій Віомар з Рима, а також доповідачі з України, Польщі, Італії, Литви, Канади, Бразилії.

Довідкова інформація

400 років Чин святого Василія Великого трудиться для святої Церкви і Божого народу, проповідуючи святе Євангеліє. Ченці в усьому шукають Божого вподобання та через виконання євангельських рад посвячуються контемплятивному життю, богослужінням, здійснюють всесторонню душпастирську працю. Особливим завданням вважають розширення екуменічного діалогу і працю для єдності між християнами. Василіянські монастирі беруть свій початок від святого Василія Великого (329-379), єпископа і Вчителя Церкви, одного з найвизначніших Отців Східної Церкви. Досьогодні його «Ширші і Коротші Правила» становлять основу Статуту Чину.

Після відновлення єдності з Апостольським Престолом у 1596 році ключову роль у формуванні василіянського життя в Київській митрополії відіграли Київський митрополит Йосиф Велямин Рутський і святий Йосафат Кунцевич, архиєпископ Полоцький. У 1617 році в селі Новгородовичі (тепер Білорусь) на першій Капітулі ченці п’яти монастирів під проводом митр. Й. В. Рутського об’єдналися й утворили Конгрегацію Пресвятої Тройці. Так постав новий об’єднаний Чин під проводом одного головного настоятеля – протоархимандрита. Бажанням Й. В. Рутського було шляхом віднови чернецтва Київської митрополії відновити цілу Східну Церкву. Прикладом святості для об’єднаних василіян став святий Йосафат, який у 1623 році своєю мученицькою кров’ю скріпив й утвердив новозаснований Василіянський Чин і З’єдинену (Унійну) Церкву. Століттям пізніше, у 1739 році, внаслідок об’єднання монастирів України, кожен з яких перед тим був автономний, постала василіянська Конгрегація Покрови Матері Божої, а згідно із побажанням Папи Венедикта ХІV в 1743 році дві василіянські Конгрегації на Капітулі в місті Дубні об’єдналися в один «Руський Чин святого Василія Великого».

Василіяни широко розвинули багатогранну діяльність: місійну, виховну, душпастирську, видавничу і наукову. Вони подарували Українській Церкві цілу плеяду визначних церковних, культурних та громадських діячів, між якими можна відзначити такі постаті, як:

– Київський митрополит Йосиф Рутський, реформатор Церкви;

– святий священномученик Йосафат Кунцевич, архиєпископ Полоцький;

– владика Яків Суша, єпископ Холмський, автор багатьох наукових творів;

– о. Корнилій Срочинський, визначний місіонер та автор підручника про метод проведення народних місій;

– о. Юліян Добриловський – проповідник і місіонер, поет, перекладач, укладач почаївського «Богогласника» видання 1790-91 рр., визначної пам’ятки української літератури та музики;

– о. Модест Гриневецький – ректор Львівського університету, довголітній професор, автор богословських праць;

– о. Климентій Сарницький (1832—1909) – богослов, протоігумен, професор Львівського університету, двічі обирався ректором, багаторазово – деканом богословського факультету;

– о. Платонід Філяс (1864—1930) – перший протоігумен (1904—1918 рр.) після Добромильської реформи, письменник, перший редактор часопису «Місіонар», перший василіянський місіонер в Канаді, генеральний вікарій для греко-католиків у Австрійській імперії під час полону митрополита А. Шептицького, брав участь у законодавчій діяльності ЗУНР – один з авторів земельного кодексу;

– о. Теофіл Коструба (1907—1943), історик, автор «Нарису історії України»;

– слуга Божий Львівський митрополит Андрей Шептицький, багаторічну розлогу діяльність якого не вмістити і в книгах;

– о. Андрій Трух, український галицький військовий (сотник УСС), згодом церковний діяч. Автор низки книг і брошур: «Життя Святих», 4 томи, (1952-70), «Марія. Життя Пресвятої Богородиці» (1945), «Світила Християнського Сходу» (1968), «Українська мова. Граматика української літературної мови» (1947) та інші; редактор журналу «Світло» в Канаді;

– о. Йосафат Жан, у період ЗУНР перекладач державного секретаря закордонних справ Степана Витвицького. Наприкінці березня 1919 року брав участь у переговорах між делегаціями ЗУНР та Польщі за участю американського генерала Ф. Кернана, члена комісії Ж. — М. Камбона, в Хирові. У червні 1919 року – особистий секретар Президента та Диктатора ЗУНР Евгена Петрушевича (на його прохання), потім капелан УГА. Очолював Український Червоний Хрест, допомагав Симону Петлюрі під час дипмісії у Варшаві. Член делегації УНР на Ризькій мирній конференції у 1921 р., у Лізі Націй, місії УНР у Женеві;

– о. Макарій Каровець – публіцист, редактор, зокрема, часопису «Місіонар», науковець, письменник. Капелан УГА;

– о. Йосафат Скрутень – історик Церкви, визначний проповідник, дійсний член НТШ ім. Т. Г. Шевченка. Розпочав видавати «Записки Чина св. Василія Великого».

– о. Яким Фещак, капелан УГА;

– о. Севастіян Сабол (Зореслав) – відомий поет та письменник, та багато інших.

У 1989 році, після періоду переслідування радянською владою і праці у підпіллі, Василіянський Чин відновив свою легальну діяльність в Україні. Відтоді упродовж півтора десятиліття вдалося відновити основні монастирі та заснувати нові: у Барі, Покотилівці коло Харкова, Луцьку, Володимирі-Волинському, Києві, Брюховичах біля Львова.

Отці василіяни займаються проповідуванням і катехизацією, проводом парафій і шкіл, народними місіями, реколекціями для мирян, книгодрукуванням та видаванням преси. Окремою ділянкою праці є капеланство у зоні бойових дій на Сході України, в лічницях, навчальних закладах, виправних колоніях. Ченці Чину обіймають провід української секції Радіо Ватикану в Римі, в Україні мають видавництво «Місіонер» та Жовківську друкарню, видають часопис «Місіонар». Також займаються навчально-виховною діяльністю у Василіянському інституті філософсько-богословських студій у Брюховичах, Колегіумі ім. св. Йосафата у Бучачі (Тернопільщина), в якому навчається біля 150 учнів, Папській колегії св. Йосафата в Римі та інших навчальних закладах.

У 2017 році Василіянський Чин відзначає ювілей 400-ліття, 150-ліття від канонізації святого священномученика Йосафата Кунцевича та 380-ліття блаженної кончини Йосифа Велямина Рутського, митрополита Київського.

Інформація надана о. Корнилієм Яремаком, ЧСВВ, оргкомітет конференції

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *