%d0%b1%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%bb-2017-01-01Перший день календарного року, 1 січня, – важлива дата в житті суспільства у всьому світі: вона ‎вказує на закінчення ще одного року і початок нового; вона сповнена сподіваннь і надій, тому ‎що, незважаючи на величезні особисті та соціальні обмеження, людина завжди прагне їх ‎подолання і різного роду покращення. «Надія вмирає останньою», – каже народна мудрість. Для ‎василіян, ченців Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ), ця дата має більш духовне значення, ‎тому що цього дня вони відзначають свято свого першого засновника і духовного батька – ‎святого Василія Великого. І в цьому році щорічне святкування носить ще більш значущий ‎характер, так як цей Чин святкує 400-ту річницю своєї великої реформи і 120 років своєї ‎присутності на території Бразилії.‎

Чин будує свою ідентичність, взоруючись на аскетичних творах ‎святого Василія Великого (329-‎‎379), відповідно ‎до правил, встановлених ним, а потім розвинутих святим Теодором Студитом ‎‎(760-826), ‎святим Теодосієм Печерським (+ 1074), святим Йосафатом ‎Кунцевичем ‎‎(1580—1623) і Київським митрополитом ‎Йосифом Велямином Рутським (1574-‎‎1637). Ця ‎василіянська спільнота носить назву Василіянський Чин Святого Йосафата, тому що ‎святий ‎Василій Великий був її засновником, а святий Йосафат Кунцевич надихає її своїм прикладом ‎праведного чернечого життя і свідчення віри. Чин існує й діє в Східних Церквах візантійського обряду, зокрема в ‎Українській Греко-Католицькій Церкві (УГКЦ).‎

Василіянський Чин є папського ‎права і має свій власний Статут, затверджений Святим Престолом. Його ченці складають обіти послуху, чистоти й убожества, а також дають обітницю вірності наступникові святого Петра, Папі Римському. У Бразилії монастирі цього чернечого Чину утворюють Провінцію Святого Йосифа, яка зареєстрована в державі як юридична особа з назвою «Асоціація Святого Василія Великого» (Associação de São Basílio Magno).‎

Історія василіян у Бразилії нерозривно ‎пов’язана з українською імміграцією до цієї країни. Ця історія ‎починається від першого священика-василіянина Сильвестра ‎Кізими, який у 1897 році прибув сюди, і позначена невтомною працею і ‎жертвою багатьох ченців Чину на благо свого народу впродовж 120 років. Спільнота василіян у Бразилії тісно пов’язана з долею і життям виходців з України та їх нащадків.‎

Відкликаючись до своїх історичних та духовних ‎основ, спільнота Монастиря і Семінарії Святого ‎Василія Великого, що на Бателі в м. Куритибі, при якій існує власний вищий навчальний заклад, Факультет філософії (‎FASBAM – ‎Факультет Святого Василія Великого), ‎урочисто відсвяткувала день свого славного ‎покровителя святого Василія Великого.‎

У неділю 1 січня о 10 год. о. Маріо Маринюк, ЧСВВ, Ігумен Монастиря, привітав усіх присутніх і незабаром розпочалася Божественна Літургія святого Василія Великого, яку очолив Високопреосвященний владика Володимир Ковбич, Архиєпископ і Митрополит Куритибський. З ним співслужили василіяни о. Антоній Роїк Собріньйо, Протоігумен Провінції, о. Маріо Маринюк, о. Сотер Сідляр, о. Теодор Галіцький з м.  Прудентополя, о. Арсеній Крефер, о. Сержіо Іванчук з м.  Мафри. Чудово й побожно співав Літургію хор семінаристів василіян, яким керував брат Йона Самуїл Чупель.

Учасниками свята були студенти василіяни та представники таких спільнот: Згромадження Сестер Святої Анни, ‎Сестер Чину Святого Василія Великого, Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, ‎Сестер Францисканок (яких ‎спільнота живе по сусідству з Семінарією), Мирянського ‎Інституту Катехиток Святого Серця ‎Ісусового.‎

У своїй проповіді владика Володимир представив особу святого Василія як пастиря Церкви ‎свого часу, людину великих інтелектуальних та практичних здібностей, людину діалогу та ‎ініціатора перемін в церковному і суспільному житті. Наводячи слова Паоло Д. Сєп’єрського, ‎він окреслив Василієву літургію як «всеохоплюючу» (див. текст проповіді).‎

Після Святої Літургії, всі перейшли до фойє в будинку Факультету Святого Василія ‎Великого, де Митрополит Володимир поблагословив ікону святого Василія Великого. Цю ікону ‎написала с. Вероніка Ноґас, ‎СНДМ. Крім ікони, владика поблагословив мистецькі портрети Київських ‎митрополитів, які стояли у проводі Української Греко-Католицької ‎Церкви цілий період від Берестейського поєднання 420 років тому до нашого часу. Ці портрети, які заспонсорували ‎о. Теодор Галицький та о. Тарсикій Залуцький, були розміщені в лівому крилі ‎будинку, в монастирському корпусі. Згадана колекція портретів цінна з мистецької точки зору, але має і свою історичну цінність, адже це чотири століття історії Церкви ‎і народу. Безсумнівно, їх естетична та культурна складова також має своє важливе значення для ‎формування нових поколінь ‎ченців і священиків.‎

Після цього настав час для спільної трапези, спілкування та взаємного поділу, а також для привітань, які ‎пролунали на адресу вислуженого Протоархимандрита Василіянського Чину, а тепер канцлера Митрополії святого Івана Христителя в Куритибі о. Василія ‎Ковбича в день його іменин.‎

Подано згідно з інформацією на сайті Митрополії Святого Івана Христителя в Куритибі.

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *