Герб Василіянського Чину Святого ЙосафатаУ п’ятницю 30 грудня в монастирі Головної Управи Василіянського Чину в Римі, в рамках триденного приготування до празника святого отця Василія Великого, засновника й законодавця спільного монашого життя на християнському Сході, покровителя Чину, відбулася духовна віднова, в якій взяла участь уся спільнота монастиря.

Зранку служили Утреню і Святу Літургію, о 9:30 було духовне читання, а об 11 год. – духовна наука, яку мав для отців і братів о. Роберт Лисейко, ЧСВВ, духовник Папської Української Колегії Святого Йосафата.

У своїй духовній настанові о. Роберт запропонував для осмислення тему молитви, на основі навчання святого Василія Великого. Виходячи від окреслення молитви як розмови, спілкування двох осіб, отець проповідник зауважив, що зазвичай учасники розмови беруть у ній рівну участь, а її наслідком є взаємозрозуміння, обмін досвідом, доходження до спільної думки. Буває і так, що в розмові головну роль бере на себе одна сторона, яка заповнює своєю мовою увесь час зустрічі, акцентує увагу виключно на собі, немов забуваючи зовсім про співрозмовника. Так буває часами і в молитві: людина захоплена собою, говорить про себе, висловлює свої думки, бажання, зовсім не звертаючи уваги на Господа Бога, який хоче їй щось сказати. Така молитва минається із своєю метою.

Справжня молитва, щира і правдива, дає можливість людині пізнати Бога, його волю, така молитва веде до особистої переміни. Людина вчиться ставити Бога на перше місце, тоді всі інші особи і вона сама перестають бути в центрі її прагнень і дій, таким чином людина знаходить рівновагу у своєму житті. Молитва – це не інтелектуальне зусилля в першу чергу, а зустріч і спілкування з Богом.

Після представлення деяких інших думок про молитву, о. Роберт звернув увагу на два види молитви, умову й усну. Саме в умовій молитві, коли людина спілкується з Богом, вона змінює себе, свою поведінку, свій спосіб думання, доходить до пізнання і розуміння Божої волі. Усна молитва також має своє значення, передусім педагогічне: слова молитви є водночас повчанням для людини, з їх допомогою вона доходить до розуміння, яким є Бог, і вчиться правильно звертатися до Нього, ці слова єднають спільноту в однодумності. Але потрібно, щоб усна молитва була не тільки прочитаною, переказаною, але пережитою, щоб переходила в умову, в якій людина вільно спілкується з Богом, бо саме така молитва створює можливість для внутрішньої переміни, а отже і для зміни способу мислення і діяння.

На закінчення отець провідник побажав усім, щоб ця духовна віднова і святкування празника святого Василія Великого в ювілейному році 400-ліття Чину були можливістю переосмислення кожним учасником свого духовного поступу а також переоцінкою ідентичності – як особистої, так і на рівні спільноти.

Перед обідом кожний мав час на іспит сумління, щоб перевірити, як виконував обов’язки, що випливають із чернечих обітів, упродовж року, який добігає до завершення.

Пообідній час був присвячений особистій молитві, а закінчилася духовна віднова молебнем до святого Василія о 19 год., який відслужив о. Володимир Маланюк.

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *